Зброяр Ігор Федірко: наші союзники готові на будь-які умови, щоб ми допомогли країнам Перської затоки

Український оборонно-промисловий комплекс неочікувано опинився в центрі уваги усього світу. Причина - війна в Ірані та інтерес країн регіону та США до українських розробок у сфері протидії ударним безпілотникам "шахед".

Українські військові вже тривалий час збивають їх спеціально створеними для цього дронами-перехоплювачами. Вони набагато дешевші, ніж зенітні ракети, і демонструють високу ефективність.

Тож не дивно, що іноземні країни вишикувались в чергу, щоб придбати в України цю зброю. Однак Київ не поспішає задовольняти цей запит. Хоча президент Володимир Зеленський вже повідомив, що направив на Близький Схід групу експертів із "засобами", які навчать місцеві сили протидіяти "шахедами".

За даними ВВС Україна, Київ отримав відповідний запит від 11 країн і станом на зараз направив свої групи спеціалістів до 4 країн Близькосхідного регіону і Перської затоки.

Чи правильно діє Україна в цій ситуації?

BBC News Україна поспілкувалася з Ігорем Федірком - виконавчим директором найбільшого місцевого об'єднання виробників зброї "Українська рада зброярів". Цю організацію небезпідставно вважають наближеною до влади, зокрема і тому, що її голова - стратегічний радник Зеленського і "куратор" української оборонки Олександр Камишін.

Ігор Федірко під час розмови пояснив, чому СБУ пише листи виробникам ОПК, чому українська зброя стала предметом геополітики та наскільки Київ зможе сам себе нею забезпечити, якщо втратить постачання від західних партнерів.

Чи продавати зброю на Близькій Схід

ВВС: Війна в Ірані показала, що до української зброї є не просто інтерес, а великий попит. І ми бачимо зараз вже відкриті дані про те, що і США, і країни Близького Сходу, і Перської затоки готові купувати українську зброю. Але, наскільки я розумію, Україна ще не готова прямо продавати її. Мова в першу чергу йде про дрони-перехоплювачі. Яка ваша думка з цього приводу?

І.Ф. Дійсно, перш за все значно зріс попит і запит. Я відчув певну гордість за наш ОПК, бо нарешті наша зброя, наш досвід і експертиза стали предметом фактично геополітичних торгів. І в дійсності зараз відчувається, що всі наші союзники готові, умовно кажучи, на будь-які умови, щоб ми допомогли країнам Перської затоки. По суті, це певним чином перемога нашого озброєння, нашого досвіду.

Чи треба продавати? У загальному вважається, що експорт повністю відновлено в Україні, і вже перше засідання міжвідомчої комісії з цього питання відбулося. Були розглянуті десятки заявок на експорт, і деяких з них були задоволені.

ВВС: Нам відомо, що на початку березня українські виробники отримали лист від СБУ, де їм було сказано про фактичну заборону продавати свою зброю країнам Близького Сходу і Затоки. Також в листі йшлося про можливе кримінальне покарання за порушення заборони. Як ви до цього ставитеся?

І.Ф. Так, дійсно, нас попередили про неможливість торгувати озброєнням, військовою технікою і товарами подвійного призначення з країнами Перської затоки у зв'язку з певними запобіжниками, які були закладені ще навіть до початку війни.

Однак, по-перше, багато з цих країн не є членами різних міжнародних договорів про нерозповсюдження певних типів озброєнь. Плюс є певна процедура, коли за окремим розглядом може надаватися дозвіл на експорт тієї чи іншої продукції саме в ці країни.

Також було повідомлено, в тому числі й президентом, що ми можемо продавати озброєння, військову техніку, а також послуги тільки виключно 28 країнам, які підписали з Україною безпекові угоди.

Умовно кажучи, ми таким чином самі собі створили певний бар'єр.

Але я вважаю, що ми можемо працювати з країнами Перської затоки через наших партнерів, з яким у нас вже є ці безпекові угоди, наприклад, Велика Британія, Сполучені Штати й інші країни НАТО. Вони, своєю чергою, також виступають певними гарантами того, що це озброєння не піде кудись далі.

Тож в такому випадку ми зможемо говорити про те, що, можливо, експорт буде дійсно розблоковано, але це лежить виключно в політичній площині. Я вважаю, що це виключно рівень голів держав, і саме вони мають вирішити, чи ми співпрацюємо і якщо так, то на яких умовах.

ВВС: Тобто держава цим листом від СБУ натякнула виробникам, щоб вони не ініціювали, не погоджувалися на прямі контакти з країнами Затоки, Близького Сходу, які бажають щось придбати в них. Це принаймні виглядає так. Ви погоджуєтесь?

І.Ф. Дивіться, в загальному у нас тільки з народженням приватного ринку з'явилися питання, а що нам робити, коли представники інших держав вільно відвідують наші військові заводи. Виникає певне питання: що саме вони там шукають?

Ми всі розуміємо, що будь-який військовий аташе, який присутній в нашій країні, це все ж таки представник своєї власної держави та працює на неї. Яку інформацію вони збирають? Заради чого вони її збирають? Де вони її акумулюють? Для чого її використовують?

Тобто я розумію спецслужбу, яка займається питанням внутрішньої безпеки, і розумію її занепокоєння. Але знову ж таки, в листі СБУ не йшлося про те, що нам забороняються будь-які контакти. Говорилося виключно про те, що, можливо, немає сенсу зараз розмовляти, бо по суті ці країни на даний час заблоковані для прямого експорту.

Тому я не вбачаю в цьому погроз якихось. Це, на мою думку, скоріше за все, більше превентивна історія для того, щоб про всяк випадок нагадати ще раз, що незалежно від того, скільки вам готові заплатити країни Перської затоки, треба утриматися від таких недалекоглядних дій.

ВВС: На вашу думку, витік військових технологій з України – це реальна загроза? Чи можливо таке, що хтось з виробників "здасться" під тиском чи через фінансову спокусу?

І.Ф. В Україні є близько 900 компаній ОПК. Можливо, серед такої кількості хтось і знайдеться… Тобто я не хочу сказати, що ми всі кристально чисті, ідеальні, але наша робота, в тому числі як асоціації, утримати наші компанії від таких кроків.

Поясню чому. Це буде удар в першу чергу по державі, який покаже, що вона не здатна захистити свої власні військові розробки, не здатна проконтролювати, де і куди її компанії продають озброєння, військову техніку. А це буде означати, що ця країна в прямому сенсі не контролює нічого.

Ми ж працюємо не на ринку хліба і солі, а продаємо зброю. І ми маємо розуміти, що у всьому цивілізованому світі є реальні запобіжники для експорту. Плюс ми розуміємо, що в будь-яких країнах експортні зразки значно обрізаніші, ніж внутрішні. Тому в мене немає претензій до механізму, який діє зараз в Україні.

ВВС: А як вам ідея президента Зеленського зробити, як він сказав "тихий обмін": українські дрони-перехоплювачі в обмін на американські ракети до систем Patriot?

І.Ф. Це було б супер.

ВВС: Але чи не виглядає ця ідея дещо нереалістично?

І.Ф. Ми зараз по різних каналах отримуємо меседжі, що, мовляв, шановні українці, зрозумійте правильно, але всі країни цивілізовані, в яких є хороші системи протиповітряної оборони, наразі будуть намагатися захистити Аравійський півострів.

Це кажуть, мабуть, натякаючи, що це в наших інтересах найшвидше вирішити цю проблему. Звичайно, зараз у нашого президента в прямому сенсі на руках є "козир", бо в України є готові технології та рішення.

Але знову ж таки, це лише 50%. Хто буде навчати керувати цими дронами? Як на місці імплементувати нашу технологію? Хто буде модернізувати ці системи, ремонтувати їх? Ми можемо завалити Аравійський півострів озброєнням, але хто зможе нормально працювати нашими перехоплювачам без нас? Я таких людей не знаю на Аравійському півострові.

Тобто тут треба якесь рішення знайти, і його спочатку треба спроєктувати.

ВВС: Але пан Зеленський вже сказав про задоволення запиту США і направлення на Близький Схід українських фахівців і засобів. Чи знаєте ви подробиці, що саме мається на увазі?

І.Ф. Якби й знав, то не сказав би. Чесно, не хочеться з президентом дискутувати, він знає, що робить.

Знову ж таки, повертаючись до попереднього питання, я б сказав так, що ми абсолютно правильно робимо, що турбуємося про цю ситуацію. Так, ми могли б, як завжди, як уся наша українська душа просить, кинутися всім допомогти. Але ми самі в стані війни.

Я чітко знаю, як виробити цю продукцію. Ми її вже виробляємо втричі більше, ніж можемо купити. Але от як навчити нею користуватися? Де й у кого взяти цих фахівців, щоб вони могли займатися Аравійським півостровом? От тут питання.

Так, ми можемо, це зробити. Але є питання оцієї рамки домовленостей і ціни. Так, ми хочемо ракети до Patriot і хочемо в тому обсязі, щоб захистити нашу енергетичну систему. Ви ж хочете захистити вашу нафту і всю іншу інфраструктуру. Тому давайте торгуватися. Нам казали, що у нас немає карт. А вони, виявляється, є.

ВВС: Рішення української влади про початок "контрольованого експорту" зброї діє з 10 лютого. Але станом на зараз жодного дозволу на продаж за кордон безпосередньо готової продукції так і не було видано. Спільних підприємств з іноземними виробниками також виявилось не так багато, як очікувалось. Тож в чому проблема? Експорт виявився не таким відкритим, як хотілося?

І.Ф. Я б сказав так, що його відновили доволі різко. В прямому сенсі.

Знаєте, ідея цього наче "варилася", і ми розуміли, що десь є вже політичне рішення. Але по факту ринок ОПК не був готовий і не напрацював критичну масу співпраць з якимись іншими компаніями по світу, які можна було б запропонувати відразу ж. І, ви зрозумійте правильно, що Європа зазвичай веде перемовини по таких проєктах роками. А тут приходять українці та кажуть, що є місяць для підписання угоди. І вона буде або зараз, або ніколи.

Європейці розуміють, що в дійсності це так і є. Ти або зараз це зробиш, або знайдеться хтось швидший в якійсь іншій країні, й українці з ним підпишуть. Бо Україна хоче стати частиною європейської оборонки. Це абсолютно нормальне бажання.

Я думаю, треба дати трошечки часу. До кінця цього року ми планували підписати десь 10-12 угод, але я відчуваю, що ми підпишемо набагато більше.

Чи може Україна створити балістику і ППО

ВВС: Повертаючись до війни в Ірані, багато фахівців кажуть, що, якщо вона затягнеться, то Україна відчує певні проблеми з постачанням західного озброєння. Називають в першу чергу ракети для ППО. За вашими даними, чи може Україна зараз виробити необхідну номенклатуру ракет для засобів протиповітряної оборони?

І.Ф. На жаль, поки що для нас це "задача з зірочкою". Ми не можемо зараз розробити власну систему протиповітряної та протиракетної оборони.

Є дві величезні задачі, які стоять перед нашими зброярами. Це системи ППО і балістика.

Ми бачили вже перші технічні пуски балістичних ракет, зроблені Fire Point, і якщо ми поставимо це в масове виробництво, то я переконаний, що й інші виробники теж підтягнуться. Тобто буде розширення номенклатури. Я, до речі, прогнозував, що перші пуски балістики будуть на початку літа. Помилився на два місяці й щасливий, що вони відбулися раніше. Це прекрасно. Я дуже сподіваюся, що десь до середини літа ми вийдемо в серію.

ВВС: Ви зараз кажете про балістику від Fire Point чи загалом?

І.Ф. Загалом, бо вони не єдині, хто виробляє балістику. З того, що я можу сказати, то питання масштабування виробництва – це від 3 до 4 місяців.

Але ви теж маєте розуміти, що саме це виробництво стане пріоритетом номер один для ворога для знищення. Його буде шукати вся агентурна сітка РФ. Тому буде дуже важко. Нам треба буде докладати зусиль, щоб захистити це виробництво.

Інші компанії теж підтягуються. Вони отримали хороше фінансування від держави. Я думаю, що ми також побачимо їхню продукцію найближчим часом. Я взагалі вважаю, що до кінця цього року в нас буде чим, прямо кажучи, вразити ворога. В усіх розуміннях цього слова.

Але є проблема – зенітні ракетні комплекси ми не виготовляємо. Це ще складніша задача, ніж балістика. Поки що нам це дається важко. Але я сподіваюсь також, що принаймні до кінця року в нас з'являться хоча б якісь діючі прототипи. Я б цього дуже хотів.

Нам треба почати хоча б з переносних ЗРК. Потім ми йшли б вже в масштабування і в розвиток саме таких систем озброєння.

Також ми залежні від іноземних партнерів в питанні авіаційної техніки та інфраструктури, яка будується навколо неї.

ВВС: А як щодо артилерійських боєприпасів?

І.Ф. Ми ще не вийшли на повний обсяг власного забезпечення снарядами 155 і 150 мм калібрів, але виробляємо їх з кожним днем дедалі більше і більше. Ми все ще потребуємо тут європейської допомоги, "чеської ініціативи" в тому числі.

ВВС: Про балістику ще згадалося таке. Наприкінці минулого року президент і інші політичні діячі казали про вихід в серію української державної ракетної системи "Сапсан". Що вам відомо про реальний стан цієї програми?

І.Ф. Це державна програма, а я можу коментувати дії приватних виробників. Але можу зазначити: хотілося б дуже, щоб ця ракета очолила чарти уражень. Це все ж таки державна розробка державного заводу. На жаль, поки маємо те, що маємо. Тобто в масовому продукті ми зараз його не бачимо. Але я дуже сподіваюсь, що все ж таки його допиляють і зроблять.

ВВС: За вашими оцінками, до кінця цього року скільки процентів від потреби Сил оборони в зброї буде закривати Україна власними засобами?

І.Ф. Власне, ми вже виробляємо від 50 до 60 відсотків всіх типів озброєння і військової техніки, які використовують Збройні сили. На мою думку, це, відверто кажучи, непогано. Ті 40-45% залишаються на типи озброєння, які ми по технічних складових і компонентно просто не можемо виробити та залежні зараз від наших союзників.

Де ми "впремося в стелю"? Я думаю, що 100% ми не будемо робити власних винищувачів, але своя балістика і свої зенітні ракетні комплекси рано чи пізно все одно з'являться.

Проблема з оптоволокном

ВВС: Ви згадали про залежність від компонентної бази іноземного виробництва. Чи вам відомо про проблему з оптоволокном з Україні? Виробники кажуть, що вона дуже серйозна.

І.Ф. Вона критична. Щоб ви розуміли, два роки тому кілометр оптоволокна коштував від трьох до п'яти доларів. Зараз 25. І це ціна народжена виключно попитом. Він шалений.

Деякі виробники купували його мільйонами кілометрів. Тобто уявіть цей обсяг. Ціна, звичайно, одразу злетіла. Те, що є зараз в нас на складах, – це десятки тисяч кілометрів. Це явно не ті обсяги, які потрібні Україні.

Оптоволокно має ще одну проблему крім ціни. Нам потрібне специфічне волокно певної номенклатури. Нам треба те, яке має властивості хорошої гнучкості і не ламкості на температурах. Воно в дійсності ще дорожче, бо має свою специфіку.

Ми не маємо технології виробництва оптоволокна. Побудова такого заводу, на мою думку, це ідентично побудові заводу вибухових речовин. Це буде ціль номер один для російської балістики.

Європа не дає нам такої кількості оптики, а те, що нам постачається, має ціну значно вищу за китайську. І це звичайно б'є по виробниках, коли в тебе ціна в прямому сенсі експоненціально росте, а в тебе вже був майже погоджений кошторис на твій дрон. Це ще й паперова робота, бо постійний перегляд кошторису. Тому це серйозна проблема.

Ми, слава Богу, уразили завод з виробництва оптоволокна в Росії. Але наскільки нам вдасться підбивати його постійно, щоб він не працював? І знову ж таки, підбивши його, ми збільшуємо ціну на загальних ринках.

ВВС: На думку фахівців, саме оптоволокно було певним "геймченджером" війни минулого року. А в цьому році що, на вашу думку, може стати таким "ключовим фактором" у світі озброєння?

І.Ф. Це буде інформація. І все, що з нею пов'язано. Це сигнатури всіх засобів РЕБ, це сигнатури, які ми отримуємо від засобів БПЛА. Це аналітика, отримана зокрема і завдяки штучному інтелекту (ШІ), про маршрути прольотів крилатих ракет і дронів. Тобто все, що пов'язане з інформацією, це зараз топпріоритет.

На жаль, в нас був започаткований елемент lesson learned в армії, але він за останніх два роки не розвився. Тобто не вдалося зробити оцей структурований масив статистичної інформації. На жаль, він в нас дуже дефрагментований. Не вистачає єдиної системи, яка б його збирала й аналізувала.

Бо саме це зараз найдорожче, що в нас є. Це те, за чим зараз полюють всі держави, які стикнулися з проблемами, і союзники цих держав. Інформація – це найголовніше, а ШІ – це лише інструмент її впорядкування.

Також я бачу, що останнім часом потроху вириваються вперед наземні роботизовані системи (НРК). Вони по суті заміняють логістику на полі бою.

ВВС: Але військові дуже багато скаржаться на якість цих НРК.

І.Ф. Це правда. Але, дивіться, перша закупівля НРК була в лютому 2025 року. Тобто ринку як такому лише рік. І проблем в нього ще дійсно багато. Згадайте, якими у 2022 році були перші FPV-дрони. Вони ж падали, як мухи.

Я вважаю, що цей рік і наступний дасть певний імпульс розвитку НРК. Плюс у нас кількість навчених людей на ці засоби – можна перерахувати на пальцях. І це теж проблема.

Підсумовуючи про плани на цей рік, то я також вважаю, що вихід в серію по балістиці стане певним "геймченджером" для нас.

Але ми з вами розуміємо, що ні ракетними, ні бомбовими, ні дроновими атаками війни не виграються. Виграються виключно і тільки піхотою. Але щоб дати їй "вільно дихати", нам треба вибивати тили противника. Цим Україна і має зайнятися.