Як модельні агенції вербували неповнолітніх дівчат для Епштейна

Попередження: ця історія містить відверті описи сексуального характеру.

"Якби я не послухалася мами і поїхала до Нью-Йорка, що могло б зі мною статися?" - запитує Глаусія Фекете.

У 2004 році, коли їй було 16 років і вона жила в бразильському селі, вона робила свої перші кроки у світі моди.

Глаусія каже, що французький модельний агент Жан-Люк Брюнель приїхав до їхнього дому, щоб переконати її матір дозволити їй поїхати на модельний конкурс в Еквадор.

Пізніше він покінчив життя самогубством у в'язниці, будучи обвинуваченим у зґвалтуванні, насильстві та вербуванні дівчат для покійного американського фінансиста і сексуального злочинця Джеффрі Епштейна.

Тоді вони не знали, ким є Брюнель - їх познайомив відомий бразильський модельний агент.

Розслідування BBC News Brasil виявило докази того, що Брюнель використовував пов'язані з ним на той час модельні агентства, щоб активно шукати молодих жінок і дівчат із Південної Америки для Епштейна, а також організовувати для них візи для поїздок до США.

Інша бразильська жінка, яка каже, що мала стосунки з Епштейном, показала BBC свою американську візу.

У ній як спонсор було зазначено одне з агентств Брюнеля, хоча вона каже, що ніколи не працювала для нього моделлю, а документи для поїздки були оформлені виключно для того, щоб вона могла відвідувати Епштейна.

Мати Глаусії підозріло ставилася до Брюнеля, але він здавався "дуже чарівним", і зрештою вона погодилася, щоб її донька поїхала до Еквадору без неї.

Дівчина разом із командою Брюнеля вирушила до Гуаякіля на конкурс Models New Generation. На той час місцеві газети повідомляли, що учасникам було від 15 до 19 років.

Глаусія каже, що сам конкурс минув без серйозних проблем, хоча вона почала підозрювати щось недобре, коли їй не дозволяли контактувати з родиною.

Інша учасниця, із Західної Європи, якій на той момент було 16 років, пригадує, що поведінка Брюнеля здалася їй дивною.

Вона попросила не розкривати її імені, тому ми будемо називати її Лаурою.

"Було дивно, як він поводився і як постійно крутився біля молодих бразильських дівчат… Він поводився як клоун і проводив час лише з юними дівчатами", - каже вона.

Лаура вважає, що хоча конкурс був "легітимним" і добре організованим, "він точно знав, які дівчата є вразливими".

"Здавалося, що він контролював їхні фінанси", - каже вона.

"Дівчата з Бразилії та країн Східної Європи, схоже, були головною ціллю", - додає Лаура.

Глаусія розповідає, що наприкінці поїздки Брюнель запропонував відправити її до Нью-Йорка "для участі в показах", причому всі витрати він обіцяв оплатити.

Для цього їм довелося звернутися до її матері Барбари за дозволом.

Відповідь Барбари була такою: "Ні. Жодного шансу".

"Вони шукали лише дітей, неповнолітніх, - каже Барбара. - На жаль, вони знайшли мою доньку".

Вона заборонила Глаусії будь-яку подальшу участь у модельному бізнесі та розірвала зв'язки з мережею Брюнеля.

"Це справді був порятунок в останню мить", - каже Глаусія.

У документах, оприлюднених урядом США, BBC News Brasil знайшла записи, які свідчать, що Джеффрі Епштейн перебував у Гуаякілі 24 і 25 серпня 2004 року - саме в той час, коли проходив фінал модельного конкурсу.

Ми також побачили документи, що вказують: принаймні одна модель молодша 16 років, яка була на цьому заході, щонайменше двічі того ж року літала бортом Епштейна.

Глаусія каже, що, озираючись назад, розуміє:

"Навіть не знаючи цього, я опинилася в самому центрі тієї бурі. Моя мама врятувала мене".

"Він обрав мене"

Інша бразильська жінка, яку ми назвемо Аною, щоб захистити її приватність, каже, що Брюнель і його модельний бізнес відіграли ключову роль у тому, як склалися її стосунки з Епштейном.

Спочатку Ану завербувала бразильська жінка на початку 2000-х років у Сан-Паулу.

Розповідь Ани, підтверджена документами, які переглянула BBC і звірила з матеріалами Міністерства юстиції США, показує, як Брюнель допомагав організовувати американські візи для бразилійок.

Ана каже, що залишила своє рідне місто на півдні Бразилії після того, як жінка, яка жила в Сан-Паулу, пообіцяла їй можливості для модельної роботи там.

За її словами, після прибуття ця жінка забрала її документи і сказала, що тепер вона винна гроші за подорож і фотографії.

Ана каже, що швидко зрозуміла: ніякої модельної роботи немає.

"Вона була сутенеркою. Перш ніж я встигла щось зрозуміти, вона почала зводити мене з клієнтами".

Одним із клієнтів, каже Ана, був Джеффрі Епштейн.

Вона описує, як за кілька тижнів після її 18-го дня народження ця жінка привела її до будинку відомого бізнесмена в Сан-Паулу.

Там, за її словами, вона почула, як він назвав Епштейна "королем світу" і сказав:

"Йому подобаються молодші дівчата".

Через кілька днів, каже вона, її та ще двох жінок відправили до розкішного готелю в Сан-Паулу, де Епштейн мав обрати одну з них.

"Він обрав мене", - каже вона.

Ана каже, що зайшла з Епштейном до кімнати, де він попросив її зняти одяг.

"Його фішка була в тому, щоб дивитися на мене, поки він торкається себе. Це було огидно", - каже вона.

Файли Міністерства юстиції США, включно з електронними листами та записами польотів, підтверджують, що в той час Епштейн перебував у Бразилії.

Вона каже, що через кілька днів він запросив її на вечірку в місті - саме там вона вперше зустріла Брюнеля, і цей модельний агент невдовзі відіграв ключову роль у тому, щоб організувати для неї американську візу.

Вона додає, що під час вечірки Епштейн сказав їй, що наступного дня летить до Парижа і що все організував, щоб вона поїхала разом із ним.

Шлях до візи США

Описуючи поїздку до Франції, вона каже:

"Він [Епштейн] давав мені 300 доларів. Я виходила на прогулянку і віддавала йому решту, але він казав залишити гроші собі. Він перевіряв мене - залишав гроші в моїй кімнаті, а я повертала їх йому, і тоді він казав, що я можу їх залишити".

Вона каже, що Епштейн тоді повідомив їй, що домовився, аби Брюнель найняв її до своєї модельної агенції в Нью-Йорку, і що сутенерка передала йому її документи.

Ана показала BBC свій паспорт, у якому є американська бізнес-віза з позначкою, де зазначено агентство, створене Брюнелем у США - Karin Models of America.

Ана каже, що ніколи не працювала в Karin Models of America, але їй сказали, що ці документи допоможуть їй подорожувати до США, а єдиною причиною для отримання візи було відвідування Епштейна.

Її свідчення збігаються з іншими документами.

Судові матеріали та файли Міністерства юстиції США свідчать, що Брюнель використовував своє агентство - спочатку Karin Models of America, а пізніше MC2 in America - щоб залучати дівчат із різних країн, включно з неповнолітніми.

У тих самих матеріалах є свідчення колишнього працівника MC2 у США, який заявив, що Епштейн оплачував візи, які оформлювало американське агентство Брюнеля. Епштейн також надавав фінансову підтримку, коли Брюнель засновував MC2.

Ніколи не було припущень, що будь-які інші модельні агентства, окрім тих, якими керував Брюнель у США, були причетні до правопорушень.

Перед своєю смертю Брюнель заперечував провину. Його адвокати заявляли, що ці звинувачення його "знищили", і вони звинувачували "медійно-судову систему".

Ана каже, що протягом приблизно чотирьох місяців вона подорожувала до США та Франції разом з Епштейном, який "ніжно" ставився до неї.

Вона розповідає, що за цей час він оплатив для неї кілька уроків англійської.

За словами Ани, її візу анулювали в Маямі після того, як американська влада почала з'ясовувати, хто платить за її роботу і чи отримує вона гроші у США.

Вона каже, що до цього принаймні шість разів приїжджала до країни, щоб проводити час із Епштейном.

Вона розповідає, що побувала на його приватному острові на Віргінських островах США і думала, що він вважає її своєю дівчиною - аж поки не застала його в ліжку з іншою жінкою.

"До того моменту я не усвідомлювала, що він робить це з багатьма дівчатами", - каже вона.

"Кілька разів він казав мені вийти з дому і чимось зайнятися - сходити до музею, піти на заняття. Я не знаю, чи відбувалося щось таке, чого він не хотів, щоб я бачила… Йому подобалися молодші дівчата, він любив бути оточеним ними", - розповіла Ана.

Вона додала, що мала з ним секс один раз, і що "йому подобалося спати, лежати в обіймах, притискатися і коли йому масажують ноги".

Вона каже, що одного разу Епштейн сказав їй, що Брюнель просив дозволу переспати з нею, але він відмовив і сказав:

"Я не дозволив йому, ти моя".

За словами Ани, вона не знала, чи повинна відчувати "вдячність чи страх", і після цього їй здавалося, що Брюнель "наче вовк, який дивиться на ягня - завжди з хижим поглядом, і на інших дівчат, і на мене".

Ана каже, що за першу зустріч у готелі та поїздку до Парижа була домовленість: Епштейн заплатить бразильській сутенерці 10 000 доларів готівкою.

За її словами, Епштейн заплатив лише частину цієї суми, і вона чула телефонні розмови, у яких жінка тиснула на нього, вимагаючи виплатити решту.

Ця розповідь узгоджується зі свідченнями, наданими у 2010 році суду у Флориді колишнім бухгалтером американського агентства MC2 - модельного агентства Брюнеля - і згаданими у файлах Епштейна.

Бухгалтер сказав, що в Бразилії була жінка, яка організовувала дівчат для Епштейна та Брюнеля і була розгнівана через борг.

За словами Ани, контакти із бразильською жінкою, яка її завербувала, поступово зійшли нанівець після того, як вона повернула їй документи, але Ана продовжувала бачитися з Епштейном.

Ана каже, що після анулювання візи Епштейн пропонував зробити їй грін-карту, щоб вона могла жити у США, але вона відмовилася, щоб залишитися поруч зі своєю родиною в Бразилії.

Розслідування мережі вербування

У лютому Федеральна прокуратура Бразилії (MPF) відкрила розслідування щодо того, чи існувала в країні мережа вербування, пов'язана з Епштейном.

Федеральна прокурорка Синтія Габріела Боржес із національного підрозділу з протидії торгівлі людьми сказала BBC, що хоче поговорити з жінками, які мали контакт з Епштейном, щоб зрозуміти, як працювала ця система. Самі жінки не є об'єктом розслідування.

За словами інспектора з праці та дослідника Маурісіу Крепскі, те, що сталося з Аною та іншими жінками, можна вважати торгівлею людьми з метою сексуальної експлуатації. Він каже, що для такого виду злочину немає строку давності, тому бразильці, причетні до цього, все ще можуть бути притягнуті до відповідальності.

Глаусія вдячна, що її мати тоді сказала "ні". А після багатьох років спроб зрозуміти те, що з нею сталося, Ана зізнається, що вважає себе щасливою, що змогла залишити коло Епштейна і відновити своє життя.

"Думаю, мені пощастило, але я співчуваю іншим жінкам", - каже вона.