Книга року ВВС: Ксенія Фукс - це як українська Донна Тарт

Читацька рецензія Віталія Гудими на роман Ксенії Фукс "12 сезонів жінки" із Довгого списку Книги року ВВС-2020.

Оскільки, останнім часом, мене цікавить сучасна жіноча проза, то я не зміг пройти повз останній роман Ксенії Фукс.

Як завжди, починаючи своє знайомство із зовсім новим автором, я був сповнений обережності та легкого скептицизму - краще отримати більше очікуваного, аніж страждати через невиправдані сподівання.

Роман "12 сезонів жінки" винагородив мене сповна за мій скептицизм і впевнено перевершив найсміливіші очікування.

Прикро усвідомлювати, що на пострадянському просторі, образ сильної емансипованої жінки сприймається, як всемогутній коміксоїдний персонаж , а не як хтось реально існуючий.

Розуміння цієї проблеми підсилює задоволення отримуване від процесу читання.

Приємно усвідомлювати, що все частіше у царині української літератури піднімаються важливі питання.

Важливі не лише для соціально-культурного розвитку України та її ідеологічного "долучення" до західноєвропейських ідей та цінностей, а й для банального, але життєво необхідного розуміння людей, які живуть поруч з нами. Людей, які становлять більшу частину населення сучасної України. Наших громадянок, сусідок, дружин, колег, доньок, сестер.

Варто відмітити вдало обраний формат твору.

Підбірка із дванадцяти коротких історій про жінок не заважає прожити кожну історію окремо. Відчути проблеми героїнь, зануритись у їхнє життя. Якби авторка об'єднала їх у один роман-епопею, зі спільним сюжетом, багатьма персонажами і тими ж історіями це не зіпсувало би твір, але відчувався б він дещо штучним.

До того ж, легкими штрихами, Ксенія Фукс усе-таки об'єднала ці історії. Вона створила спільне полотно для своєї картини, наповнила його персонажами-медіаторами та й просто відсилками до сусідніх творів.

Протягом одного року, ти мандруєш європейським континентом, спостерігаючи за труднощами, які наповнюють життя сучасної жінки. Історії цілком успішно можуть існувати окремо одна від одної, але у форматі однієї книги вони справляють набагато сильніше враження. Особливо варто відзначити момент із фотографією Назара. Не можу розкрити деталі, щоб не псувати прочитання іншим, але мене він зачепив за живе.

Питання сексуальної свободи та статевої грамотності червоною ниткою проходять через увесь роман.

Не лякаючись труднощів, авторка вплітає цю доволі гостру проблему в і так непростий клубок соціальних протиріч свого твору. І, до її честі, варто відміти, що робить вона це вкрай органічно.

Ти постійно відчуваєш себе незримим учасником усіх інтимних сцен та розмов. Вони збурюють твою душу цілою зграєю запитань: "Чому українці так відстали в плані сексуальної освіти? Які є шляхи вирішення цієї проблеми? Невже я теж роблю такі помилки? Чи не створив я комусь проблеми та незручності своєю "грамотністю" столітньої давності?"

Незважаючи на вищеназвані плюси роману, його головна цінність, на мою думку, все-таки, є суб'єктивною.

Для мене вона полягає у його "європейськості". У наш час, коли звідусюди звучать політичні лозунги про "курс на Європу" та "європейські цінності" та мимоволі перестаєш помічати ці заклики і втрачаєш орієнтири.

Роман Ксенії Фукс для мене став інструментом європеїзації. Вона настільки легко і доступно вплітала сучасні ідеї в контекст європейського життя, поєднувала ідеї сексуальної освіти, боротьби за права жінок і з проблемами емігрантського життя та наслідками конфлікту на Сході України, що я відчув себе не просто пересічним українцем, який у темряві вечірнього Києва поринув у книгу.

Подорожуючи книгою, сторінка за сторінкою, я відчував себе частиною чогось більшого. Я прагнув стати чимось більшим.

Роман пробудив у мені бажання боротися за власний успіх, насолоджуватись життям, не боятися відкриватися новому, а головне - бути чуйним та уважним до проблем оточуючих. Щасливі люди намагаються поділитися своїм щастям.

Я сподіваюсь, що роман "12 сезонів жінки" охопить широке коло читачів. А вони, у свою чергу, не залишаться байдужими до закладених у нього ідей і він стане для них інструментом м'якої європеїзації.

За рівнем відображенні сучасних західних цінностей, за якістю написаного, за важливістю піднятих у творі тем - роман Ксенії Фукс хочеться прирівняти до творів Донни Тарт та Шеріл Стрейд.

Надзвичайно приємно усвідомлювати, що у сучасній українській літературі є авторки, які гідні такого порівняння.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Рецензії журі:

Інші читацькі рецензії:

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua у розділі Книга року ВВС