Алі Ларіджані - людина, яка може очолити Іран

Ветеран іранської політики Алі Ларіджані знову став однією з найвпливовіших фігур в ієрархії силових структур режиму. Він заявив, що після загибелі аятоли Алі Хаменеї створять тимчасову раду лідерів.

Ларіджані курує широкий спектр питань — від ядерних переговорів до регіональних зв'язків Тегерана та жорстокого придушення протестів.

Будучи інсайдером істеблішменту й представником одного з найбільш впливових родів країни, Ларіджані координував зусилля Ірану з досягнення ядерної угоди зі США — лише через місяць після того, як Вашингтон у січні запровадив проти нього санкції за причетність до придушення антиурядових протестів.

Ларіджані народився у 1958 році в іракському Наджафі в родині видатного іранського релігійного діяча, аятоли Хашемі Мірзи Амолі, якого шах Мохаммед Реза Пехлеві вислав до Іраку. Після революції 1979 року родина переїхала до Ірану, де Алі Ларіджані згодом здобув докторський ступінь з філософії.

Декілька його братів також обіймали високі державні посади, зокрема в судовій владі та МЗС.

Він був одним із перших членів Корпусу вартових Ісламської революції, а згодом став головним переговірником Ірану щодо ядерної програми. Він також очолював державну телерадіокомпанію IRIB, формуючи впродовж багатьох років медійну політику Ісламської Республіки.

У 2005–2007 роках Ларіджані обіймав посаду головного ядерного переговорника, відстоюючи право Тегерана на збагачення урану. Якось він порівняв європейські стимули щодо відмови від виробництва ядерного палива з "обміном перлини на шоколадний батончик".

Тоді іраністи вважали, що він намагався переконати Захід засобами дипломатії і мав репутацію прагматика.

У 2005 році він безуспішно балотувався на посаду президента. Згодом він намагався брати участь у президентських виборах 2021-го та 2024-го років, але обидва рази його відсторонила Рада вартових.

З 2008 по 2020 рік Ларіджані очолював парламент, ставши однією з найпомітніших політичних постатей Ірану.

За його керівництва у 2015 році Іран після майже двох років складних переговорів уклав ядерну угоду з шістьма державами. Президент Дональд Трамп вивів США із цієї угоди, до якої так важко йшли, під час свого першого терміну у 2018 році.

У 2021 році Хаменеї призначив Ларіджані переговорником щодо 25‑річної стратегічної угоди з Китаєм — багатомільярдного договору, який має ключове значення для довгострокового економічного виживання Ірану.

Ларіджані впродовж усієї кар'єри обіймав високі посади, вирізняючись лояльністю до Хаменеї та репутацією прагматика у стосунках із фракціями, що часто конкурують між собою.

Його нещодавня поїздка до Омана як посередника у підготовці до непрямих ядерних переговорів зі США лише підкреслила його статус довіреного стратега Хаменеї.

Останніми місяцями Ларіджані також кілька разів відвідував ключового союзника Тегерана — Москву, щоб обговорити низку питань безпеки, що стало ще одним свідченням його повернення до високопосадової дипломатії.

Ларіджані, який 20 років тому очолював Вищу раду національної безпеки, повернувся на цю посаду після 12‑денної повітряної війни між Іраном та Ізраїлем, до якої тоді приєдналися і США у 2025 році.

Деякі з його публічних заяв щодо ядерної проблеми звучали доволі прагматично.

"На мою думку, це питання можна вирішити, — заявив Ларіджані в лютому в інтерв'ю державному телебаченню Омана, маючи на увазі переговори зі США. — Якщо американці занепокоєні тим, щоб Іран не рухався в напрямку здобуття ядерної зброї, то цю проблему можна владнати".

Водночас Ларіджані неодноразово наголошував, що ядерна програма Ірану "ніколи не може бути знищена".

Однак після жорстокого придушення силовиками січневих протестів увагу привернула і роль Ларіджані у цих подіях.

У заяві уряду США детально викладено аргументацію щодо запровадження санкцій проти нього та інших чиновників у відповідь на репресії. Там йшлося, що Ларіджані відіграв одну з ключових ролей у придушенні протестів.

Як і інші іранські посадовці, Ларіджані запевняв, що розуміє настрої людей, які вийшли на демонстрації проти економічних труднощів. Проте він засудив напади на представників сил безпеки, які, за його твердженням, були спровоковані заклятим ворогом Ірану — Ізраїлем.

На початку січня, коли протести охопили весь Іран і в Тегерані посилилися побоювання щодо можливих військових дій з боку США, аятола Хаменеї звернувся до Ларіджані з проханням стабілізувати ситуацію.

Відтоді, за словами високопоставлених інсайдерів, Ларіджані взяв на себе управління кризою, фактично відсторонивши від цього уряд.

Після придушення січневих протестів він фактично став керівником країни, відсунувши президента Масуда Пезешкіана на другий план і контролюючи зовнішні відносини Ірану — як із союзниками, так і з противниками.

Оскільки Ларіджані не є священнослужителем, він не може стати наступником Хаменеї на посаді верховного лідера. Ця роль зарезервована для духовної особи, і Хаменеї залишив список із трьох кандидатів.

Однак, як зазначають аналітики, зі смертю аятоли майбутнє Ірану як клерикального режиму вже не є гарантованим. Країну може очолити більш світський силовий лідер на кшталт Ларіджані. Політика нової влади потенційно може стати ще більш мілітаризованою й менш передбачуваною.

Інсайдери стверджують, що Ларіджані вже вживав заходів для консолідації влади на випадок смерті Хаменеї, використовуючи свої тісні зв'язки з колишніми командирами КВІР і спецслужб, а також зв'язки своєї родини з високопоставленими священнослужителями.