"Твоя мама не приїде, в неї немає грошей". Росія забирала українських дітей за прямої участі Путіна - звіт ООН

Депортація та примусове переміщення сотень українських дітей до Росії відбувалися за участю найвищого керівництва країни, зокрема президента Володимира Путіна. Це - висновок нового звіту Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні.

Автори документа дійшли висновку, що ці дії мали системний характер і є злочинами проти людства.

У звіті, представленому на сесії Ради ООН з прав людини у березні 2026 року, зібрані численні випадки, коли дітей вивозили з окупованих територій України до Росії або на підконтрольні їй території. Дітей передавали до інтернатів або російських прийомних сімей, іншим змінювали документи та громадянство.

Комісія наголошує, що ці дії не були хаотичними чи спонтанними. За її висновком, рішення ухвалювали на найвищому політичному рівні.

Роль Путіна та російського керівництва

Автори доповіді зазначають, що депортації українських дітей відбувалися саме за участю або з відома найвищого російського керівництва.

"Російська влада на найвищому рівні — включно з президентом Володимиром Путіним і структурами, які безпосередньо йому підпорядковуються, — ухвалювала рішення про перевезення українських дітей до Російської Федерації та їх подальше переміщення всередині країни", — йдеться у звіті комісії.

За даними розслідувачів ООН, російська влада не лише організовувала вивезення дітей, але й створила систему, яка ускладнює їх повернення додому. У багатьох випадках батьків або родичів не інформували, куди саме перевезли дітей.

Комісія зазначає, що офіційна Москва часто пояснювала ці переміщення "евакуацією" через війну.

Однак міжнародне гуманітарне право вимагає, щоб евакуація була тимчасовою та здійснювалася заради лікування або безпеки.

Та російська влада не створила систему, що сприяє поверненню.

Навпаки, дослідники встановили, що дітей часто перевозили ще далі — вглиб Росії, інколи за тисячі кілометрів від України. Частину дітей передавали у прийомні сім'ї або готували до усиновлення.

Комісія підкреслює, що такі дії організовували та координували державні структури, що якраз свідчить про їхню системність.

Деяких дітей вивозили з дитячих будинків або інтернатів, інших — безпосередньо з родин. Часто дітей перевозили без згоди батьків або законних опікунів.

"Ці дії є злочинами проти людства та воєнними злочинами депортації й насильницького переміщення дітей", - зазначають автори.

Наслідки цих дій відчувають не лише самі діти, але і їхні сім'ї, які роками живуть у невизначеності.

"Багато родичів досі не знають, де перебувають їхні діти й чи зможуть вони коли-небудь повернутися додому", — зазначає комісія.

Москва змінила риторику

Після того як Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за підозрою в незаконній депортації українських дітей, російська риторика змінилася.

Протягом 2022 року російські посадовці заявляли, що "усиновлення" — це пріоритетний варіант розміщення українських дітей, і сотні росіян уже висловили готовність їх взяти.

Після ордерів МКС Москва почала заперечувати будь-які усиновлення. Відтоді там твердять, що діти перебувають лише під "тимчасовою опікою" чи "вихованням у прийомних сім'ях".

"Я досі шукаю свою доньку"

Окрема частина звіту присвячена свідченням самих дітей та їхніх родичів. У документі описано випадки психологічного тиску на дітей після їх переміщення до Росії.

За словами однієї з дівчат, персонал установи переконував її, що повернення додому неможливе.

"Їй казали: "Твоя мама не приїде, в неї немає грошей, вона не зможе приїхати по тебе", — зазначається у доповіді ООН.

Комісія також наводить свідчення батьків, які місяцями або роками намагаються знайти своїх дітей. Одна мати розповіла, що досі не знайшла свою доньку, яку помістили в одну з російських інституцій.

"Я досі шукаю свою доньку, і мені страшно, що вона може подумати про мене і як вона там виживає, де багато людей ненавидять українців", — цитують її автори звіту.

Комісія перевірила й підтвердила дані про депортацію 1 205 дітей з п'яти областей України. 80% з них досі не повернулися.

Українська влада каже, що має інформацію про 20 тис. дітей, яких вивезла Росія після повномасштабного вторгнення. Реальна кількість може бути набагато більшою, зазначає Україна. Близько двох тисяч дітей вдалося повернути.

Порушення з боку України та рекомендації комісії

Попри те, що більшість задокументованих злочинів у звіті стосуються дій Росії, комісія ООН також звернула увагу на окремі проблеми у практиці української влади. Зокрема, експерти висловили занепокоєння щодо застосування українського законодавства про колабораціонізм.

У звіті зазначається, що після початку повномасштабного вторгнення Україна ухвалила низку кримінальних норм, спрямованих на покарання за співпрацю з окупаційними адміністраціями.

Однак деякі з цих положень сформульовані надто широко, і це створює ризик того, що до кримінальної відповідальності притягаються люди, чия діяльність не становить загрози національній безпеці.

Тому експерти рекомендували українській владі переглянути окремі положення законодавства.

Крім того, комісія ООН каже про системні порушення під час мобілізації в Україні. Зокрема там зафіксували такі порушення: чоловіки часто зазнають свавільного адміністративного затримання, їм не надають доступ до адвоката, а військово-лікарські комісії проводять огляди поспіхом й ігнорують медичні застереження.

Комісія також зафіксувала випадки, коли тих, хто відмовляється від військової служби за переконаннями, силою забирали до ТЦК, а потім до військових частин. Опитані кажуть, що зазнавали фізичного насильства та психологічного тиску.

Україні рекомендували посилити моніторинг процесу мобілізації, забезпечити право на юридичну допомогу та альтернативну цивільну службу, а також припинити будь-яке насильство та гарантувати ефективне розслідування таких випадків.

Однак найсерйозніші порушення та злочини, задокументовані комісією, пов'язані саме з діями Російської Федерації під час війни.

За даними Управління Верховного комісара з прав людини, з моменту повномасштабного вторгнення Росії загинули 15 тисяч цивільних українців, 41 тисяча людей дістали поранення.

Це - лише підтверджені випадки, реальна кількість жертв війни Росії проти України може бути значно більшою.