Тимчасовий захист українців у Європі завершується: як це буде і що далі

П'ятий рік війни стане визначальним для мільйонів українців, які виїхали за кордон під час війни. За цей рік умови їхнього перебування у Європі - і не лише - суттєво зміняться. Тож багатьом, хто досі вагався, доведеться зробити вибір: залишатися чи повертатися.

Розповідаємо, як і хто з українців може залишитися за кордоном, а також чому і скільки повернуться в Україну.

П'яти років достатньо

Через тиждень після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, 4 березня 2022 року ЄС ухвалив рішення про тимчасовий захист, яке дозволило прийняти мільйони українців – переважно жінок та дітей, які тікали від війни.

Напевне, у ті дні мало хто замислювався про бюрократичні тонкощі цього рішення, які оцінили лише згодом, - можливість легально перебувати у країнах ЄС довгий час, працювати, мати доступ до медицини, освіти та соціальних послуг.

Кожна країна по-своєму забезпечувала ці права в рамках спільного європейського рішення.

Головне, що йшлося про захист. Але тоді, у 2022 три чверті українців за кордоном говорили, що планують повернутися в Україну.

Проте з другої половини 2025 року наголос змінився: українцям нагадали, що від самого початку йшлося про тимчасовість цього захисту. Але тепер вже лише 43% розглядають повернення в Україну, а 17% кажуть, що точно не повернуться.

Принаймні, такі цифри отримали під час п'ятої хвилі дослідження, проведеного Центром економічної стратегії (ЦЕС), який впродовж кількох років війни вивчає умови перебування та настрої українців за кордоном.

За цей час багато чого змінилося, включно із тим, як називають українців, які опинилися за кордоном під час війни, - від біженців та втікачів до воєнних мігрантів та навіть діаспори.

У вересні 2025 Рада ЄС остаточно ухвалила нові Рекомендації щодо скоординованого підходу до припинення дії тимчасового захисту для переміщених осіб з України.

Юридично можливість його продовження зберігається, але політично і практично це навряд чи станеться, кажуть у Брюсселі.

5 березня 2026 року країни Євросоюзу розпочали переговори про майбутній статус українців після завершення дії директиви про тимчасовий захист.

Яким може бути цей статус, наразі точно невідомо. Як заявив єврокомісар з внутрішніх справ та міграції Магнус Бруннес, це лише почали обговорювати. Не обговорюється, як виглядає, лише згортання тимчасового захисту.

"Тимчасовий захист – як і випливає з назви – є тимчасовим захистом, тож нам потрібний наступний план і після березня 2027 року", – заявив єврокомісар.

А спецпосланниця Єврокомісії з питань українців у ЄС Ільва Йоганссон заявила, що її б "дуже здивувало, якби тимчасовий захист продовжили в нинішньому вигляді".

"Думаю, для тимчасового заходу п'яти років достатньо", - сказала Йоганссон.

Виглядає також, що після завершення тимчасового захисту (або навіть до цього), українцям, які хочуть залишитися в Європі, доведеться оформлювати перебування на загальних підставах.

Цими підставами можуть бути робота - місцевий контракт/підприємницька діяльність, студентська віза або інші форми легалізації тривалого перебування, що існують в кожній окремій країні або спільно у ЄС.

Тож за рік – на початку березня 2027 року – тимчасовий захист для українців у ЄС має завершитися. Що буде після цього?

Тимчасовий захист в цифрах

Європа прийняла левову частку українських біженців - 5,3 млн із 5,9 млн у світі загалом, якщо орієнтуватися на дані УВКБ ООН.

За даними Євростату, на кінець 2025 року тимчасовий захист в ЄС мали 4,35 млн українців.

Жінки (40%) та діти (31%) все ще залишаються двома найбільшими групами, але за 2025 рік частка чоловіків зросла із 27% до 29%.

За чисельністю прийнятих українців, на перших місцях – Німеччина, Польща та Чехія.

Якщо ж рахувати кількість українських біженців відносно населення країн, то перша трійка виглядатиме так: Чехія, Польща та Словаччина.

Після запровадження механізму тимчасового захисту ЄС виділив близько 15 млрд євро державам-членам, які приймають людей з України. Ще 13,6 млрд євро члени ЄС отримали за так званою "політикою єдності" ЄС.

Крім того, 1,4 млрд євро перерозподілили в межах наявних програм фінансування для надання прямої підтримки переміщеним особам з України.

У фінансовий період 2025–2027 років ЄС виділить ще 3 млрд євро з Фонду притулку, міграції та інтеграції (AMIF) та Інструменту управління кордонами та візами (BMVI), а також близько 1 млрд євро завдяки перегляду програм AMIF держав-членів. Таким чином, захист українців під час війни коштував ЄС щонайменше 34 млрд євро.

Проте і українці не сиділи, склавши руки, - більшість із них працює, платить податки і підтримує економіку країн, які їх прийняли, - і як робітники, і як споживачі.

Де, як і за скільки працюють українці

Одна із головних підстав для подальшого перебування в Європі – це робота.

За даними опитування УВКБ ООН, на середину 2025 року середній рівень працевлаштування у країнах Європи українських біженців віком 20−64 років, включно із самозайнятістю та неформальною роботою, склав 57%.

При цьому, як відзначають автори звіту УВКБ ООН, результати значно різняться від країн до країни: у сусідніх з Україною державах, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як у західній та Північній Європі цей показник є нижчим.

Вищі за середній показник працевлаштування українців мають такі країни:

Нижчі за середній показники спостерігаються у:

Близько 3% біженців є самозайнятими або підприємцями.

Водночас є і менш привабливий бік цієї статистики. Майже 60% працюючих біженців з України кажуть, що працюють нижче свого рівня кваліфікації, і вони майже вдвічі частіше, ніж громадяни країн перебування, виконують низькокваліфіковану роботу, зазначають УВКБ ООН.

При цьому серед біженців з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих роботах (аналогічний середній показник для громадян ЄС – лише 7%).

На думку дослідників, ця невідповідність між навичками і працевлаштуванням, ймовірно, є основною причиною 40% різниці у заробітній платі між українськими біженцями та громадянами приймаючих країн.

Але й при такій різниці навіть найменші європейські зарплати перевищують те, на що більшість біженців могли б розраховувати у себе вдома. І за чотири роки українці добре побачили цю різницю - навіть якщо робити поправку на вартість життя.

Мінімальна зарплата в Польщі нині становить 4 806 злотих (майже 57 тис. грн) на місяць, у Чехії – 22 400 крон (46,5 тис. грн) на місяць, в Німеччині – 13,9 євро (707 грн) за годину або близько 2 482 євро на місяць до сплати податків.

Найбільша кількість працюючих українців - у Польщі, де офіційну роботу мають 900 тисяч українців. У Чехії – працюють близько 390 тисяч, у Німеччині – понад 300 тисяч.

Відносно низьку кількість працюючих українців у Німеччині пояснюють кількома факторами. З одного боку, Німеччина пропонує більші, ніж інші країни, соціальні виплати. Не секрет, що значна частка біженців з України обирала Німеччину саме орієнтуючись на ці виплати. Для літніх людей, людей з інвалідністю, самотніх мам ці виплати стали життєво важливою підтримкою.

З іншого боку, вихід на ринок праці в Німеччині є більш зарегламентованим, ніж у Польщі чи Чехії – не кажучи вже про знання мови. Німеччина висуває суворі вимоги до визнання дипломів, рівня знання мови та відповідності роботи освітній кваліфікації людини.

Попри все це кількість працевлаштованих українців у Німеччині зростає: якщо у січні 2022 року, до початку російського вторгнення, їх було близько 65 тисяч, то в листопаді 2025 року ця цифра зросла до 373 тисяч (включно з тими громадянами України, які не є біженцями). Щоправда, навіть з-поміж працевлаштованих щонайменше 55 тисяч українців мають короткострокові контракти з обмеженими доходом або працюють неповний робочий день.

Наразі, за даними порталу Mediendienst Integration, рівень зайнятості українців у Німеччині становить 37,5%.

Тим, хто хоче залишитися

За словами спецпредставниці Єврокомісії Йоганссон, опитування українців у Європі показують, що більшість із них хочуть залишитися. При цьому, за її словами, "держави-члени просять скоординованого підходу, але водночас кажуть: ми не хочемо нового законодавства ЄС у цій сфері".

Законодавство ЄС передбачає, що питання перебування мігрантів – прерогатива національного регулювання державами-членами. Це означає, що у кожній країні будуть свої особливості для тих, хто хотів би залишитися.

Після завершення дії спеціального механізму ЄС їм доведеться переходити на національні дозволи на проживання — і умови відрізнятимуться залежно від країни перебування.

Очевидно, що спільними або схожими будуть національні дозволи на проживання, засновані на спільних європейських принципах або програмах:

"Ті, хто перебувають тут уже багато років, не повинні й надалі мати статус тимчасового захисту. Вони мають перейти на інші юридичні статуси", - пояснила спецпредставниця Єврокомісії логіку змін для українців у ЄС.

За даними ЦЕС, близько 20% (близько 870 тис.) українських біженців уже перебувають на іншому статусі, що дозволяє їм бути за кордоном. Решта 80% (близько 3,4 млн осіб) – "або мають наміри такі документи отримати, або очікують більше інформації".

Німеччина

У Німеччині, де нині живуть майже 1,2 млн або до 25% усіх воєнних мігрантів з України, наразі не планують запроваджувати якийсь окремий статус для українців після 4 березня 2027 року. Про це заявив Ганс-Ульріх Бенр, керівник групи з питань України у Федеральному міністерстві внутрішніх справ.

Берлін закликає українців, які бажали б залишитися в країні, самостійно змінювати свій статус. І робити це радять вже зараз, не очікуючи формального завершення тимчасового захисту.

Серед наявних можливостей – робочі та студентські візи, "блакитні карти" для висококваліфікованих працівників, шлюб з громадянами Німеччини чи возз'єднання родини, або ж отримання німецького громадянства - із вимогами, які, очевидно, можуть виконати дуже небагато українців. Але, відповідно до законодавчих змін 2024 року, отримуючи німецьке громадянство, українцям більше немає потреби виходити з громадянства України.

При переході на будь-який з цих видів довгострокового перебування в Німеччині треба відмовитися від статусу тимчасового захисту та усіх пільг, які він надає: медичного страхування, компенсації коштів на житло, грошову допомогу тощо.

Поки що перехід українських біженців на постійні статуси проживання у Німеччині відбувається дуже повільно. За даними Центрального реєстру іноземців (AZR), за останні три роки свій статус з-понад 1 млн змогли змінити лише близько 14 тисяч українських біженців.

Оглядачі вже зараз зазначають, що тим, хто працює у низькооплачуваному секторі або взагалі не працює, залишитися в Німеччині після завершення тимчасового захисту буде складно.

Варто також врахувати й інші зміни, які відбуватимуться паралельно.

Зокрема, українці, які прибули до Німеччини після 1 квітня 2025 року можуть втратити право отримувати Bürgergeld ("виплати для громадян"), а натомість претендуватимуть лише на виплати за програмою для шукачів притулку. Відповідний законопроєкт був схвалений урядом та пройшов перше читання і готується до другого у Бундестазі.

Якщо зміни схвалять, щомісячна виплата для самотньої особи зменшиться приблизно з 563 євро до 455 євро (тобто майже на 20%). Міністерство праці планує заощадити 1,5 мільярда євро на чинній допомозі громадянам України, яка наразі становить приблизно 6,3 мільярда євро на рік. За результатами опитування, проведеного наприкінці 2025 року на замовлення часопису Bild, дві третини німців (66%) нині виступають проти продовження виплат Bürgergeld для українських біженців. Підтримують таку ідею лише 17% опитаних німців.

Паралельно зазнає змін і самі Bürgergeld як система виплат для безробітних - 5 березня Бундестаг проголосував за її скасування. З 1 липня 2026 року вона матиме назву "нове базове забезпечення" для безробітних, а правила її надання ужорсточать, аби стимулювати людей активніше шукати роботу. Майже половина тих, хто наразі отримує "бюргельгельд" - це іноземці, серед яких від 2022 року і українці.

Німеччина також може обмежити безкоштовний доступ до інтеграційних курсів для українців. Без узгодження заявок претендентом із міграційними, соціальними службами або з роботодавцем, доведеться платити 1600 євро за інтеграційний курс самостійно.

Вже відбувається також і скорочення можливостей для розміщення біженців: наприкінці минулого року стало відомо про закриття найбільшого приймального центру для українських біженців у колишньому аеропорті Тегель в Берліні.

Змінюється й ставлення до біженців – особливо чоловіків призовного віку. Особливо помітним це стало після рішення України дозволити виїзд за кордон юнакам 18-22 років. За тим же опитуванням Bild, 62% підтримали ідею повернення працездатних чоловіків призовного віку, які приїхали в Німеччину після 2022 року, назад в Україну. Проти цього висловилися 18%.

Згідно з демографічною статистикою, отриманою DW у МВС Німеччини, із 1,157 млн українців, що отримали тимчасовий захист, близько 484 тисяч чоловіків і близько 672 тисяч жінок. З них близько 305 тисяч осіб були неповнолітніми на момент отримання захисту, а 85 266 були чоловіками віком від 18 до 26 років.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц вже принаймні двічі публічно закликав президента України Володимира Зеленського домогтися того, щоб нові хвилі молодих українських чоловіків не приїздили до Німеччини.

Польща

Ще від 2024 року у Польщі говорять про заміну тимчасового захисту для українців статусом CUKR (Cudzoziemiec z Ukrainy) - свого роду гібриду спецрежиму для українців та "карти побиту" – виду на проживання, яка б легалізувала перебування українців в Польщі до трьох років.

Кілька разів також оголошувалися навіть приблизні дати початку прийому електронних заяв на отримання цього статусу. Але досі цього так і не відбулося. Польський уряд не скасовував запровадження системи CUKR, але і термін, коли вона запрацює, наразі невідомий.

Натомість були ухвалені зміни до спецзакону про допомогу українським біженцям, які передбачають зрівняння в правах українців з іншими іноземцями, які матимуть тимчасовий захист у Польщі, а сам закон отримав назву Про згортання рішень про допомогу українцям через війну.

"Спеціальний закон від березня 2022 року став відповіддю на масовий наплив біженців з України внаслідок агресії Росії проти країни. Майже через чотири роки ситуація стабілізувалася — більшість дорослих громадян України працюють, а їхні діти навчаються у польських школах, - пояснили у польському уряді. - Тому, відповідно до рекомендацій Європейського Союзу, ми рухаємося до системних рішень, які запровадять рівні права для всіх іноземців, що проживають у Польщі, а також забезпечать економію коштів для державного бюджету".

Від 5 березня 2026 року система тимчасового захисту в Польщі працює для всіх іноземців, а українські біженці матимуть кілька можливостей: перейти на тимчасове, постійне проживання або залишатися під тимчасовим захистом ще на рік.

Президент Польщі Кароль Навроцький, який восени обіцяв більше не підписувати подовження тимчасового захисту для українців, підписав закон, хоча де-факто той подовжив легальне перебування українців у Польщі до 4 березня 2027 року, як і в інших країнах ЄС. Хоча і на жорсткіших умовах.

Наприклад, зміни передбачають обмеження доступу до безкоштовної медицини для мігрантів без страховки,— такі біженці отримуватимуть медичні послуги на тих самих умовах, що й незастраховані громадяни Польщі. Винятки можливі для дітей, вагітних жінок, жертв насильства, поранених військових, випадків невідкладної медичної допомоги.

Ще до ухвалення цього закону Польща почала обмежувати деякі види допомоги. Зокрема, йдеться про зміни до єдиної соціальної виплати, на яку можуть претендувати українські біженці в Польщі – підтримку на дітей за Родина 800+.

У червні 2025 року її прив'язали до обов'язкового очного відвідування школи або дитячого садочка дітьми, на яких виплачується допомога. А з 1 лютого 2026 року батьки дитини також мають підтверджувати професійну діяльність в Польщі за трудовим договором або ж ведення бізнесу, яку перевірятимуть у реєстрах пенсійних і страхових систем, де фіксується сплата соціальних внесків.

За інформацією Польського радіо, цю допомогу 800+ отримують 268,5 тисячі громадян України.

Водночас у Польщі визнають і внесок, який українці роблять у польську економіку.

За даними Польського економічного інституту (РІЕ), від 2022 українці, які мешкають і працюють у Польщі, згенерували для економіки країни близько 328,6 млрд злотих додаткового ВВП. Це майже у вісім разів перевищує витрати польського бюджету на підтримку українців та допомогу Україні, які склали 40,3 млрд злотих.

У 2024 році, за дослідженням Deloitte, підготовленого на замовлення УВКБ ООН, внесок українців у ВВП становив 2,7%, що еквівалентно майже 99 млрд злотих додаткового росту економіки. За прогнозами, до 2030 року частка українців у формуванні ВВП Польщі зросте до 3,2%.

Одночасно із згортанням допомоги українцям у Польщі також почали замислюватися, як вплине на польську економіку, яка минулого року увійшла у двадцятку найбільших у світі, можливий від'їзд частини працівників-українців.

За даними ZUS (Установа соціального страхування в Польщі), за минулий рік кількість працюючих іноземців у Польщі зросла на 8% і становили приблизно 1,29 мільйона осіб. Найчисельнішою групою іноземних працівників на польському ринку праці є українці – понад 857 тисяч осіб.

Згідно зі звітом Національного банку Польщі, оприлюдненому наприкінці 2025 року, приблизно 51% довоєнних мігрантів з України та 24% біженців планують залишитися в Польщі після закінчення війни. Тобто кількість працівників з України в якийсь момент може суттєво скоротитися.

За даними РІЕ, 40% дорослих мігрантів з високою або дуже високою ймовірністю залишиться в Польщі навіть після завершення війни, але більша частина біженців не має чітко визначених планів щодо майбутнього.

"З точки зору ринку праці це означає, що за менш сприятливого сценарію польський ринок праці може втратити навіть понад 0,5 мільйона працюючих іммігрантів з України", – йдеться у дослідженні інституту.

Чехія

У Чехії довкола майбутнього українських біженців поступово розгорається політичний конфлікт. Праворадикальна партія SPD на чолі зі спікером Палати депутатів Томіо Окамурою заблокувала урядову ініціативу, яка мала спростити перехід українців зі статусу тимчасового захисту до довгострокового проживання, яка дає можливість легально перебувати у Чехії впродовж 5 років та мати доступ до ринку праці без прив'язки до конкретного роботодавця.

Запроваджений раніше спеціальний дозвіл довгострокового проживання (ZPD) для українців передбачає виконання досить жорстких умов: перебування в Чехії не менше двох років у статусі тимчасового захисту та офіційний дохід понад 440 тисяч крон на рік ‒ це близько 17,4 тисячі євро на рік, або майже півтори тисячі євро на місяць. Отримання таких доходів перевіряється через податкову. Претендент також має підтвердити, що не отримує жодної соцдопомоги, сплачує податки та внески на медичне страхування. Крім того, із заявою також подаються і документи про оренду житла, а також підтверджують навчання дітей у школі.

Уряд розраховував, що такі жорсткі вимоги змусять українців активніше прагнути "фінансової самостійності". Проте громадські організації критикували ці вимоги як недосяжні для більшості біженців. Це підтверджують і цифри. На кінець 2025 року тимчасовий захист у Чехії мали понад 393 тисячі українців. Заявки на довгострокове проживання подали близько 80 тисяч осіб, однак дозвіл отримали лише понад 16 тисяч.

Міністерство внутрішніх справ Чехії розробило проєкт закону, який мав зробити процедуру отримання довгострокового проживання для українців доступнішою. Однак SPD виступила за те, аби для українців не робили якихось винятків.

"Необхідно, щоб усі іноземці відповідали стандартним умовам. Ніхто не має отримувати спрощених правил", ‒ заявив Окамура. Його політична сила пропонує ужорсточити умови для усіх мігрантів.

З іншого боку, президент Чехії Петр Павел закликав не розглядати українських біженців як тягар для Чехії. Виступаючи на мітингу на підтримку українців, він заявив, що вони приносять більше чеській економіці, ніж забирають.

Підтримка буде. Обмеження теж

Певні обмеження чи ужорсточення умов перебування українських біженців на п'ятому році дії тимчасового захисту запроваджуватимуть й інші європейські країни.

Уряд Данії у квітні розгляне законопроєкт про зміни правил для надання спеціального захисту українцям. Зокрема, Данія планує зупинити надання тимчасового захисту на загальних засадах для новоприбулих із 14 регіонів, "які менш постраждали від військових дій". Йдеться про Черкаську, Чернівецьку, Івано-франківську, Хмельницьку, Кіровоградську, Львівську, Полтавську, Рівненську, Тернопільську, Вінницьку, Волинську, Закарпатську, Житомирську та Київську області (без Києва).

Запропоновані зміни також можуть стосуватися чоловіків призовного віку (23-60 років), якщо вони не зможуть підтвердити своє звільнення від військової служби.

Подібні ж наміри про ужорсточення умов перебування для військовозобов'язаних чоловіків заявляв і уряд Норвегії, яка не є членом ЄС.

Водночас у Єврокомісії наразі наголошують, що тимчасовий захист для українців до березня 2027 року буде однаковим, незалежно від віку та статі.

Далі, якщо війна в Україні все ще триватиме, українцям не відмовлятимуть у захисті, але він буде вже на інших умовах, заявила спецпредставниця ЄС Ільва Йоганссон:

"Якщо війна триватиме, ми, звичайно, будемо надавати притулок людям, які тікають з України. Але масштаб заходів може бути іншим - наприклад, тільки для людей із регіонів, що очевидно є небезпечними".

Поза ЄС тенденція аналогічна: підтримка для тих, хто вже перебуває в країні, зберігається, але нові в'їзди та умови перебування обмежуються.

Хто не повернеться

Попри усі обмеження, за оцінками ЦЕС, за межами України за різними сценаріями можуть залишитися від 2,1 до 3 млн українців. Автори останнього дослідження, презентованого у лютому 2026, визнають: це на 300-400 тис. людей більше, ніж вони розраховували станом на листопад 2024 року.

Показово, що у разі скасування тимчасового захисту і неспроможності отримати інший дозвіл, повернення – не єдиний варіант, який розглядають для себе українці. Серед інших - пошук можливостей у інших країнах за кордоном, а також перебування за кордоном навіть без дозволу.

Крім того, близько 20% серед тих, хто ще не має інших дозвільних документів, окрім тимчасового захисту, не знають, що робитимуть у разі скасування їхнього поточного статусу.

У Німеччині, Польщі та Чехії - країнах, де перебуває близько 60% українських біженців, які виїхали до ЄС, в середньому 24% українців вже мають документи, крім тимчасового захисту, що дозволяють їм там залишатись.

Цей відсоток приблизно співпадає із групою, яку дослідники умовно називають "нова життєва траєкторія" - переважно молодих українців, хто вже точно вирішив будувати своє життя не в Україні.

При цьому з тих, хто виїхав за кордон у 2022-2024 роках, в середньому 20% змінили свою думку на користь рішення не повертатися в Україну взагалі.

Біженці, які виїхали з дітьми, оцінюють свої наміри повернутися в Україну більш песимістично, ніж дорослі біженці в цілому. Особливо у неповерненні впевнені батьки студентів.

"Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку", - вважають автори дослідження. За їхніми оцінками, втрати можуть становити від 2,3% до 10,1% ВВП щороку.

Хто і як повернеться

У ЄС також готують для українців і програму добровільного повернення і відновлення. При цьому у Брюсселі цілком усвідомлюють: до масового повернення 4-5 млн людей при наявності близько 4 млн ВПО в самій Україні ніхто не готовий, а на відновлення зруйнованої росіянами інфраструктури підуть роки.

"Ми не будемо давати гроші безпосередньо людям. Ми хочемо інвестувати в місцеві громади", - заявила спецпредставниця Йоганссен.

У ЄС також рекомендують державам-членам заохочувати ознайомчі поїздки в Україну за власний рахунок українців, - особливо тим країнам, що нині обмежують такі поїздки за часом. Під час таких поїздок, вважають в Брюсселі, українці можуть на місці оцінити рівень руйнувань, і загальні умови життя в Україні.

У ЄС також рядять після завершення тимчасового захисту подовжити перебування для батьків, діти яких навчаються в школах, аби ті могли завершити навчальний рік. Впродовж року після завершення тимчасового захисту ЄС рекомендовано зберегти за українцями право перебування у ЄС.

Особливу увагу країни-члени мають приділити особам з особливими потребами, яким може знадобитися додатковий час та підтримка перед поверненням в Україну, а саме їхнє повернення має відбуватися лише тоді, коли Україна буде готова забезпечити їхні потреби.

Але загалом, за більшістю оцінок, до України повертатимуться здебільшого люди літнього та середнього віку.

Втім, є і ще одна категорія тих, хто декларує наміри повернутися - попри досить успішну інтеграцію за кордоном. У цій групі - люди переважно середнього віку, які мали або свій бізнес в Україні, або і досі отримують зарплату в Україні. Це найбільш україномовна група, яку виділяють дослідники.

Представники європейських урядів та експерти сходяться в тому, що ключем до повернення українців є економіка. За опитуванням ЦЕС, вищий рівень життя в Україні - серед головних факторів, які б стимулювали повернення. Він на другому місці – після остаточного завершення війни та перед відсутністю повітряних атак. А серед перешкод - дедалі більша зневіра у майбутньому України.

"Щоб повернути людей, ми маємо дати їм якусь перспективу", - каже старша дослідниця ЦЕС Ірина Іпполітова.

Ще одним гейм-ченджером, як би неймовірно це нині не здавалося, може стати пришвидшений вступ України до ЄС, адже у союзі існує право на вільне пересування робочої сили, а українські біженці дедалі частіше перетворюються на трудових мігрантів.

Ця можливість обговорюється і в рамках мирних переговорів за посередництва США. Водночас посли країн-членів ЄС на нещодавній зустрічі у Брюсселі відкинули ідею Єврокомісії про "зворотне розширення", згідно з якою Україна спочатку отримала б членство в ЄС, а потім поступово набувала би повноцінні права.

Як заявила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос, заради України у Євросоюзі планують змінити правила вступу, які діють вже понад 40 років. Проте на це потрібна згода усіх країн-членів. А поки що окремим із них вдається досить легко блокувати навіть вже погоджені рішення про надання Україні 90-мільярдного кредиту, аби вона вистояла у війні з Росією.