"Стара Гавана порожня". Чому вмирає туризм на Кубі

Протягом десятиліть туризм був одним із найбільших джерел надходження доларів на Кубу. Проте вже тривалий час ця галузь занепадає і справи ідуть все гірше. На туристах заробляли як уряд, так і прості кубинці. Тепер готелі зачиняються, а потік відвідувачів постійно зменшується.

Занепад туризму відбувається в критичний для острова момент.

Адже Куба минулого місяця втратила свого головного постачальника нафти. Її постачання гарантував уряд експрезидента Венесуели Ніколаса Мадуро

Згодом через погрози США обкласти митом країни, що постачають енергоресурси, почалися скасування авіарейсів, перебої з електрикою та брак пального. Це нагадало про часи "Особливого періоду" — масштабної кризи, яка охопила країну після краху СРСР у 1991 році, колишнього основного нафтового партнера Куби.

Усе це посилюється давніми проблемами з енергопостачанням: потужностей не вистачає, теплоелектростанції давно застаріли, а альтернативних джерел енергії практично немає.

Піти і ніколи не повернутися

Обмеження на бензин почалися 7 лютого і поширилися на все населення.

Соціалістичний уряд Мігеля Діас-Канеля, дедалі більше затиснутий браком валюти для імпорту харчів чи ліків, має вкрай мало простору для маневру в умовах паралічу туризму

Діас-Канель звинуватив американського президента в бажанні "задушити" економіку Куби, яка перебуває під ембарго США з початку 60-х років. У дописі від 5 лютого в мережі X він написав:

"Революція знову переживає важкі часи внаслідок злочинного прагнення імперії підкорити нас, але здатися — це не наш варіант".

Османі (ім'я вигадане, оскільки він воліє не розкривати свою особу через страх переслідувань) був одним із 300 000 кубинців, які працюють у сфері туризму. Два тижні тому він виїхав до Перу і не збирається повертатися.

"Я працював у сфері громадського харчування. Був баристою в кафе. Відключення світла на нас не так сильно впливали... заклад мав електрогенератор, який працював на пальному".

Але без бензину немає електрики, і професійну кавомашину вже ніяк не запустити. Також на вулицях майже немає машин чи громадського транспорту, щоб дістатися роботи, каже він у коментарі для BBC Mundo.

"Перед моїм від'їздом почалися тижні, коли було максимум п'ять-шість клієнтів. Ніхто не переступав поріг. Поступово туристи перестали приїжджати, а разом з ними зникли й долари".

Кубинська туристична індустрія зазнає ударів ще з часів пандемії та згортання Трампом політики економічної відкритості, яка тривала між Вашингтоном і Гаваною під час президентства Барака Обами.

У 2018 році країна зафіксувала історичний рекорд — 4,7 мільйона відвідувачів і дохід у 2,782 мільярда доларів США.

До 2023 року острів відвідали 2,4 мільйона туристів, які принесли в казну 1,308 мільярда доларів. Дані, зібрані Іспанським інститутом зовнішньої торгівлі (ICEX), фіксують у 2024 році прибуття 2,2 мільйона туристів, що означало падіння на 9% порівняно з попереднім роком.

За інформацією кубинського Національного офісу статистики та інформації (ONEI), у 2025 році кількість іноземних туристів скоротилася на 18%, склавши лише 1,8 мільйона осіб.

У звіті ICEX за 2025 рік констатують: "Криза в національній енергосистемі, що тривала протягом 2024 року, вкрай негативно позначилася на туристичній галузі".

Призупинення авіасполучення

Кілька днів тому паливна криза призвела до критичних наслідків: на острові повністю закінчився авіаційний гас марки Jet A1, без якого комерційні авіакомпанії просто не можуть літати.

Заява кубинської авіаційної влади викликала миттєву реакцію. Канадські та російські авіалінії — головні постачальники туристів на Кубу — призупинили свої рейси, щойно вивезли додому пасажирів, які застрягли на острові.

За даними аналітичної компанії Cirium, через це до квітня перевізники скасують до 1709 рейсів. Така перерва в польотах, ймовірно, зменшить кількість гостей на сотні тисяч саме під час пікового зимового сезону.

"Повний крах туристичного сектору зажене економіку Куби у глухий кут і поставить під загрозу саме її існування", — пояснив агентству Reuters економіст з Університету Огаста в Джорджії Паоло Спадоні.

Агентство AFP, посилаючись на фахівців із моніторингу морських перевезень, підтвердило: за останні тижні до берегів острова не підійшов жоден нафтовий танкер.

Латиноамериканська авіакомпанія LATAM запропонувала постраждалим пасажирам кілька варіантів: повне повернення грошей за квитки або можливість безкоштовно змінити напрямок на Канкун у Мексиці чи Пунта-Кану в Домініканській Республіці.

Інші авіакомпанії з Європи та США поки що продовжують польоти, проте деякі з них уже коригують маршрути або планують технічні зупинки для дозаправки за межами Куби.

Наземний персонал іспанської компанії AirEuropa в аеропорту Мадрида підтвердив BBC Mundo, що перевізник зберіг майже щоденні рейси на острів. Проте тепер літаки, висадивши пасажирів у гаванському аеропорту імені Хосе Марті, летять заправлятися в Санто-Домінго.

"Так, після новин у пресі про дефіцит пального наші літаки літають напівпорожніми", — пояснила працівниця авіакомпанії.

Інша іспанська компанія, Iberia, зі свого боку дозволяє вільно змінювати плани подорожі тим клієнтам, які мають квитки на Кубу на рейси самої Iberia, а також British Airways чи American Airlines.

Грошові перекази під загрозою

Разом із невизначеністю та скасуванням рейсів під загрозою опинилися і грошові перекази, які потрапляють на острів літаками.

Річ у тім, що останній офіційний канал для надсилання грошей родичам на Кубу фактично зник ще у 2020 році, коли Western Union припинила перекази. Хоча компанія ненадовго відновлювала роботу, ситуацію це не врятувало.

Відтоді кубинці отримують долари зі США лише завдяки пасажирам авіарейсів, які також привозять медикаменти та інші речі першої потреби.

До того як відома мережа грошових переказів закрилася, кубинці в США щомісяця здійснювали приблизно 240 000 транзакцій через Western Union, переважно до кубинської столиці.

Згідно з аналізом проєкту "Horizonte Cubano" юридичного факультету Колумбійського університету, "приблизно такий самий обсяг коштів люди передавали неформальними каналами: через друзів, родичів або так званих "мулів" — людей, які перевозять на острів готівку і товари".

"На Кубі жити дорожче, ніж у Парижі"

"Стара Гавана порожня, зовсім порожня. Гуляєш містом, і здається, ніби все вимерло. У гідів немає клієнтів. Не знаю, куди подівся той туризм. Я його не бачу", — розповів BBC Mundo французький підприємець, який живе на Кубі та просить не називати його ім'я.

"Жити на Кубі мені тепер дорожче, ніж у Парижі. Купити можна все, але ціни просто захмарні, до того ж доводиться оббігати все місто, щоб щось знайти. Якщо маєш іноземну валюту, то можеш дістати бензин для машини, але на чорному ринку літр коштує від 8 до 10 доларів", — додає він.

Державні та міжнародні готелі також масово отримують відмови від броні. Попри розпал сезону, кілька великих мереж визнають, що частково закривають свої заклади, щоб підлаштуватися під низьку кількість гостей.

"З огляду на поточну ситуацію, проблеми з постачанням та низький попит, ми змінили кількість доступних номерів. На цей момент ми тимчасово законсервували три наші готелі", — повідомив BBC Mundo речник іспанської мережі Meliá, яка має багато філій на острові.

"За словами кубинської влади, країна має достатньо пального, щоб наші готелі працювали у звичному режимі", — додав речник.

Однак інший іспанський готельний гігант, NH, минулого тижня оголосив, що закрив усі свої заклади на Кубі.

Схожа ситуація і в хостелах чи приватних будинках.

"Із 25 кімнат, які ми маємо, гості займають щонайбільше 10", — каже працівник одного з готелів.

У п'ятизірковому готелі Iberostar Parque Central у Гавані також визнають, що останнім часом клієнти часто скасовують броні. Персонал готелю вважає, що причиною тому є "пропаганда та дезінформація".

"Я більше не можу цього терпіти"

"Поточні проблеми також свідчать про помилки в економічній політиці та розподілі ресурсів. Протягом років держава спрямовувала інвестиції куди завгодно, тільки не на відновлення теплоелектростанцій чи модернізацію мереж, хоча обладнання невпинно зношувалося", — пише Рікардо Торрес Перес, дослідник Центру латиноамериканських студій Американського університету, у проєкті "Horizonte Cubano".

"Натомість влада зосередилася на будівництві елітних готелів, які тепер стоять напівпорожні — їхня заповненість не досягає і 30%", — додав він.

Османі розповідає, що у своїй кав'ярні для туристів заробляв близько 15 доларів на день. Для будь-якого працівника на Кубі це великі гроші.

"Я працював шість днів на тиждень із восьмої ранку до одинадцятої вечора", — згадує він.

"Відколи зникло пальне, повернення додому в район Сібоней перетворилося на пекло. Одного разу я вийшов раніше, о сьомій вечора, але до опівночі так і не знайшов жодного транспорту. Тоді я сказав собі: "Все, більше не можу. Я точно маю звідси їхати, бо навіть додому дістатися несила".

Я завжди кажу: той, хто зумів вижити на Кубі, зможе добре жити де завгодно. У Лімі я зараз сам, нікого не знаю, але я впораюся", — підсумовує він.