Три шляхи розірвати глухий кут війни Росії проти України

"Війна в Україні після майже чотирьох років активних бойових дій зайшла у класичний глухий кут", - пише у своєму блозі Мік Раян, австралійський генерал та військовий аналітик.

Жодна зі сторін не здатна здобути вирішальну перемогу. На дипломатичному горизонті - лише формальні кроки, а на фронті - методичні, хоч і повільні операції, які тиснуть як на Київ, так і на західні столиці.

Фронт і тил: постійний тиск

Раян зауважує, що Москва продовжує систематичні удари по українській інфраструктурі, особливо в енергетичному секторі, намагаючись зламати дух суспільства.

"Росія розраховує, що постійні атаки на цивільну інфраструктуру змусить українців здатися", — пише аналітик.

Проте ці сподівання Кремля поки не справджуються. Українці демонструють стійкість: останніми тижнями в Запорізькій області вдалося звільнити близько 300 квадратних кілометрів, частково використовуючи перебої у зв'язку Starlink.

Однак ці тактичні успіхи поки не змінюють стратегічної картини війни, зазначає генерал Раян.

"Українські війська демонструють чудову тактичну майстерність і вміють використовувати вразливості Росії, коли з'являються можливості. Але їм не вистачає штурмових сил для тривалих наступальних операцій на широких фронтах", — додає аналітик.

Росія: мобілізація та кадрова криза

За спостереженнями Раяна, Росія стикається з дедалі більшими проблемами у комплектуванні війська.

Добровольці та контрактники вже не можуть покривати втрати, а Кремль розглядає обмежені призови резервістів.

"Якість нових бійців падає, а командири все частіше вдаються до незаконних методів, включно з катуваннями та жорстоким поводженням із полоненими", — пише аналітик.

Ці проблеми створюють довгострокові ризики для російської військової машини, навіть якщо авторитарна система поки дозволяє Кремлю продовжувати наступ.

Технологічна та дипломатична дуель

Технологічна війна триває. Мік Раян детально описує новації Росії: дрони Герань-2 тепер використовуються як "материнські" платформи для менших FPV-дронів, що дозволяє поглиблювати атаки в тил України і ускладнює оборону.

"Росія вміє швидко адаптуватися до українських інновацій, - зазначає генерал, - але навіть технологічні успіхи не змінюють фундаментального глухого кута".

На дипломатичному фронті теж не видно факторів, які могли б завершити війну. Переговори в Женеві, за словами Раяна, залишаються процедурними: сторони погодили лише механізми моніторингу можливого припинення вогню. Основні політичні питання, зокрема статус Донбасу, залишаються невирішеними.

"Україна готова до компромісів, але лише за умови збереження суверенітету, - пише аналітик. - Росія ж сприймає ці поступки як слабкість, а не як добру волю".

Раян вважає, що саме ця асиметрія робить мирне врегулювання надзвичайно складним.

Аналітик погоджується з думками інших експертів, що небажання Путіна йти на компроміси зумовлене його переконанням, що російська економіка здатна підтримувати затяжну війну. Проте Раян сумнівається у правильності такого переконання.

"Економічний тиск зростає, попри поверхневу стабільність. Але тільки санкції не змінять стратегічні розрахунки Путіна щодо війни в Україні", - наголошує Раян.

Що чекає нас у 2026 році

Австралійський генерал переконаний: без суттєвих змін війна триватиме й у 2026 році.

Він описує ситуацію як глухий кут, схожий на ті, що "ми бачили в попередніх війнах". Посилаючись на цей історичний досвід, він виділяє три можливі шляхи виходу з нього:

Для Росії стратегія залишається центром політичної та когнітивної війни, підтриманої військовими й диверсійними діями. Путін переконує частину західних політиків у нібито неминучій перемозі Росії.

Україна робить ставку на:

Як довго ресурси та внутрішня воля України зможуть утримувати фронт — покаже час, резюмує австралійський генерал Раян.