Книга року ВВС: Касл Рок по-українськи від Ілларіона Павлюка

Читацька рецензія Олени Гайдак на книжку Ілларіона Павлюка "Я бачу, вас цікавить пітьма", яка увійшла до довгого списку Книги року ВВС-2020.

Ще з підліткового віку, зачитуючись романами Стівена Кінга, намагалася пристосувати все, що там написано, до свого оточення. Переписати на український, пострадянський простір. Саме це успішно зробив Ілларіон Павлюк у новому містичному трилері "Я бачу, вас цікавить пітьма".

Моторошні події розгортаються в уявному містечку Буськів Сад: зникає дівчинка, знаходять тіла жінок. Можливо, все пов'язано. Розібратися відправляють кримінального психолога зі столиці.

Як спокусливо, подумала я.

Згадайте Касл Рок, Твін Пікс, Гоукінз, Вінден. А тепер замість Ренні, Джона або Саманти уявіть Віталіка, Христину, Оксану та, приміром, Євгена Павловича. Хтось буде дільничним, хтось медсестрою, а хтось навіть мером чи то пак сільським головою. Додайте старі панельні п'ятиповерхівки без каналізації, занедбану сільську лікарню та завод, що давно не працює. Впізнали своє місто? - ми все ще говоримо про Буськів Сад.

Не буду спойлерити - не скажу, чим селище виявилося насправді у різних таки сенсах. Про підтексти роману, про образи й перегукування написано вже стільки, що вистачить на ще одну книжку. Облишмо розбір для професійних критиків та поважного журі.

Для української літератури по-справжньому вагомо, що тепер поруч з відомими вигаданими місцинами на карті жахів та містики з'явилося нове повноцінне місто - Буськів Сад. І якщо книжка загубиться часом в історії, згорить, самі знаєте при скількох градусах, Буськів Сад, а з ним й ім'я Ілларіона Павлюка, залишиться на картах горору.

Події роману одночасно відбуваються нагорі, де столичний психолог Андрій розплутує злочини, і внизу - у шахтах. У старих тунелях загубилася дівчинка на промовисте ім'я Надія. За вушком у неї слуховий апарат. Надя погано чує, вміє читати по губах і має деякі особливості розвитку. З кожним кроком дівчинка все далі заглиблюється у підземні коридори, малює їх уявну карту. Одне коло замикає інше. "Змія поїдає свій хвіст".

Сама книжка схожа на такий тунель. По ньому іноді важко йти. Є місця, які хочеться пропустити. Здається, що то все якийсь сон; ждеш, чи то свого пробудження, чи то пробудження персонажа.

В основі сюжету - часова петля, яку не відразу можна помітити. Ідея зацикленості для мене цікава. Для розвитку потрібна рушійна сила, мотив та потужне зростання головного героя, щоб пройти увесь нелегкий шлях. Зазвичай, такі персонажі у другій половині історії здаються, кидають все, як є. Та потім десь віднаходять сили: пригадують щось із дитинства або зустрічають свого кота. Якась думка спалахує червоним вогником і веде до переможного фіналу. Іноді буває досить неочікувано, інколи - драматично й фатально, а ще трапляється досить передбачувана розв'язка.

На жаль, "Я бачу, вас цікавить пітьма" виявилася для мене занадто прозаїчною з прогнозованим фіналом.

Мені сподобалося місце, антураж, оці всі відсилання, натяки й напівтони. Я люблю аналогії. Як розгадування ребусів та складних логічних задач. Але от дійові особи. Не сподобався жоден та жодна. Ні Звір, ні Андрій, ні дівчинка. Немає з ким себе ототожнити, немає кому поспівчувати. Може, в тому і був такий задум.

Андрій Гайстер видається справжнім. Та люди, які уникають повсякчас відповідальності, мене відверто бісять. Андрій, начебто, намагався увесь час розслідувати вбивства, шукати дівчинку, доводити справедливість, але без особливих зусиль. Не вийшло, то й не вийшло. Чим він кращий за інших героїв роману? Лише в кінці проявляється воля Гайстера. Хоч якось. Без цього прояву сили залучення часової петлі було б намарне.

Чи сподобалась мені книжка? Більше так, ніж ні. Мабуть, очікування були занадто великі. Неймовірна кількість позитивних відгуків букблогерів та інших письменників, приємні враження від двох попередніх романів Ілларіона Павлюка цього разу зіграли не на користь.

Попри всі мінуси, плюсів незрівнянно більше. Автору вдалося вигадати ціле місто, ба більше, закритий всесвіт невеликого смт, в якому всі і все зв'язано, в якому здається, що власні вчинки не важать нічого. Болото засмоктує непомітно.

Неважливо, де ви знаходитесь у Твін Піксі, Гоукінзі чи у Бузьковому Саду. Куди ви потрапляєте - по інший бік мосту, під землю чи у якусь кімнату? Хто веде вас - сова або вівсянка? Чи ви самі здатні вести й вивести себе? Лише один правильний вчинок може вартувати всієї історії.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Рецензії журі:

Інші читацькі рецензії:

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.uaу розділі Книга року ВВС