Політичні підсумки року: в 2014 – з Євромайданом

Політичні події 2013 року тьмяніють на тлі Євромайдану – масштабної акції протесту, що вже не перший тиждень триває у центрі Києва.

В цілому спокійний рік завершився масштабною політичною кризою, вирішувати котру, швидше за все, доведеться уже наступного року.

ВВС Україна пропонує згадати найяскравіші події та тенденції року, що минає, – як ті, що вже завершилися, так і ті, прогнози щодо яких досі складають політики та експерти.

Геополітичний розворот

Протягом довгих місяців президент та уряд запевняли громадськість у незворотності курсу на Європу, а парламент – забувши про політичні міжусобиці, ухвалював євроінтеграційні закони. Все – заради підписання Угоди про асоціацію з ЄС на Вільнюському саміті "Східного партнерства".

Однак 21 листопада Кабінет міністрів ухвалив рішення призупинити підготовку до підписання угоди з Євросоюзом. Пояснення – турбота про вітчизняного товаровиробника і прагнення компенсувати втрати, що їх Україна нібито зазнає від євроінтеграції.

Відверто приголомшена Європа продовжує заявляти, що її двері відкриті для України, однак Київ уже повним ходом зближується з Росією.

17 грудня у Москві Віктор Янукович підписав майже півтора десятки угод, які передбачали, зокрема, надання Росією кредиту в 15 млрд доларів (під заставу українських цінних паперів) та можливість зниження ціни на газ. Опозиція критикує ці домовленості як непрозорі та такі, що роблять залежність Києва від Москви критичною.

Визначити сьогоднішній інтеграційний вектор України у результаті всіх цих пертурбацій складно.

З одного боку, євроінтеграція залишається пріоритетом у вітчизняному законодавстві. З іншого – ЄС офіційно заявив, що призупинив переговори про асоціацію з Україною. Українська влада присягається, що про вступ до Митного союзу наразі не йдеться. Однак гарантувати, що наступного року не станеться чергового геополітичного розвороту Києва, не може ніхто.

Звільнення Луценка

Станом на початок року колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко перебував у Менській колонії на Чернігівщині, маючи рішення Європейського суду з прав людини, котре називало його арешт свавільним та політично вмотивованим.

Його дещо несподіване квітневе звільнення формально стало наслідком клопотання омбудсмана Валерії Лутковської, однак не секрет, що цією справою довго і наполегливо опікувалася місія Квасневського-Кокса.

Зрештою, весь процес виходу Луценка з-за ґрат зайняв буквально півтори доби, а спосіб вирішення цього питання дав опозиціонерам надію на застосування подібного сценарію щодо Юлії Тимошенко.

Після звільнення Луценко разом зі своїми соратниками часів Помаранчевої революції оголосив про створення громадського руху "Третя українська республіка", однією з цілей котрого було названо "євроінтеграцію за будь-яку ціну".

Тимошенко досі у в’язниці

Попри те, що переговори щодо звільнення колишньої глави уряду та лідера партії "Батьківщина" тривали протягом усього року, вона досі залишається у харківській лікарні "Укрзалізниці".

У квітні 2013 року Європейський суд з прав людини оприлюднив своє рішення, згідно з яким утримання Тимошенко під вартою як запобіжний захід було названо свавільним. Усупереч сподіванням соратників Тимошенко, це рішення не призвело до її звільнення з-за ґрат, і тепер вони чекають на друге рішення ЄСПЛ у справі екс-глави уряду, котре має з’явитися протягом наступного року.

Ще одна надія на звільнення колишнього прем’єра була пов’язана з роботою в Україні місії Кокса-Квасневського. Однак влада не пристала на жоден з запропонованих ними способів вирішення "проблеми Тимошенко". Після того, як Київ відклав підписання Угоди про асоціацію з ЄС, питання звільнення екс-прем’єра у найкоротші терміни було, по суті, знято з порядку денного.

Натомість протягом 2013-го проти Тимошенко порушили ще кілька кримінальних справ. У січні їй офіційно вручили повідомлення про підозру в причетності до вбивства Євгена Щербаня. А на початку листопада ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що українське міністерство доходів і зборів розпочало у США та Швейцарії судовий процес у справі про розкрадання 200 млн доларів, і Тимошенко - серед її фігурантів.

Міське безголів’я

Станом на кінець 2013 року чверть українських обласних центрів <link type="page"><caption> не мають</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2013/11/131121_mayors_election_vc.shtml" platform="highweb"/></link> законно обраних мерів. У всіх шести містах – у Києві, Миколаєві, Одесі, Херсоні, Черкасах та Чернівцях – обов’язки мерів виконують секретарі міських рад, причому у всіх випадках налаштовані лояльно щодо чинної влади.

Попри те, що у кожному з цих міст мерів немає з різних причин, парламент не квапиться призначати дострокові вибори навіть там, де міського голови немає роками.

Найгостріша ситуація виникла у Києві: опозиція заявляє, що на початку червня 2013 року легітимність втратила тутешня міська рада та пікетує кожну її сесію. Влада стверджує, що Київрада вправі засідати аж до нових виборів, які мають відбутися восени 2015 року.

Експерти не виключають, що тоді ж можуть відбутися наступні вибори і в решті "безголових" міст.

Новий олігарх

Вперше про Сергія Курченка Україна почула наприкінці минулого року, коли його група компаній "ГазУкраїна 2009" придбала у Олександра Ярославського харківський футбольний клуб "Металіст".

У 2013-му 28-річний олігарх став одним з головних героїв економічного життя країни.

У лютому він об’єднав свої активи у холдинг СЄПЕК (російською – ВЕТЭК).

Протягом року холдинг відзначився цілою низкою резонансних покупок активів – в тому числі, Одеського нафтопереробного заводу, "Брокбізнесбанку" та мережі заправок.

Окрема історія – , одного з найбільших медіа-холдингів України. Одразу після оголошення про угоду, журнал Forbes, який належить холдингові, залишив головний редактор, а згодом – на знак протесту проти втручання в редакційну політику – звідти звільнилося ще 14 журналістів. Далі – низка провідних журналістів з іншого флагманського проекту холдингу, журналу та сайту "Корреспондент".

ЗМІ закидають Курченкові непрозоре походження його гігантських капіталів (за версією "Корреспондента" він є сьомою найбагатшою людиною в країні), а також підозрюють у зв’язках з "Сім’єю" - одним з ключових угрупувань в оточенні Віктора Януковича. Сам Курченко заперечує цю інформацію.

Дивні практики роботи парламенту

З одного боку, чинний парламент, обраний наприкінці 2012 року, відрізняється від своїх попередників більшою відвідуваністю. Ціною тривалого блокування на початку року опозиціонери зуміли внести до регламенту Верховної Ради положення, яке забезпечує персональне голосування депутатів.

Окремі порушення цього правила журналісти досі фіксують, однак такої масовості, як колись, коли окремі парламентарі навіть хвалилися кількістю колег, за яких вони встигають проголосувати за десять секунд, явища "кнопкодавства" вже немає.

З іншого боку, спостерігачі відзначають одразу кілька тривожних тенденцій у роботі Ради.

Йдеться, зокрема, про позбавлення депутатів їхніх мандатів не через голосування більшості парламентарів у сесійній залі, а за рішенням судів. Скептики вбачають в цьому не лише порушення норм Конституції, а й втручання судової гілки влади в роботу законодавчої.

Чимало питань викликало і квітневе "виїзне" засідання парламенту, на котре не допустили опозиціонерів, і список учасників котрого досі не оприлюднили. Опозиція проводила паралелі з путчем серпня 1991-го, а президент, підписавши законопроекти, ухвалені на ньому, таким чином визнав його легітимним.

Перший кандидат у президенти

Віталій Кличко заявив про наміри балотуватися в президенти одразу після того, як парламент ухвалив поправки до Податкового кодексу, котрі теоретично можуть стати перепоною для його участі у виборах.

Проти колишнього боксера може зіграти його дозвіл на проживання в Німеччині – згідно з оновленим Податковим кодексом, особа, яка має подібний документ, вважається такою, що "не проживає в Україні". А проживання в Україні протягом останніх десяти років є обов’язковою умовою для реєстрації кандидатом у президенти.

Сам Кличко стверджує, що жодних підстав знімати його з виборів немає, однак чи є у нього план на випадок, якщо це таки станеться, наразі невідомо.

Тим часом кілька соціологічних опитувань, результати яких були оприлюднені протягом останніх тижнів, показали, що відрив Віталія Кличка від Віктора Януковича у гіпотетичному першому турі президентських виборів вкладається у межі статистичної похибки.

16 грудня Віталій Кличко заявив, що призупиняє свої боксерські виступи через необхідність зосередитися на політичній кар’єрі в Україні.

П’ять проблемних округів

Одним з підсумків парламентських виборів 2012 року стала неможливість встановити їхні результати у п’яти мажоритарних округах України через маніпуляції з підрахунком голосів виборців.

Європейські інституції наполягали на проведенні повторних виборів у цих округах, і, зрештою, голосування відбулося 15 грудня.

Опозиція висунула кандидатами п’ятьох своїх представників, у яких, за її словами, минулоріч перемогу було "вкрадено".

За лічені дні до дня голосування у Обухівському окрузі на Київщині рішенням суду з виборів було знято Віктора Романюка з "Батьківщини". З чотирьох опозиційних кандидатів, що залишилися, перемогти вдалося лише одному: Леонідові Даценку з тієї ж партії, котрий балотувався у Каневі.

У інших округах виграли самовисуванці, яких спостерігачі підозрюють у симпатіях до провладного політичного табору. Двоє з них - члени Партії регіонів.

Опозиціонери стверджують, що корінь їхньої поразки – у підкупі виборців та членів комісій, а також інших виборчих фальсифікаціях. Вони називають грудневі довибори репетицією президентської кампанії-2015.

Натомість провладні політики заявили, що результати голосування демонструють втому виборців від радикалізму опозиції.

Рік масових акцій

У 2013-му українці почали частіше та масовіше виходити на вулицю з політичними вимогами. Навесні опозиціонери оголосили про початок серії акцій "Вставай, Україно!" та провели в її рамках марші у низці обласних центрів України.

Організатори акцій постійно заявляли про перешкоди, котрі чинилися учасникам акцій, а у Харкові залучення до блокування протестної ходи десятків одиниць комунального транспорту стало чи не вагомішим інформприводом, ніж сама акція.

Скептики критикували "Вставай, Україно!" за слабке смислове наповнення акції.

Своєрідною відповіддю на мітинги опозиції стала серія "антифашистських" акцій, котрі провела в українських містах Партія регіонів.

Зрештою, найрезонанснішим наслідком двох великих акцій, котрі відбулися у центрі Києва 18 травня, стало побиття журналістів Ольги Сніцарчук та Владислава Соделя білоцерківськими спортсменами, прізвище одного з котрих – Вадима Тітушка – стало в Україні загальною назвою і навіть увійшло до Вікіпедії.

Невдовзі акція "Вставай, Україно!" пішла на літню перерву, з котрої так і не повернулася.

А влітку політично небайдужі мешканці України могли долучитися до "", учасники котрої вимагали відставки глави МВС Віталія Захарченка. Плани організаторів цієї акції створити широкий громадянський рух та провести велику акцію у річницю Помаранчевої революції реалізованими не були.

Євромайдан

Чим і коли закінчиться найтриваліша та, за деякими даними, найчисельніша масова акція в історії України - сказати складно. Почавшись як не надто багатолюдний мітинг на підтримку євроінтеграції України, вже за кілька днів після побиття протестувальників на Майдані Незалежності він перетворився на багатотисячний табір противників влади у центрі столиці.

Станом на сьогодні зрозуміло, що швидкого виконання умов, висунутих лідерами опозиції у перші дні протесту, – зокрема, відставка уряду та проведення дострокових президентських та парламентських виборів – не відбудеться. Сценарій силового розгону Євромайдану наразі теж видається малоймовірним. Питання про майбутнє протесту залишається відкритим.

Переговори опозиції з владою за "круглим столом" не увінчалися успіхом. Ініціативу першого президента Леоніда Кравчука на словах підтримав Віктор Янукович, проте відвідав лише одне зібрання з трьох. Лідери опозиції не прийшли на жодне засідання, а коли туди приходили інші представники опозиційного табору, там не було президента.

Частина затриманих за участь у протестах досі перебувають за ґратами, а деякі активісти стали жертвами побиттів з боку невстановлених наразі осіб. Перші дні роботи Всеукраїнського об’єднання "Майдан", яке було покликане інституціоналізувати непартійний протест, залишають чимало питань як у сторонніх спостерігачів, так навіть і у членів керівництва організації.

Завдяки Євромайдану Україна опинилася на перших шпальтах світових ЗМІ, мирний протест зібрав схвальні коментарі від чільних західних політиків, і найімовірніше, що саме продовження цього масштабного протесту стане головним трендом початку наступного політичного року.