Звідки походять деякі жести й чи означають вони те саме в різних культурах

Жести допомагають порозумітися, коли є мовні бар'єри, але їхнє значення в різних культурах може розходитися. Які ж жести універсальні й звідки вони походять?

Наші руки - корисний інструмент для передачі додаткових сенсів, коли ми розмовляємо. Вони допомагають нам пригадати слово та сформувати думку - вони навіть можуть впливати на звуки, які чує наша аудиторія.

Жестикулюють навіть незрячі від народження люди. Отже, жести є чимось універсальним, всі люди, незалежно від своєї культури, можуть їх зрозуміти? Не зовсім так.

Піднятий догори великий палець - поширений спосіб висловити схвалення у соціальних мережах. Проте у деяких частинах Європи та на Близькому Сході цей жест може бути образливим.

Тільки тому що цей жест поширений, він не обов'язково є універсальним, попереджає Лорен Гоун, лінгвістка з Університету Ла Троб в Австралії.

Та й його значення з часом може змінюватися. Ще 2003 року траплялися новини про те, що американських військових в Іраку місцеві зустрічали піднятими вгору пальцями.

Чи вітали вони таким чином американців чи навпаки демонстрували своє невдоволення?

За даними Інституту мови Департаменту оборони США, який викладає іноземні мови американським військовим, іракці запозичили цей жест у американців після першої війни у Перській затоці.

Тобто вони висловлювали у такий спосіб підтримку.

Дипломатичні поїздки на Близький Схід останнім часом також свідчать про поширеність західного значення цього жесту.

Але навіть і на Заході великий палець не завжди означає те саме. Наприклад, у дайверів - це знак підйому на поверхню.

Походження цього є досить суперечливим. Дехто вважає, що вперше його почали використовувати на гладіаторських боях. Так глядачі вирішували долю воїна, який програв битву.

Достеменно невідомо, чи означав великий палець вгору чи вниз життя або смерть, чи взагалі будь-який жест пальцем був хорошим знаком.

За словами Гоун, вражає насамперед те, що жест пережив й римлян, й їхню мову, латинь.

Він показує потужну здатність жестів виходити за кордони культури та часу.

Але той факт, що походження цього жесту до кінця не відоме й що його значення змінилося від вирішення долі до знаку "все нормально" або чогось непристойного, доводить, що жести не є універсальними.

Один жест може означати дві різні речі або два різних жести можуть збігатися у значенні.

"У деяких регіонах Середземномор'я, Туреччини, Греції та на півдні Італії є кілька варіантів сказати "ні", - розповідає Кенсі Куперрайдер, вчений-когнітивіст із Чиказького університету.

Ви можете похитати головою або відкинути її у протилежний бік від вашого співрозмовника. Іноді обидва жести використовують водночас.

Ще один приклад різних жестів з одним значення - це вказування на щось. Нік Енфілд, професор лінгвістичної антропології з Університету Сіднея, вважає, що цей жест передував самій мові, адже був необхідним для спілкування ранніх людей.

Але в різних культурах люди вказують по-різному.

У деяких регіонах Америки, Африки, Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії привертають увагу до чогось не пальцем, а головою, носом або губами.

На думку Куперрайдера, такі жести виникли зі спільного полювання, під час якого важливо зробити непомітний знак.

Але чи є жести однаковими абсолютно для всіх культур і чи не зміняться вони з часом?

"У багатьох народів є жести зі значенням часу, тобто завтра і вчора, майбутнє й минуле. Але вони по-різному розташовують час відносно мовця", - каже Куперрайдер.

У носіїв англійської мови час рухається зліва направо, говорячи про майбутні події, ми зазвичай показуємо жестом перед собою, а про минулі - за плечима.

Знизування плечима з піднятими вгору долонями - дуже поширений жест, хоча походження його незрозуміле. Ми так робимо, коли хочемо показати, що не знаємо відповіді на питання.

Леонардо да Вінчі писав про цей жест і навіть зобразив його у своїй славетній "Таємній вечері".

Куперрайдер вивчав його у сучасних культурах, від арабської до зулуської, де він має приблизно однакове значення.

Жести, які передають певне значення, як-от "я не знаю" або "все добре", називаються емблематичними.

"У різних культурах такі емблематичні жести використовують для міжособистісного контролю", - пояснює Куперрайдер.

"Вони не описують предмети чи явища. Здавалось би, жести потрібні, щоб показати воду, м'ясо, рух і таке інше. Але це не так. Ці жести насамперед потрібні для керування соціальним світом, щоби зупинити людей робити щось або відповісти на запитання".

Отже, попри незначні відмінності універсальними багатьох культурах є чотири види жестів, пояснює професорка мовознавства з Європейського університету Віадріна у Франкфурті Корнелія Мюллер.

Перший тип - це формування у повітрі предмета. Наприклад, коли футбольний арбітр долонями зображує м'яч.

Другий - це малювання, приміром, коли той же арбітр окреслює у повітрі прямокутник, запрошуючи таким чином відеоповтор.

Ще один варіант - це імітація дії з певним предметом, наприклад, коли ми показуємо, що щось треба записати, повторюючи це відповідним жестом.

А іноді ми просто зображуємо сам предмет, як-от плоска долоня, яка означає аркуш паперу.

Ми використовуємо цей жест, коли, наприклад, просимо рахунок. Одну долоню тримаємо відкритою вгору, а іншою рукою вдаємо, що пишемо на ній.

Хоча тепер мало хто сплачує платіж, виписуючи чек, жест (принаймні у західній культурі) зберіг своє символічне значення.

Дослідник жестів з Міського університету Гонконгу Саймон Гаррісон вивчав, як народжуються нові жести у промислових умовах, наприклад, на гучному виробництві або там, де працівники повинні носити маски на обличчі.

У таких середовищах жести є практично єдиним способом спілкування. За словами Гаррісона, люди інтуїтивно створюють і розуміють прості знаки, як-от "зупинити", "повторити" та "більше". Вони кодують власну мову жестів.

Коли жест має більш символічне значення, він стає суб'єктивним і його сенс може змінюватися з часом або в різних культурах.

Як і великий палець вгору, дуля або фіга має різні значення. Цей знак є одним із 20 у книжці 1832 року "Жести в Неаполі та класичній античності".

В Італії та деяких інших європейських країнах цей знак має практично таке значення як і середній палець. Хоча у Хорватії та інших місцях він може означати лише відсутність того, що шукає інша людина, однак відтінок відповіді - зневажливий.

Британці та американці можуть зробити цей жест у бік дитини, показуючи, наче вони схопили її за ніс.

Хоча значення жестів може помітно відрізнятися, контекст практично завжди допомагає порозумітися, стверджує Гаррісон.

Жоден жест руками не сприймається окремо від контексту. А ось з емодзі (смайлами) - ситуація протилежна.

На думку Гоун, нашій письмовій мові явно бракує способів виразити почуття, такі як сарказм. Неформальна письмова мова - це відносно нова ідея. Тисячоліттями, розмовний стиль був притаманним лише усному мовленню.

"Інтернет створив справжню революцію у неформальному письмовому спілкуванні, - каже дослідниця, - й емодзі стали одним зі способів заповнити цю прогалину".

Разом з лінгвістками Гретхен Маккаллох та Дженніфер Даніель Гоун працювала над розширенням емодзі з жестами у списку Unicode, офіційному словнику емодзі.

Дослідницю вражає той факт, що навіть у вигляді емодзі жести руками можуть варіюватися у значенні. Морська зірка залишається морською зіркою для всіх, але знак рукою користувачі можуть інтерпретувати, як захочуть.

Найпершими емодзі у словнику була рука з піднятим кулаком, два пальці у формі "V", відкрита піднята долоня.

Їхніми основними значеннями були "камінь", "ножиці" та "папір". Хоча знак "V" може також символізувати "мир" або "перемогу", а піднятий кулак Black Live Matters.

Гоун чекає, коли до словника увійде рука з піднятим мізинцем. У носіїв англійської мови цей жест означає обітницю на мізинцях, обіцянку, а іноді й запрошення випити чаю.

А от в Індії це тактичне запитання про те, де розташований туалет.

Схвалення нового емодзі комітетом Unicode триває деякий час, але щойно смайлик додали у словник, він вже там назавжди.

Для дослідників жестів, як Гоун, це дуже корисно. "До появи цифрової комунікації ми напевно втратили багато жестів та їхніх значень", - каже вона.

Якщо знак мізинцем внесуть до словника, можливо його культурно-специфічне (та й що казати, цілком корисне) значення збережеться у наших цифрових записах.

Ще один знак збережеться в історії.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.

--