Що буде з цінами на нафту через війну США і Ізраїлю проти Ірану і чому це важливо для України

У перший робочий день після того, як на вихідних США та Ізраїль почали війну проти Ірану, ціни на нафту марки Brent на світових ринках підскочили на 13% - до 82 доларів за барель.

Дехто вже почав прогнозувати, що нафтові ціни можуть перевищити і 100 доларів за барель, - особливо по тому, як почалися перебої з поставками через Ормузьку протоку.

Через неї на світові ринки надходить не лише іранська нафта, але й нафта та газ з інших країн Перської затоки – Саудівської Аравії, ОАЕ, Оману, Катару та Іраку – загалом, до п'ятої частини світових обсягів.

Хоча конфлікт відбувається далеко від України, за чотири роки війни українці зрозуміли, що світові ціни на нафту напряму впливають на здатність Росії фінансувати війну, - вона зростає разом із цінами на паливо, яке становить левову частку російського експорту.

Що буде із цінами на нафту через події в Ірані та на Близькому Сході?

Що з цінами на нафту

На початку цього року багато аналітиків очікували, що "надлишок нафти", спричинений зростанням пропозиції в Перській затоці та інших країнах на тлі низького попиту, призведе до зниження цін до 55 доларів за барель, пише Economist. Видання нагадує, що лише на початку лютого Міжнародне енергетичне агентство передбачило надлишок пропозиції в середньому на 3,7 млн барелів на день у 2026 році.

Проте черговий конфлікт на Близькому Сході, як виглядає, перекреслив ці очікування. З іншого боку, ситуація поки що не є аж такою критичною.

Після різкого росту на початку торгів у понеділок, перший робочий день після початку ударів по Ірану, ціни на нафту трохи відкотилися назад – до 79 доларів за барель.

"Ринок не панікує", – сказав BBC Сол Кавонік, керівник відділу енергетичних досліджень у MST Marquee. За словами аналітика, учасники ринку зрозуміли, що наразі інфраструктура транспортування та видобутку нафти не була головною ціллю жодної зі сторін.

Робін Міллс, головний виконавчий директор консалтингової компанії Qamar Energy, що базується в Дубаї, та колишній керівник нафтового гіганта Shell, вважає, що оскільки нафтотрейдери дуже уважно стежать за новинами, варто очікувати різких коливань ціни на нафту.

Наразі ціни на нафту не є надто високими, - вони все ще нижчі за ті, що були навіть два роки тому, а "тому ми ще не перебуваємо в режимі повноцінної нафтової кризи" каже Міллс.

Цьому сприяє і те, що в неділю група країн-виробників нафти ОПЕК+ погодилася збільшити свій видобуток на 206 000 барелів на день, щоб пом'якшити очікуване зростання цін.

Але при масштабному конфлікті на Близькому Сході його не вдасться уникнути.

"Масштаб та тривалість підвищення цін на заправках залежать від того, як довго триватиме конфлікт", - вважає Едмунд Кінг, президент АА.

А деякі аналітики попереджають, що у разі тривалого конфлікту ціна може перевищити 100 доларів.

І тут важливим є не лише те, якими будуть пікові рівні росту цін на нафту, а як довго цей ріст триватиме.

"Це почне каскадно впливати на інші ціни, такі як харчові продукти, сільськогосподарська продукція, промислові товари, і це просто призведе до інфляції", - пояснює Субіта Субраманіам, головний економіст і керівник відділу інвестиційної стратегії в Sarasin & Partners.

А поки що ринок стежитиме за ознаками відновлення трафіку через Ормузьку протоку, що має призвести до стабілізації цін на нафту.

Чим важлива Ормузька протока

Протока Ормуз є головною артерією постачання близькосхідної нафти - через неї щодня проходить до 20% світової нафти та скрапленого газу. І її ніколи не перекривали – навіть під час ірано-іракської війни у 1980-х.

Перебої в протоці також можуть мати значний вплив на ціни газойлю та авіаційного палива. У 2025 році через Ормуз пройшло близько 9% світового щоденного постачання газойлю та близько 18% авіаційного палива.

Іран заявив, що водний шлях залишається відкритим, але водночас взяв на себе відповідальність за атаки на три нафтові танкери - британські та американські - в неділю. За повідомленням Корпусу вартових ісламської революції, танкери "були уражені ракетами і горять". США та Британія не коментувала ці атаки.

За даними британського Центру морських торговельних операцій (UKMTO), два судна зазнали прямих ракетних ударів, а поблизу третього вибухнув "невідомий снаряд". Там також закликали екіпажі суден проходити протоку "надзвичайно обережно".

Тому тепер більшість танкерів уникають заходів у протоку, - близько 150 суден стоять на якорі у відкритих водах Перської затоки, щоб не проходити через Ормуз.

"Судна вжили запобіжних заходів, щоб не заходити туди, оскільки ризики занадто високі, а вартість їхнього страхування різко зросла", - пояснив ВВС News Хомаюн Фалакшахі з Kpler, зазначивши, що з огляду на це протока фактично закрита.

Судновласники також змушені змінювати маршрути, - наприклад, данський судноплавний гігант Maersk оголосив про припинення рейсів через цей регіон та перенаправляє судна в обхід Африки через мис Доброї Надії.

А страхові компанії різко підняли вартість страховок.

Все це разом із власне ростом цін на нафту є ще одним аргументом для підняття цін на кінцевий продукт – пальне.

Геополітичний розклад

Після того, як влітку минулого року Ізраїль атакував Іран, зростання цін на нафту було тимчасовим і досить помірним, хоча і тоді були песимістичні прогнози.

Але, як зауважує Economist, тоді втручання США було нетривалим, а відповідь Ірану – суто символічною. Цього ж разу президент США Дональд Трамп заявив, що "потужні та прицільні удари … триватимуть безперервно впродовж тижня або ж так довго, як потрібно для досягнення наших цілей".

Реакція Ірану також є серйозною, - він вже завдав ударів не лише по Ізраїлю, але й по арабських країнах регіону та американських базах, розташованих у цих країнах.

Кілька родовищ у Саудівській Аравії, ОАЕ та Кувейті розташовані цілком у радіусі дії іранських ракет та дронів.

При цьому удари вже зачіпають не лише поставки нафти, але й скрапленого газу.

У понеділок державна енергетична компанія Катару QatarEnergy заявила про припинення виробництва зрідженого природного газу після атак Ірану на деякі з її об'єктів.

Ця держава Перської затоки є одним з найбільших світових виробників зрідженого природного газу, поряд зі США, Австралією та Росією. А також одним із трьох головних постачальників скрапленого газу до Європи - після того, як та вирішила відмовитися від російського газу через війну в Україні.

Ще одним потужним гравцем у цій історії є Китай, який купує усю іранську нафту. Крім того, 37% усього китайського нафтового імпорту проходить через протоку Ормуз, і її блокування може надзвичайно розлютити Пекін. А можливості альтернативних шляхів поставок, які обходять протоку, є обмеженими як у Саудівської Аравії, так і у ОАЕ.

Роль США, Трампа і виборів

Хоча відлуння масштабного конфлікту на Близькому Сході так чи інакше зачепить весь світ, учасники ринку особливо уважно стежать за США і тим, чи вдасться президенту Трампу досягнути цілі – зміни режиму в Ірані, і чи не перетворить країну зміна цього режиму у додаткове джерело постійної нестабільності в регіоні.

"Хоча пан Трамп, здається, виключає можливість розміщення американських наземних військ в Ірані, і жодна країна ще не була звільнена від тиранії лише за допомогою повітряних сил", - нагадує Economist.

І тут президенту Трампу доведеться зробити складний вибір: або порушити власну обіцянку не відправляти американських солдатів воювати на інший кінець світу, або отримати підвищення цін на пальне в США якраз напередодні проміжних виборів в Конгрес, які мають відбутися у листопаді.

Республіканців вже і без того критикують за зростання вартості життя. І ріст цін на заправках не додасть однопартійцям Трампа популярності серед виборців.

Звісно, президент Трамп може спробувати стримати ріст цін за допомогою продажу нафти із державних резервів – саме так у 2022 році зробив президент Байден, коли Росія вторглася в Україну і ціни на світових ринках почали швидко зростати.

Але з того часу резерви скоротилися на понад 155 млн барелів. І, якщо "спеціальна операція" в Ірані триватиме достатньо довго, можуть почати вичерпуватися ще до виборів.

Що з того Україні

Сергій Куюн, директор Консалтингової компанії А-95, каже, що не коментує ціни на нафту/бензин/дизель, "бо наразі це буде лише хайп", - настільки непевною є вся ситуація довкола Ірану, яка дуже швидко змінюється.

Але, каже Куюн, "абсолютно впевнено можна стверджувати лише наступне: високі ціни на нафту і відповідно на бензин абсолютно не потрібні Трампу".

"Бо ціни на бензин в Америці – це питання номер один для будь-якого політика. І той же Трамп йшов на вибори з риторикою про зменшення цін на бензин. І вони так чи інакше знизились. І він буде робити все, щоб не допустити зростання", - пояснює експерт, наголошуючи, що "це не якась ефемерна задача типу далекої України, це реальне питання його майбутнього".

А президент Центру Глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар називає "тезами роспропаганди" розкручування новин про "неминучий стрибок" цін на нафту до 200 доларів за барель через "іранську блокаду Ормузької протоки, якої насправді ще немає".

"Для чого це потрібно рашистам цілком зрозуміло - їм потрібна максимізація цін на нафту для фінансування війни проти України", - пише у Фейсбук аналітик. Але нагадує, що минулого літа під час ірано-ізраїльського конфлікту із Росії поширювали і прогнози "про стрибок цін на нафту до 350 дол. США за барель". Насправді ж "ціни не сягнули й 100".

Оглядач також звертає увагу на наслідки іранського обстрілу термінала та НПЗ Рас-Танура, - найбільшого "не тільки в Саудівській Аравії і в Перській затоці, але й у світі".

"Через нього щорічно може перевалюватися до 330 млн. тон нафти та нафтопродуктів. Для порівняння: усі разом взяті основні нафтоекспортні термінали "енергетичної супердержави" під назвою "Російська Федерація" на Балтиці, в Чорному морі, Далекому Сході десь приблизно 70% потужності Рас-Танури", - пояснює Гончар.

Але "кілька шахедів, що прилетіли на Рас-Тануру, не в змозі вивести з ладу комплекс", - ППО спрацювало, пожежу швидко ліквідували, а превентивна зупинка заводу дозволила мінімізувати шкоду.

Проте міжнародні оглядачі також зазначають, що будь-які збої у постачанні близькосхідної нафти дадуть привід Індії та Китаю наростити поставки нафти з Росії. В останні місяці ці два головні покупці російської нафти скорочували імпорт під тиском Заходу, що змусило Росію ще більше знижувати ціни та зменшувати експорт, а відтак, мати менше коштів на війну в Україні.

Близькосхідні негаразди дають Кремлю також і козир для збереження трубопровідних постачань до Європи, - і це саме тоді, коли ЄС готувався оголосити повне нафтове ембарго для нафти з Росії.

Головні європейські покупці російської нафти та союзники Кремля Угорщина та Словаччина понад місяць не отримують сировину нафтопроводом "Дружба", який постраждав від російського удару по Україні. Через це вони блокують нові санкції проти Кремля та надання європейського кредиту Україні.

ЄС пропонує їм переключитися з російської нафти на постачання трубопроводом від морського терміналу в Хорватії. Однак це виглядатиме досить проблематично, якщо на світовому ринку поменшає нафти через проблеми на Близькому Сході.