Книга року ВВС. "Зовсім не страшна книга" - корисні поради для тих, хто бореться за життя

Читацька рецензія Світлани Патри на книжку Анастасії Леухіної "Зовсім не страшна книга", яка увійшла до довгого списку Книги року ВВС-Есеїстика 2020.

Тяжка хвороба поділяє життя як самого пацієнта, так і його рідних на ДО та ПІСЛЯ встановлення діагнозу. І, часом, здається, що ПІСЛЯ діагнозу - лише безнадія і морок. Але це не завжди так.

Дійсно, рак та деякі інші тяжкі захворювання дуже погано піддаються лікуванню, особливо - у реаліях української медицини, проте як саме прожити ці, можливо, останні роки, місяці і дні, - вибір саме за людиною та її рідними.

Книга Анастасії Леухіної "Зовсім не страшна книга" - саме для тих, хто обирає боротьбу. Навіть, якщо про одужання вже не йдеться, то боротьбу за достойне закінчення життєвого шляху - без болю, принижень, страху.

Дещо про авторку: Анастасія Леухіна - співзасновниця кампанії #пуститевреанимацию, голова ГО "Горизонталі". Її професійна діяльність також пов'язана з економікою та психологією, проте громадська діяльність займає одне з чільних місць у житті авторки. І от саме громадська діяльність, а ще - власний досвід втрат і догляду за тяжкохворими родичами - все це дало поштовх до створення книги.

Тематика "Зовсім не страшної книги" - тяжкі хвороби, пацієнти, їхні рідні та боротьба за достойне життя навіть в умовах смертельного діагнозу. Головною ідеєю є цінність життя. Так, у книзі багато про смерть, але книга - про життя. Адже до останнього подиху людина жива попри тяжкий діагноз. Жива і потребує підтримки, допомоги.

У книзі зібрано практичні рекомендації, що дають відповіді на певні складні питання. Власне, життя у всіх його проявах - це основний принцип паліативної допомоги - підходу до надання медичних послуг, який дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їх сімей, що зіштовхнулися з проблемами невиліковного захворювання і який дозволяє запобігати і полегшувати страждання, як фізичні, так і духовні.

Звичайно, "Зовсім не страшна книга" - це не панацея, деякі поради досить тяжко втілити у життя, особливо, якщо брати до уваги зашкарублість української медицини стосовно будь-яких змін у лікуванні чи догляді за тяжкохворими. Проте ця книга допоможе як пацієнту, так і тим, хто поруч з ним, зрозуміти, що вони не самотні у своєму горі.

До створення книги долучалися також і представники інших громадських організацій, що опікуються, зокрема, тяжкохворими людьми. Ці люди додали книзі як своїх рекомендацій, так і життєві історії боротьби з хворобою, прийняття невідворотного, примирення з втратою.

Структура книги відображає часовий відрізок перебігу тяжкої хвороби у випадку летального її закінчення. Тобто - перші розділи "Зовсім не страшної книги" розповідають про власне лікування хвороби, у більшості випадків - раку, а вже два останні - про те, як зробити останні дні життя хворого більш легкими і комфортними як для хворого, так і для тих, хто за ним доглядає. А також останні розділи книги розповідають, як все ж спробувати пережити втрату, відпустити, залишити в душі лише світлу пам'ять про покійного. Розповідається, зокрема, і про релігійні аспекти переживання втрати близької людини, які варто враховувати кожному, хто намагається підтримати людину, котра втратила родича чи друга внаслідок тяжкого захворювання.

Мова книги, попри присутність деяких медичних і навколомедичних термінів, досить проста і не переобтяжена "казенністю". Рекомендації та історії містять навіть вкраплення гумору, коли це доречно. А щемливі історії з життя просто таки не залишають читачів байдужими. Ось - дівчина-підліток допомагає доглядати маму, ось - жінка проводить зі своєю бабусею її останні дні, а ось - нестерпно щемке, але таке світле прощання родини з маленьким янголятком. І таких історій по Україні - тисячі. Бо, на жаль, рак і багато інших тяжких захворювань продовжують залишатися вироком для людини.

Хоча "Зовсім не страшна книга" і позиціонується, як книга для тих, хто допомагає тяжкохворим, для медиків, але цю книгу варто прочитати і тим людям, котрі, на щастя, не знають, що таке тяжка хвороба і невідворотність втрати. Можливо, тоді менше людей буде розгублено відвертати погляд у випадку хвороби друзів чи сусідів.

"Зовсім не страшну книгу" конче потрібно читати студентам медичних ВНЗ разом із власне медичними підручниками, щоб потім, уже будучи лікарями, вони могли бути більш гнучкими у роботі і не залишалися у полоні стереотипів стосовно тяжкохворих.

З тієї ж причини - цю книгу варто рекомендувати і студентам інших спеціальностей, котрі можуть зіштовхуватися у професійній діяльності з людиною, життям і смертю.

Адже головна ідея як паліативної допомоги загалом, так і книги "Зовсім не страшна книга" - життя цінне, попри те, що смерті уникнути не можливо. Життя безцінне. Життя прекрасне.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Рецензії журі:

Інші читацькі рецензії:

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.uaу розділі Книга року ВВС