Блог історика: 1996. Історична пожежа на Хрещатику, 26

20 років тому, 9 березня 1996 року, в Києві загорівся радіотелевізійний комплекс на Хрещатику, 26.

Пожежа спалахнула вночі на другому поверсі у центральній апаратній радіомовлення.

Як не дивно, вогнеборців викликали не радійники (радіомовлення велося цілодобово) і не пост міліцейської охорони біля центрального входу, а мешканець сусіднього будинку.

У реєстраційному журналі чергової частини пожежної охорони Києва зафіксоване його прізвище – Безштанько, без ініціалів. Хто був цей чоловік, залишилося невідомим. Час виклику: 3 година 35 хвилин.

Радіотелевізійний комплекс – об’єкт державної ваги. До нього помчалися з сиренами десять пожежних машин. Вогнеборці заходилися гасити язики яскравого полум’я.

Раптом з’ясувалося, що на другому поверсі, де спалахнула пожежа, перебувають кілька працівників радіо. Вогонь відрізав їх від центральних сходів, вони не можуть вийти з палаючого приміщення.

Одинадцятеро пожежників побігли рятувати людей. Нічних радійників евакуювали через вікно – живих і неушкоджених. Проте дуже переляканих.

На місце події прибув Микола Дорошко, начальник управління пожежної безпеки Києва. Те, що сталося, він визначив як пожежу третьої категорії (тобто дуже небезпечну) і викликав додаткові підрозділи.

Примчалися ще 29 червоних машин. Близько 100 пожежників протистояли вогню, але вгамувати його не вдавалося.

Тодішнього голови Національної телекомпанії України Олександра Савенка не було в Києві – він перебував у відрядженні на сесії Євробачення. Викликали першого віце-президента Івана Мащенка.

Іван Гаврилович приїхав за півгодини. Центральний вхід до будинку заблокували пожежні машини, довелося скористатися запасним входом – з вулиці Бориса Грінченка.

На той час полум’я комунікаційними каналами поширилося з другого "радійного" поверху на "телевізійний" третій і охопило основну студію каналу УТ-1 (нині Перший національний).

Далі вогонь проник на четвертий поверх, де містилися режисерська та технічні апаратні телебачення.

"Мій службовий кабінет, – згадував Мащенко, – був у дальньому від місця пожежі крилі. Але і там стояв ядучий запах диму й згарища. Світло у всій будівлі було вимкнене, телефони не працювали. Тому темними коридорами й заплутаними переходами я попрямував до епіцентру. У центральній частині споруди все ще чатували з гідрантами пожежники".

Якби полум’я охопило горище, сталася б катастрофа – миттєво спалахнули б дерев’яні крокви, вогонь перекинувся б не лише на адміністративний будинок Держагропрому, але й на сусідні житлові будинки з парного боку Прорізної. Уникнути жертв навряд чи вдалося б…

Слухачі занервували

О 6-й годині ранку полум’я нарешті загасили.

На цей момент частина мешканців України не на жарт розхвилювалася. Адже о 5:30 ранку по радіо не пролунали Гімн України і звичне "Говорить Київ". Люди занервували: що відбувається в країні? Ще добре пам’ятали путч 1991 року з "Лебединим озером" замість передач.

Сум'яття людей підсилилося, коли о 7:00 на екранах не з’явилася знайома заставка українського телебачення. Занервували і за кордоном, адже замовкло українське іномовлення.

Радіопрограми швидко відновили з Будинку звукозапису на вулиці Леоніда Первомайського. Складніше було з телемовленням, яке з затримкою організували з нового телецентру на Мельникова, 42.

Ефіри з Хрещатика, 26 почалися о 10-й години – в прямому ефірі показали репортаж з напівзгорілого будинку…

Наслідки пожежі

Шкода, заподіяна пожежею, була колосальна.

У телевізійників повністю згоріла центральна апаратна, а також найбільший у будинку апаратно-студійний комплекс №1 з дорогим імпортним обладнанням.

Радійники виявили, що водою облито 50 тисяч магнітних стрічок – половина легендарної фонотеки Українського радіо. Вона формувалася протягом півстоліття! Постраждали цінні записи з голосами дикторів, корифеїв театру, а також популярних співаків і музикантів, які в різні часи гастролювали в Києві.

Загальна сума збитків перевищила десять мільйонів доларів.

Слідство встановило, що в центральній апаратній радіомовлення найпершою загорілася дерев’яна тумбочка, на якій стояв електричний чайник. Від тумбочки спалахнули гардини. Далі вогонь охопив дерев’яну стелю. Вона впала на радіообладнання, запалала вся апаратна.

Можливо, загоряння стало наслідком недбалості персоналу, який перед цим відсвяткував 8 березня – як і скрізь, перехиливши чарчину на робочому місці.

Але не виключено, що стався зловмисний підпал. Мотиви? Від бажання приховати якісь зловживання з імпортним обладнанням до помсти працівникам радіо і телебачення за їхню державницьку позицію. Адже 9 березня – день народження Тараса Шевченка, пожежа виглядає символічно. Принаймні телефонні дзвінки з повідомленнями, що приміщення радіотелевізійного комплексу заміноване, лунали не раз і не два.

Точної відповіді щодо причини пожежі немає й досі.