Блог історика. 1991 рік: власні гроші Української РСР

25 років тому, 11 травня 1991-го, Верховна Рада проголосувала за введення національної валюти. Зазвичай народження гривні пов'язують з 1996 роком, але насправді Україна взяла курс на власну грошову одиницю ще за часів СРСР.

Найперші у новітній історії українські гроші з'явилися в грудні 1917-го за ухвалою Центральної Ради – надрукували купюри номіналом 100 карбованців. Але в ті часи Україні не вдалося утримати незалежність, а наприкінці 1920 року більшовики-переможці заборонили обіг будь-яких українських грошей.

За сім десятиліть, коли червона імперія почала видихатися, проблема національної валюти актуалізувалася.

У квітні 1991 року п'ятьох відомих художників – Олександра Данченка, Володимира Юрчишина, Сергія Якутовича, Василя Лопату і Василя Перевальського – запросили до участі в розробці ескізів грошової одиниці для Української РСР. Саме так, у той момент ішлося про власні гроші союзної республіки.

Творче змагання художників відбувалося під егідою двох комісій Верховної Ради – з питань економічних реформ і управління народним господарством та з питань культури і духовного відродження. Переміг заслужений художник України Василь Лопата, який залучив у співавтори Бориса Максимова.

11 травня 1991 року парламент ухвалив постанову про введення української валюти. Після дискусій вирішили назвати її "гривня", адже в літописі "Повість минулих літ" згадана гривня як платіжний засіб.

Натомість не всі депутати вподобали такий варіант. У сесійному залі виявилися прихильники "карбованця", "куни" (у травні 1994-го так назвали свою грошову одиницю в Хорватії), а дехто підтримував пропозицію представників діаспори – назвати "український долар".

Розмінну монету залишили "копійкою" (не пройшли альтернативні "сотий", "резана", "шаг", "шеляг").

Після поразки серпневого путчу, відомого як ҐКЧП, процес запровадження української валюти прискорився. У вересні того ж 1991-го Верховна Рада затвердила номінали банкнот: 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 і 200 гривень. Вони, що цікаво, не відрізнялися він номіналів банкнот СРСР (за виключенням "двохсотки").

Пізніше українські фінансисти наблизили номінали до західних стандартів: 3 гривні змінили на 2, а 25 – на 20.

18 вересня 1991 року уряд УРСР зробив наступний крок до грошової самостійності – ухвалив постанову "Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів". Відтак Нацбанк створив дирекцію з будівництва відповідних об'єктів.

Радянський Союз ще існував, а робота з запровадження гривні вже йшла.

10 грудня, за два тижні до відставки радянського лідера Михайла Горбачова і розпаду СРСР, Президія Верховної Ради прийняла постанову "Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України" – голова правління Нацбанку України одержав повноваження підписувати до друку гривневі банкноти.

Але… Володимир Матвієнко, тогочасний очільник Нацбанку, свого підпису так і не поставив. Тому що Радянський Союз припинив існування, а реалії пострадянської економіки виявилися жорсткішими, ніж уявлялося раніше.

Замість української валюти головний банкір країни змушений був запровадити 10 січня 1992 року купони багаторазового використання – так звані купоно-карбованці.

Ця тимчасова грошова одиниця пом'якшила інфляційний удар.

Натомість не припинялися роботи зі створення сталих грошей для України – тепер уже незалежної.

Оскільки власних технічних потужностей ще не було, друк купюр "1 гривня" замовили 1992 року одній з найбільших у Канаді "банкнотних" приватних фірм, що мала контракт з Банком Канади, – Canadian Bank Note Company. Серед її клієнтів – уряди та центральні банки багатьох країн.

За два роки так само в Канаді видрукували банкноти "2 гривні", "5 гривень" і "10 гривень". І знову дворічна пауза.

Й тільки коли в Україні остаточно вирішили ввести гривню, гроші привезли на двох кораблях до Києва.

А купюри "50 гривень" і "100 гривень" вже виготовляли у Великій Британії.

Тим часом купоно-карбованець все більше набував ознак національної валюти – на купюрах поступово з'явилися номер і серія (на грошах 1991 року їх не було), а тоді й герб України.

25 серпня 1996 року (минуло п'ять з половиною років після рішення Верховної Ради про введення власної валюти!) президент Леонід Кучма підписав указ № 762/96 "Про грошову реформу в Україні", яким увів з 2 вересня гривню замість купоно-карбованця.

Щоправда, за чотири роки тимчасова грошова одиниця знецінилася у … 100 тисяч разів! Саме рівень її падіння визначив курс обміну на постійну грошову одиницю: за 100 тисяч купоно-карбованців давали 1 гривню.

Максимальний номінал у 1996 році складав 100 гривень. То були чималі гроші – майже $60. "Двохсотку" навіть друкувати не стали, хоча її дизайн також був готовий - таку значну купюру вважали резервною.

Ну а про 500 гривень у ті часи взагалі не йшлося. Ескіз відповідної купюри художник Василь Лопата створив за власною ініціативою і передав голові Нацбанку Вадиму Гетьману ще 1992-го. Але знадобилося 12 років, щоб вона стала в пригоді.