Як наш мозок справляється з кількома мовами і чому страждає рідна

Вміння розмовляти однією чи навіть двома іноземними мовами має очевидні переваги, але іноді слова, граматика і навіть акцент різних мов можуть плутатися. Це відкриває дивовижні речі про те, як працює наш мозок.

Я стою в черзі до своєї місцевої пекарні в Парижі і вибачаюсь перед розгубленим власником магазину. Він щойно запитав, скільки я хочу взяти тістечок, а я абсолютно ненавмисно відповіла йому китайською замість французької.

Я так само збентежена: я переважно розмовляю англійською і вже багато років практично не спілкуюсь китайською. І тим не менш тут, у найбільш французькому середовищі, моя рідна китайська раптом вигулькнула на поверхню.

Люди, які знають кілька мов, зазвичай легко ними жонглюють. Але час від часу вони роблять кумедні помилки. Як вважають вчені, це пояснює деякі дивовижні властивості нашого мозку.

Виявляється, коли багатомовна людина хоче щось сказати, мови, якими вона володіє, водночас активізуються у мозку. Вони можуть заважати одна одній, наприклад, втручатися у мовлення саме тоді, коли ви цього не очікуєте. Така інтерференція може проявлятися не лише у помилках в словах, але й на рівні граматики і навіть вимови.

"Наприклад, коли франко-англомовна людина хоче вимовити слово "собака", в її мозку активується слова і dog, і chien", - каже Матьє Деклерк, старший науковий співробітник Вільного університету Брюсселя.

Таким чином, мовець повинен мати певний контроль над мовою. У його голові, таким чином, відбувається процес придушення нерелевантних мов. Коли двомовного учасника експерименту просять назвати колір на екрані однією мовою, а наступний колір - іншою мовою, стрибки активності відбуваються у ділянках його мозку, які відповідають за мову та увагу.

Однак, коли система контролю виходить з ладу, можуть статися збої та втручання іншої мови.

Деклерк не з чуток знайомий з такими випадками. Дослідник розмовляє нідерландською, англійською, німецькою і французькою мовами. Коли він працював у Німеччині, звичайна подорож потягом додому до Бельгії могла охоплювати кілька різних мовних зон - і суттєве тренування його навичок перемикання мов.

"Протягом приблизно трьох годин, щоразу, коли приходив кондуктор, мені доводилося змінювати мову. Я постійно відповідав не тією мовою", - сміється він.

Дослідники, які вивчають контроль мови у білінгвів, як-от професорка психіатрії з Каліфорнійського університету у Сан-Дієго Тамар Голлан, помічають несподівані речі.

У багатомовних людей домінуюча мова часто блокується сильніше, ніж іноземна. Наприклад, у згаданому вище експерименту з назвами кольорів, учасникам часто потрібно більше часу, щоб пригадати слово своєю першою мовою після переходу з іноземної.

В одному зі своїх експериментів Голлан аналізувала здатність іспано-англійських білінгвів перемикати мови. Дослідниця попросила їх прочитати вголос уривки тексту англійською мовою, потім іспанською мовою, а потім змішані.

Висновки були приголомшливими. Попри те, що люди мали перед очима текст певною мовою, вони все одно помилково замінювали слова, вимовляючи, наприклад, іспанське слово pero замість англійського but "але".

Такі помилки траплялися майже виключно під час читання вголос змішаних уривків тексту, що вимагало перемикання між мовами.

Попри те, що для багатьох учасників іспанська мова була другою, вони робили більше помилок не в ній, а у домінуючій англійській.

Це може статися навіть тоді, коли ми вивчаємо другу мову - коли дорослі занурюються у нову мову, їм важче отримати доступ до слів рідної мови.

Ефект зворотного домінування насамперед помітний, коли білінгви перемикаються між мовами під час однієї розмови, каже Голлан.

"Білінгви намагаються вирівняти обидві мови, пригнічуючи ту, яка в них домінує, - пояснює дослідниця. - Іноді цей процес заходить надто далеко, і "сильніша" мова починає більше гальмувати".

Експерименти Голлан виявили, що зворотне домінування виявляється не лише у словах, а й у вимові. Учасники її експерименту іноді зачитували правильно слово, але з акцентом іншої мови. І знову найчастіше це траплялося саме з англійськими словами, а не іспанськими.

"Мозок пластичний і адаптивний", - каже Крістіна Каспарян, письменниця, перекладачка і консультантка, яка вивчала нейролінгвістику в Університеті Макгілла в Монреалі, Канада.

"Коли ви занурюєтеся в іншу мову, це впливає на те, як ви сприймаєте та обробляєте свою рідну мову".

Каспарян та її колеги провела дослідження за участі італійців, які емігрували до Канади та вивчили англійську мову у дорослому віці. Усі вони неодноразово розповідали, що їхня італійська мова почала "іржавіти", і що вони мало користуються нею у повсякденному житті.

Під час експерименту учасникам показували речення їхньою рідною італійською мовою і просили оцінити, чи є вони правильними з точки зору граматики. Під час виконання завдання дослідники також вимірювали активність їхнього мозку. Потім результати порівняли з відповідями одномовних італійців, які живуть в Італії.

Як виявилося, італійці із Канади частіше відкидали правильні італійські речення, вважаючи їх граматично некоректними, якщо вони не відповідали граматичним структурам англійської мови. І що краще вони знали англійську, що довше жили в Канаді та менше користувалися італійською, то частіше вони називали правильні речення італійською граматично неприпустимими.

Аналіз мозкової діяльності учасників експерименту також показав, що активність у мозку канадських італійців була більш схожою на носіїв англійської мови, зазначає Каспарян. Вона припускає, що їхній мозок обробляв речення не так, як мозок їхніх одномовних співвітчизників.

В англійській мові порядок слів є важливішим, ніж в італійській, і італійські іммігранти застосовували це правило і до речень італійською.

"Навіть наша рідна мова може зазнати змін, якщо ми не користуємося нею багато років", - підсумовує дослідниця.

Звичайно, більшість багатомовних людей цілком здатні зберігати правильну граматику рідної мови. Але дослідження Каспарян та інших нейролінгвістів свідчать, що мови, якими ми розмовляємо, змінюються, активно конкурують і заважають одна одній.

Усе це може ускладнювати вивчення нової мови у дорослому віці, насамперед якщо людина виросла одномовною.

Багатомовні люди зазвичай мають чимало практики у тому, як управляти мовами. Дослідники стверджують, що це приносить їм певні когнітивні переваги, наприклад, їм може легше даватися багатозадачність.

У будь-якому випадку використання мов є, мабуть, одним із найскладніших видів діяльності, якої люди навчаються.

Володіння кількома мовами також вважають способом відтермінувати появу симптомів деменції.

І, звісно, багатомовність приносить багато очевидних переваг за межами мозку, як-от можливість спілкуватися з багатьма людьми.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!