Політичний 2015-й: тільки б не було війни

Експерти прогнозують розвиток політичної ситуації в Україні у 2015 році неохоче.

Почасти – через те, що ще рік тому ніхто і близько не міг передбачити зміни, яких зазнає держава протягом настільки нетривалого часу.

Час стиснувся, жартують співрозмовники ВВС Україна, і уявити собі, у яких обставинах святкуватимемо наступний Новий рік, надзвичайно важко.

Крім того, вже зараз зрозуміло, що на події у 2015-му впливатиме надто багато чинників, різноманітних і часом суперечливих.

Тому слідом за експертами ВВС Україна лише озвучує найважливіші питання, які постануть наступного року, та розмірковує про те, якими можуть виявитися відповіді на них.

Київ-Донбас-Москва

Один з найголовніших чинників, які впливатимуть на розвиток країни наступного року, - ситуація на Сході.

Майбутні події на територіях, які контролюють бойовики, - рівняння з багатьма невідомими. Подальші події на цих теренах залежатимуть не лише від поведінки Києва і, тим більше, від дій самопроголошених "республік".

Визначальну роль у тому, в яку форму перейде конфлікт на Донбасі, відіграватиме позиція Росії, кажуть політологи, з якими поспілкувалася ВВС Україна. А це, своєю чергою, спрогнозувати дуже важко.

"Позиція Росії залежатиме від внутрішньої ситуації у самій Росії – і економічної, і політичної", – каже директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко.

"(Поведінку Путіна – Ред.) важко прогнозувати. Світові лідери також відмовилися від таких прогнозів", – продовжує він.

Утім, конфронтаційний сценарій – у ході якого сепаратисти перейдуть у наступ на терени, що нині контролюються українськими силами, – співрозмовники ВВС України називають менш ймовірним.

Однак, навіть якщо сторонам вдасться домовитися про припинення вогню, а переговори (глав держав), приміром, у мінському форматі, відновляться – українсько-російські відносини залишатимуться вкрай холодними, прогнозує керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

При цьому експерт зауважує, що в низці сфер двостороннє співробітництво продовжуватиметься – бодай через те, що воно є життєво необхідним і для Києва, і для Москви.

"Повернення до колишніх конструктивних стосунків уже не буде, стосунки і далі охолоджуватимуться. Жити спокійно вони нам не дадуть, але у той же час ми постійно перебуватимемо у пошуку найрізноманітніших компромісів – від енергетики до якихось аспектів ситуації на Донбасі", – каже політолог.

Наразі ж новопризначений секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що на наступний рік заплановані кілька нових хвиль мобілізації.

"Третій Майдан"

Інший виклик, який суттєво впливатиме на те, як Україна почуватиме себе у 2015-му, – це соціально-економічна ситуація.

"Це буде важкий рік, коли ми отримаємо економічний спад, а уряд повинен буде вдатися до непопулярних рішень", – каже Юрій Якименко.

У цих умовах, кажуть експерти, цілком можна прогнозувати наростання, м’яко кажучи, критичних настроїв стосовно чинної влади і, відповідно, більш чи менш масових антивладних виступів.

"Ризики сплесків нестабільності є. Вкладники проблемних банків, люди, які не в змозі сплачувати валютні кредити, незадоволені урізанням пільг – всі ці групи уже зараз організовуються для захисту своїх інтересів. Плюс всі ці протести можуть підживлюватися, координуватися та підсилюватися ззовні", – констатує Володимир Фесенко.

Отож, чи можливий в Україні "третій Майдан", на який люди виходитимуть з соціальними гаслами, протестуючи проти непопулярних кроків влади?

"У Майдан в тому вигляді, у якому були два попередні, я не вірю. У людей стільки зброї на руках і стільки конфліктних інтересів, що ніякого мирного Майдану не вийде", – песимістично говорить керівник Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребінський.

Наразі, каже експерт, українське суспільство демонструє "певний запас терпіння": незважаючи на погіршення економічної ситуації в країні, рейтинг представників чинної влади залишається достатньо високим. Однак гарантувати, що в певний момент чаша терпіння не переповниться і люди не вийдуть на вулицю, не може ніхто.

"Третій Майдан" як фізичне явище у центрі Києва буде ударом по українській державності, – каже професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. – Мені в цьому відношенні імпонує вислів новообраного депутата Мустафи Найєма: "третій Майдан" має бути в стінах парламенту".

Нарешті реформи?

Пом’якшити наслідки ймовірних протягом наступного року економічних проблем могло б (і мало б) форсоване проведення реформ.

Спостерігачі констатують: жодної системної реформи протягом 2014 року українська влада так і не розпочала, а виправдання на кшталт складної ситуації на сході країни не переконують західних партнерів.

Так само добрими побажаннями наразі залишається "дорожня мапа" реформ, розроблена профільним заступником глави президентської адміністрації Дмитром Шимківим: список з шести десятків радикальних перетворень поки що не підкріплений жодними практичними діями уряду чи Банкової.

Вже на грудневому засіданні Ради асоціації Україна-ЄС брюссельські чиновники заявили, що умовою подальшої допомоги Києву є початок реальних реформ, а не лише обіцянки, що вони от-от почнуться.

"2015-й має бути роком проведення реформ. Перші якісні позитивні зміни потрібно буде показати вже протягом перших місяців наступного року – інакше проблеми будуть і в уряду в цілому, і у окремих міністрів", – каже Володимир Фесенко.

Спеціально "під реформи" до владних структур рекрутували низку іноземних громадян, про реформи у кожному програмному спічі заявляють прем’єр та президент, про готовність реформувати все і вся кажуть члени найбільшої в історії Верховної Ради коаліції.

Однак чи вдасться представникам української влади втілити слова у реальність? Експерти обмежуються скупими словами про те, що у них немає вибору.

Сварки на Олімпі

Успішність реформ значною мірою залежатиме від політичної стабільності, що в українських реаліях означає відсутність конфліктів у владній верхівці, кажуть експерти.

У той же час політична історія України знає приклад "корупційного скандалу" 2005 року, котрий розколов "помаранчеву" команду та уможливив повернення на політичний Олімп Віктора Януковича. Та й зараз спостерігачі часом не втримуються від аналогій між дуетами Ющенко-Тимошенко та Порошенко-Яценюк.

Отож чи вдасться нинішній владі зберегти єдність у рік, котрий цілком може виявитися кризовим?

"У цих умовах, за цих викликів і загроз, які зараз стоять перед Україною, інстинкт самозбереження просто повинен підказувати політикам найвищого рівня, що вони повинні працювати спільно і узгоджено. Зараз ситуація в Україні набагато складніша ніж у 2005, і це буде найважливішим чинником, який підштовхуватиме їх до співпраці", – каже Юрій Якименко.

Політолог також стверджують, що "заохочувати" політиків найвищого ешелону до співпраці буде і пильна увага до України з боку західних фінансових інституцій: чвари на верхівці означатимуть зупинку підтримки Києва, що у нинішній ситуації буде фактично рівносильним банкрутству держави з усіма наслідками, що з цього випливають.

А Володимир Фесенко прогнозує, що найімовірніша лінія конфлікту всередині коаліції проляже зовсім не між пропрезидентським та пропрем’єрським таборами.

"Протистояння може початися між прибічниками жорстких ліберальних реформ і представниками популістської лінії, які говоритимуть: не можна чіпати соцгарантії, треба думати про людей. Між цими позиціями доведеться шукати баланс, і це буде дуже серйозною проблемою", – каже політолог.

Він не виключає, що саме це протистояння може стати причиною виходів з коаліції – в тому числі гучних і демонстративних – з боку окремих депутатів та цілих політсил. Так само конфлікти навколо окремих реформ можуть закінчитися принесенням в жертву міністрів, відповідальних за них.

Вибори і Конституція

Внесення змін до Конституції, які передбачатимуть децентралізацію влади в Україні, – амбітне завдання, проголошене Петром Порошенком ще в середині 2014 року, – залишатиметься одним з найголовніших пунктів політичного порядку денного-2015.

Експерти радять розглядати його в комплексі з ще однією важливою подією, запланованою на наступний рік – місцевими виборами. Адже якщо зміни до Основного Закону вдасться внести, то скористатися розширеними повноваженнями зможуть новообрані місцеві ради, отож важливість місцевої кампанії суттєво зросте.

Чи вдасться депутатам знайти 300 голосів, щоб модифікувати Конституцію?

"Якщо законопроект вдасться підготувати і проголосувати у першому читанні ще в січні, то шанс остаточно затвердити його на початку другої сесії є. А якщо почати процес змін лише в лютому і виходити на друге читання восени, то можуть бути проблеми. 300 голосів може і не набратись – через загострення протиріч всередині коаліції і парламенту, в силу загостреної реакції на реформи", – каже Володимир Фесенко.

З ним не погоджується Юрій Якименко: на його думку, протягом січня напрацювати якісний проект змін до Конституції нереально, тож очікувати ухвалення децентралізаційних змін раніше наступної осені не варто.

Гучні справи

Експерти очікують від наступного року певного пожвавлення у розслідуванні резонансних кримінальних справ.

Володимир Фесенко каже, що інцидент з родичами загиблих активістів Євромайдану мав би наочно довести Петрові Порошенку: люди нічого не забули і вимагають від влади притягнення винних у розстрілах у центрі Києва до відповідальності.

"Думаю, наступного року ми побачимо вихід процесів Януковича і вбивств на Майдані на судову фазу", - прогнозує політолог, додаючи: ці процеси, напевно, будуть заочними, адже Росія навряд чи видасть Україні підозрюваних у цих справах.

Передбачає пан Фесенко і активізацію антикорупційних розслідувань, причому не лише через запланований початок роботи Національного антикорупційного бюро, котрому потрібно буде виправдати саме своє існування.

"Показати людям покращення життя зараз ніяк не вийде, а от презентувати пару-трійку гучних корупційних справ – інша справа", – каже експерт.

"Пред’явити суспільству кількох потужних корупціонерів потрібно з політичної і, я б навіть сказав, політтехнологічної точки зору. Політики це теж розуміють. Однак, на що вони зважаться і що у них вийде в результаті – вже інша річ", - продовжує він.

А Олексій Гарань застерігає: хоча чимало гучних корупційних справ "лежать на поверхні", важливо, щоб ці судові процеси були проведені юридично бездоганно, аби їхні фігуранти згодом не мали можливості називати себе жертвами політичних репресій.

Без віз на Захід?

Зі стриманим оптимізмом оцінюють експерти можливість "прориву" у стосунках з Євросоюзом – скасування візового режиму для власників біометричних паспортів.

Видачу біометричних документів українська влада обіцяє почати вже з нового року. Далі – потрібно буде забезпечити доступність таких паспортів та владнати процедурні й технічні питання, які ставитиме ЄС офіційному Києву.

"Якщо влада діятиме швидко та послідовно, то політичне рішення про безвізовий режим можуть озвучити навесні на Ризькому саміті "Східного партнерства", а практичне здійснення цього рішення почнеться восени. Якщо будуть затягування і збої, цей графік може зміститися: політичне рішення можуть ухвалити наприкінці року на саміті Україна-ЄС, а реальний безвізовий режим почне працювати вже в 2016 році", – каже Володимир Фесенко.

Песимістичніше налаштований Юрій Якименко.

"Звичайно, у цьому напрямку будуть здійснені великі кроки. У наше життя увійдуть біометричні паспорти. Однак повноцінний і всеосяжний безвізовий режим – думаю, скоріше, це буде в майбутньому", – каже він.

Офіційний Брюссель перспективи переходу на новий режим наразі не коментує. У травні 2014-го посол ЄС у Києві Ян Томбінські заявив, що безвізовий режим є реальним уже до кінця року.

У жовтні він дезавуював свій прогноз, зазначивши проте, що "перспектива є оптимістичною".