П'ятий рік великої війни в Україні: де, як і чим воюватимуть в 2026

Повномасштабна війна між Росією і Україною вже є однією з натриваліших і найжорстокіших воєн в XXI сторіччі. При цьому її характер суттєво змінився з 2022 року, а в плані застосування безпілотної авіації вона взагалі стала певним "законодавцем моди".

Якою ж буде черговий – вже 5-й рік – великої війни?

Скільки ще триватиме війна

За прогнозами європейських розвідок, які наводить Reuters, цьогоріч вкрай мало шансів на завершення російсько-української війни, а мирні перемовини є скоріше імітацією.

"Росія не прагне мирної угоди. Вона прагне досягти своїх стратегічних цілей, і вони не змінилися", – сказав один з керівників європейської розвідки журналістам.

Публічні позиції України, Росії та США досі геть протилежні.

Очільник Кремля Володимир Путін запевняє, що готовий до миру, але лише на російських умовах. Вони зокрема включають в себе першочерговий вивід української армії з території Донецької області.

Президент України Володимир Зеленський, тим часом, публічно заявив, що США хочуть добитися завершення війни до червня цього року і тиснуть на Київ.

"Американці пропонують сторонам завершити війну до початку цього літа, і, ймовірно, будуть тиснути на сторони саме згідно з таким графіком. Чому саме до цього літа? Розуміємо, що їхні внутрішні питання в Америці мають вплив і напевно стануть ще більш актуальними для них", - заявив він під час спілкування зі ЗМІ.

Британська The Times з посиланням на джерела серед західних чиновників пише, що Кремль може витримати як мінімум ще один рік війни за нинішніх темпів бойових дій.

Високопосадовий співрозмовник видання в британському Міноборони заявив журналістам, що оптимальним сценарієм для Росії буде ще 18 місяців війни та додаткові 500 000 жертв для захоплення 20% Донбасу, що нині перебувають під українським контролем.

Найгірший сценарій – це чотири роки війни та майже 2 млн жертв.

Щодо України, то співрозмовники The Times вважають, що Київ має мобілізувати ще як мінімум 250 тисяч людей, щоб стримати наступ противника.

Це пов'язано з тим, що саме кількісна перевага армії РФ над Україною є головною перевагою Кремля, наголошують західні спеціалісти.

В Україні військово-політичне керівництво публічно заявляє, що готове воювати далі і не має наміру добровільно залишати Донбас.

Наприклад, командувач Національної гвардії генерал Олександр Півненко сказав в інтерв'ю ВВС, що для цього в Сил оборони вистачає ресурсів.

"Ми можемо захищатись і рік, і два. Звісно, з допомогою наших партнерів: європейських, Сполучених Штатів", - заявив він.

Хай там як, але опитані ВВС військові аналітики, дають вкрай мало шансів на те, що війна дійсно закінчиться цьогоріч. Щоправда, деякі з них вважають, що активні бойові дії 2026-го року можуть стати останніми в цьому конфлікті.

І на те є низка причин.

Де будуть битви

Диспозиція, яка склалася на фронті станом на початок 2026 року, говорить про те, що РФ покладає основні сповідання на успіх лише на двох окремих напрямках. Там сконцентровані найбільші і найбоєздатніші з'єднання відразу декількох загальновійськових армій.

Ці два напрямки будуть пріоритетними для весняно-літньої компанії РФ.

Перша ціль – північ Донеччини, тобто умовна лінія від Покровська до Лиману. В центрі цієї території розташований український "пояс фортець" – Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка.

Це головна ціль для Москви, для захоплення якої вона планує зосередити не менше 200-250 тисяч військових. Паралельно Кремль намагається здобути ці території "дипломатичним шляхом". Відхід ЗСУ з підконтрольної території Донеччини – основна вимога РФ, яка є перепоною для подальших мирних перемовин.

Керівники українського аналітичного і OSINT-проєкту DeepState Руслан Микула і Роман Погорілий, враховуючи темпи просування російської армії, прогнозують, що для виконання цієї цілі росіянам знадобиться не менше двох років.

"Під контролем Збройних сил наразі залишається 21,5% (Донецької) області. Якщо узяти темпи 2025 року, то противнику знадобиться щонайменше 742 дні або близько 2 років для того, щоб окупувати Донецьку область повністю", – заявив співзасновник проєкту Руслан Микула.

Його колега Роман Погорілий відмітив, що РФ вже вибивається з графіку, зокрема на Покровсько-Мирноградському напрямку. Цю агломерацію росіяни планували повністю захопити ще наприкінці 2025 року, але станом на лютий 2026 року українські армійці досі утримують північні околиці цих міст.

Тож запеклий опір Сил оборони може суттєво зруйнувати плани Кремля щодо подальшого просування вглиб Донеччини.

"Ми прогнозуємо щонайменше два роки боїв, упродовж яких вони втратять колосальну кількість особового складу, техніки та інших ресурсів. І тут я поставлю риторичне питання: чи можемо ми просто віддати цю територію, коли росіяни б'ються за неї, втрачають дуже багато і ми відповідно можемо таким чином їх переламати?" – зазначив Погорілий.

Другий напрямок, який РФ обрала для наступальної компанії, це напрямок міст Оріхів-Запоріжжя. Наразі російська армія намагається підібратися туди, рухаючись з півдня і сходу. Українські військові проводяться контратаки, намагаючись загальмувати противника.

Наразі "сіра зона" вже розміщується на відстані приблизно 15-25 км від південних околиць Запоріжжя.

Аналітики DeepState кажуть про ознаки підготовки РФ до масштабного наступу на цьому напрямку.

"Вони підтягують туди свої додаткові ресурси, вони формують там угрупування. І відповідно в майбутньому нас чекає велика битва за Запоріжжя і Запорізьку область", – сказав Роман Погорілий.

Військовий аналітик, полковник запасу Костянтин Машовець каже, що російське командування вже стикається з серйзоними труднощами при реалізації своїх стратегічних планів. Зокрема, за його словами, угуповання військ, які б мали зайняти стартові рубежі для наступальних операцій, все ще не досягли цього, "загрузнувши" в тактичних зонах на відповідних напрямках.

Військовий експерт вважає, що провал цих наступальних операцій на Донеччині і Запоріжжі може стати "останньою спробою Кремля закінчити війну на потрібних йому умовах".

Олексій Мельник, керівник програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, погоджується з цією тезою.

"Дійсно, Росія вже ось-ось підходить до межі своїх можливостей проводити операції. Це якщо ми дивимося на показники військового балансу… Я погоджуюсь з тим, що в Росії зараз, можливо, останній шанс спробувати провести такий масштабний наступ", – зазначив він в розмові з ВВС.

Люди для війни

Останній рік показав фактичну неможливість проведення класичних наступальних операцій на фронті, зауважує Мельник.

Завдяки дронам поле бою стало "прозоре" і жодна зі сторін не встигає зосередити достатньо бронетехніки і живої сили, щоб прорвати лінію оборони. Поодинокі невдалі спроби росіян, наприклад біля Добропілля чи Гришиного (Донецька область) лише підтверджують цю тезу.

Такі прориви можливі лише за однієї умови, каже Мельник. Якщо одна зі сторін "оголить фронт", тобто відбудеться повний провал і деорганізація військ на якомусь напрямку.

"Якщо нікому буде запускати FPV, нікому стріляти з артилерії, то тоді це теоретично можливо", – пояснює він.

Власне через усі ці обставини 2025 рік став роком апробування нової тактики наступу російської армії – "інфільтрації" або "повзучого наступу".

Вона полягає в поступовому проникненні в тил українських позицій, переважно на "слабких" напрямках, окремих груп російських піхотинців. Там вони накопичуються, організовують засідки на українську живу силу і транспорт та загалом намагаються перерізати логістику. В цьому їм активно допомагають оператори БПЛА, наприклад з центру "Рубікон", які атакують артилерію, українських дронарів і техніку ЗСУ.

Все це призводить до поступового виснаження бійців Сил оборони і змушує їх відходити або здавати позиції.

Щоправда, така тактика росіян потребує надзвичайно багато ресурсів і підготовки саме особового складу.

За даними генштабу ЗСУ, в 2025 році українським бійцям вдалося знешкодити близько 418 тисяч росіян. В 2024 році, зазначають там, таких було близько 421 тисячі. Сама Росія свої втрати не коментує.

Для досягнення успіху українське військове керівництво вважає необхідним різко збільшити кількість втрат противника. Міністр оборони Федоров назвав мету в 50 тисяч - загиблих, важкопоранених і полонених солдатів противника. В січні, за оцінками українського генштабу, ця цифра склала 31,7 тисяч.

"Якщо досягнемо показника в 50 тисяч – побачимо, що буде з ворогом. Вони сприймають людей як ресурс, проблеми з яким уже очевидні", – заявив міністр під час спілкування зі ЗМІ.

Олексій Мельник каже, що у війні "на виснаження" важливо тиснути відразу на декілька вразливих точок противника.

"Говорити про якусь окрему категорію, чи то про живу силу чи про економічні ресурси – це спрощений підхід. Має бути комплексне виснаження. Якщо ми кажемо про обвал, то це має бути системний обвал", – зауважує він.

"Зараз в РФ дедалі очевиднішими є проблеми з набором особового складу і його якістю… Плюс навіть економісти, які раніше давали доволі обережні прогнози щодо російської економіки, тепер починають на повному серйозі говорити, що влітку 2026 року вона може почати тріщати по швах", – додав Мельник.

Експерт вважає, що саме економічні проблеми можуть призвести до стрімкого падіння рівння комплектування Збройних сил РФ.

За приблизними підрахунками, Росія в 2025 році набирала в армію близько 32-35 тисяч бійців щомісяця.

Головком ЗСУ Олександр Сирський каже, що в 2025 році РФ загалом набрала 406 тисяч військових, тобто майже на 10 тисяч менше, ніж втратила за підсумками року.

Влада РФ оцінює кількість контрактників минулого року в 410 тисяч людей. При цьому в 2024-му таких було 427 тисяч, а в 2023-му - майже 480 тисяч, згідно із заявами російської влади.

Тобто темпи набору, згідно з офіційними даними Кремля, впали за останні роки майже на 20%.

Що ж до української армії, то загальні обсяги мобілізації влада не розкриває.

Але президент Зеленський казав, що в 2025 році в середньому на місяць призивали 27-30 тисяч бійців. Тобто 324-360 тисяч на рік. Щоправда, ця цифра не враховує тих, хто відразу пішов в СЗЧ (самовільне залишення частини) після того, як потрапив до Сил оборони.

За словами міністра оборони Михайла Федорова, в розшуку перебувають 2 млн українських чоловіків, які ухиляються від мобілізації і 200 тисяч тих, хто в СЗЧ.

Протягом 2026 році влада намагатиметься частково вивести їх "з тіні", запроваджуючи систему високооплачуваних контрактів для добровольців з чіткими термінами служби. Однак чи спрацює вона на практиці і чи є в держави необхідні фінансові ресурси, під великими питанням.

Президент Зеленський вже закликав Захід допомогти з грошима для контрактної армії.

Зброя для війни

Для зменшення втрат обом сторонам необхідно мінімізувати залучення людей до виконання завдань безпосередньо на лінії фронту, а також в так званій "кілл-зоні", що наразі складає від 10 до 20 км вглиб території.

Для цього Україна і РФ стрімко розвивають напрямок безпілотних систем. В 2026 передбачене кратне зростання кількості бійців саме в підрозділах БПЛА як в українській, так і в російські армії.

Також командування ЗСУ намагається масштабувати практику застосування наземних роботизованих комплексів (НРК) для логістики та евакуації.

В 2025 році зросла кількість виробників і видів цієї техніки.

Однак співрозмовник ВВС в одній з бригад, що воює на Донецькому напрямку, скаржиться, що НРК досі в більшості своїй залишаються "сирим виробом", який при цьому коштує дуже дорого.

За його словами, майже кожен комплект цих роботів, які постачає держава в його підрозділ, потребує доопрацювання, щоб він міг виконувати необхідні функції.

Серед основних проблем НРК – слабкий зв'язок, недостатній функціонал і прохідність.

Новий рік війни має дати необхідний поштовх розвитку наземних роботів, прогнозує військовий. Це дозволить Україні суттєво випередити противника у цій сфері.

Ще один напрямок сучасного озброєння, де Україна може розраховувати на перевагу над РФ, це виробництво і застосування дронів-перехоплювачів.

Саме вони мають покласти край "шахедному терору", тобто щоденному застосуванню Росією сотень ударних безпілотників типу "шахед" і його аналогів.

Попри те, що вони менш потужні, ніж ракети, ці БПЛА завдають інколи більше шкоди, зважаючи на те, що РФ змогла їх суттєво модернізувати і наростити масштабне виробництво.

Наприклад, наразі такі безпілотники вже можуть використовуватись для атак на українську авіацію, мінування територій в тилу, атак на рухомі об'єкти, наприклад поїзди, та перенесення FPV-дронів на дальні дистанції.

На початку року Україна створила спеціальне командування "малої протиповітряної оборони (ППО)", яке має займатися саме вирішенням проблеми "шахедів". Основна зброя тут – невеличкі, але дуже швидкі дрони-перехоплювачі, які атакують російські ударні безпілотники в повітрі.

Керівник однієї з найбільших компаній виробників таких дронів "Генерал Черешня" Рудольф Акопян каже ВВС, що вже зараз цей інструмент дозволяє українським бійцям ППО збивати до 30-40% російських далекобійних БПЛА.

При цьому, враховуючи, що такі дрони є багаторазовими, процент їх ефективності складає приблизно 70%. Тобто "промахується" повз ціль лише третина перехоплювачів.

Єдина проблема з тим, щоб масштабувати цю систему, полягає не у кількості виробленої продукції, а в кількості підготовлених операторів, каже Акопян.

"На сьогоднішній день в засобах проблеми немає, бо є достатня кількість виробників і постачальників. Проблема в тому, щоб навчити операторів і розширити їх мережу екіпажів. По-друге всі ці розрахунки мають бути забезпечені РЛС (радіолокаційними станціями), які даватимуть координати прольоту цих повітряних цілей", – пояснює він.

Частково нівелювати цю проблему зможе встановлення систем штучного інтелекту на дрони-перехоплювачі. Тоді ефективність їх роботи різко зросте і вони не будуть так залежати від майстерності опратора.

"Ми вже на тій стадії, коли наш дрон буде оснащуватися ШІ, який буде сам розпізнавати ціль, сам її захоплювати і сам наводитися та вражати її. Це спростить роботу пілотів і з такою системою буде легше їх навчити керувати дроном", – каже Акопян, який представляє компанію "Генерал Черешня".

На його думку, протягом 2026 року навряд вийде дійти до знищення 100% "шахедів", але впевнений, що вдяться "максимально наблизитись до цього".

Повертаючись до теми ШІ, то вірогідно, що саме вона вийде на перший план протягом поточного року.

Принаймні Михайло Федоров, ще на посаді міністра цифрової трансформації просував ідею більш широкого застосування штучного інтелекту у війні, а на посаді міністра оборони прямо заявив про цей намір.

"Ми рухаємося до повної автономності на полі бою — від машинного зору та аналітики даних до роїв дронів. Наша амбітна мета — зробити Україну першою країною у світі, яка зможе прогнозувати та нейтралізувати ворожі атаки за допомогою ШІ", – сказав він, заступаючи на посаду очільника оборонного відомства.

Посилити ППО і "закрити небо" – це правильна ціль, але на даному етапі більш пріоритетним для України все ж є наступальне озброєння, зауважує Олексій Мельник з Центру Разумкова.

Він каже, що наявність в України потужних далекобійних ракет дозволила б ЗСУ знищити російські виробництва і місця запуску, тим сами нейтралізувавши основну загрозу, яку має противник на даний момент.

"Звичайно, 20 систем Patriot (американська установка ППО, – Ред.) це дуже важливо. Але якби був вибір – 20 Patriot чи 20 "Томагавків" (американська далекобійна крилата ракета, – Ред.), то я все таки розглядав би версію саме "Томагавків", – образно пояснює свою позицію фахівець.

Дійсно, саме проблеми з ракетним озброєнням досі не давали Києву можливості дзеркально відповідати на удари Москви.

Однак наприкінці минулого року українська влада заявила про початок серійного виробництва і використання власної балістичної ракети "Сапсан", крилатих ракет "Нептун" і "Фламінго".

В січні і лютому 2026 року український генштаб заявив про використання останньої для ударів по арсеналу у Котлубані Волгоградської області, полігону "Капустін Яр" в Астраханській області та по військовому заводу в Удмуртії (Російська Федерація).

Виробник "Фламінго" приватна компанія Fire Point також заявляла про готовність до серійного запску виробництва власних балістних ракет. В коментарі ВВС керівництво компанії заявило, що поява цієї зброї – це "питання кількох найближчих тижнів".

Наявність власної балістики дозволить Україні ефективніше атакувати військові склади, пункти управління і місця дислокації російських військ. Такі ракети надзвичайно важко збивати через високу швидкість і висоту польоту.

Це стане відповіддю на дії РФ, яка в січні поточного року використала рекордну кількість балістичних ракет – 91 – для атак на українські об'єкти, зокрема енергетику. Збити вдалося лише третину.

Отримання такої зброї Києвом може змістити баланс сил.

Щоправда, маятник може хитнутися і в інший бік, якщо Захід, який підтримує Україну фінансово і постачає озброєння, припинить це робити або різко скоротить обсяги цієї допомоги.

Тоді Київ ризикує опинитися в найбільш скрутному становищі з початку війни.