Книга року ВВС: "Ківі Ківі" Лаюка - повістинка про справжню дружбу

Рецензія члена журі Віри Агеєвої на книгу Мирослава Лаюка "Ківі Ківі", яка вийшла у фінал конкурсу Дитяча Книга року ВВС-2020.

Цю книжку, здається, дітям треба читати разом із батьками. Бо таки виникатимуть проблеми з відповідями на дивні питання.

То ківі - усе ж птах чи фрукт? І чи їх щось об'єднує, окрім екзотичності? І чи однакове ім'я визначає якусь спільну сутність? І чи може називатися птахом той, хто не вміє літати? І як зрівноважити свободу й безпеку? І чому одним птахам подобається жити в зоопарку й отримувати смачну їжу та тішитися фотосесіями з відвідувачами, а інших вабить вільний світ, де можна самим вибирати своє майбутнє і долати всі небезпеки й перешкоди?

Прегарно ілюстровану пташину історію є спокуса прочитати як розповідь про самовіддану боротьбу за право бути Іншим і не підлаштовуватися під чиїсь стандарти, не зважати на кпини й зловтіху.

Пернатий і прудконогий герой Мирослава Лаюка народився в зоопарковій неволі, тож, здавалося б, не мусив спокушатися пригодами в широкому світі. Та й шансів визволитися у нього небагато, адже он скільки крилатих змирилися, а по землі, крізь численні загорожі й замкнені ворота хіба втечеш.

Відважний новозеландський ківі таки втік, адже переслідувачі просто не очікували такого нахабства. Оце й була демонстрація переваг Іншості й ні на кого несхожості! Втік у світ, про який нічогісінько не знав. І свобода часто виглядала ілюзорно або й оберталася якоюсь гротескною пародією. Що ж, тим, хто не схожий на інших і відстоює власну унікальність, завжди непросто.

Найбільше наш волелюбний птах-що-ніколи-не-вмів-літати цінує незалежність. Аж до того, що воліє не мати власного дому, тобто жити не десь, а скрізь і всюди. Він мудрий і знає, що дім захищає, але водночас обмежує й контролює.

Навіть без допомоги психотерапевта уміє справлятися з численними страхами й комплексами. Адже у нього було травматичне дитинство, він сумує за втраченою мамою. Його пам'ять обтяжена переказами про спустошливу пожежу в Новій Зеландії: тож і в степу остерігається, щоб блискавка не підпалила дерево, під яким хотів заночувати. А ще боїться птахоловів, але у протистоянні з ними допомагає, схоже, якраз унікальність. Хто ж очікує, що незграбний птах, схожий на коричневу картоплину, бігтиме, а не летітиме!

Водночас це ще й сюжет про пристрасть до мандрів. Ківі подорожував розкішним мерседесом, навіть збирався стати пасажиром яхти, що прямувала в Нову Зеландію.

Врешті прийшла пора, коли він таки відчув запаморочливу радість польоту. Його друзі дрозди сховали приятеля на повітряній кулі, яка знялася в небо. А для того, щоб повернути птаха додому, усе довколишнє птаство виявило неймовірну солідарність.

Сотні крилатих істот сіли на кулю, обтяжили її і змусили опуститися дуже низько. І прудконогий ківі акуратно зійшов з транспортного засобу, як пасажир на доглянутий перон.

Так що в кінцевому підсумку ця повістинка таки про справжню дружбу. Розважлива качка Водоплава Рястівна пояснила нашому героєві різницю між фруктом ківі та однойменним птахом. І це попри те, що ківі підклав коричневий фрукт у її гніздо в надії, що вилупиться братик, і тим ледве не занапастив майбутніх каченят. Дрозди посприяли поверненню додому.

А ківі поступився житлом їжачкові. Хоч і траплялися іноді непорозуміння, та птахи й звірята вміли їх розв'язувати й долати чи не краще за людей.

Ну а вже апофеозом дружньої взаємопідтримки стали футбольні матчі. Зрозуміло, що з такими ногами, як у ківі, тільки голи забивати. Тож у зустрічі на футбольному полі ківі не лишив суперникам щурам жодного шансу. А шляхетний суддя, вуж Гадко Негадович, пильно стежив за дотриманням усіх правил.

Врешті все мали вирішити післяматчеві пенальті. І ківі забив переможний м'яч. Тим більш, що за нього вболівала шляхетна Водоплава Рястівна з дванадцятьма щойно народженими каченятами, тож задля таких чудових глядачів треба було старатися.

Та що там футбол, коли маленький пташик зумів перемогти у спринтерському забігові навіть спеціально натренованих страусів. Але спільної мови з ними знайти не зміг.

Довгоногі мешканці ферми зовсім забули, що таке свобода і своїм підневільним становищем цілком задовольнялися. Їхнє життя так і зосталося нудним, передбачуваним і забезпеченим. А ківі зажив так багато пригод, що колись його мемуари матимуть усі шанси стати бестселером.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Інші рецензії журі:

Читацькі рецензії:

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.uaу розділі Книга року ВВС