Блог британки: як мене здивували Київ і Лондон
Автор фото, Lisette de Roche
- Author, Лізетт де Рош
- Role, для ВВС Україна, Лондон-Девон
Деякі люди почуваються у великому місті вільно й невимушено, для інших – це суцільна метушня і дорожнеча. Я належу до останніх.
Однак життя у місті, безперечно, збуджує цікавість, дає можливість споглядати за людьми – і все це безкоштовно.
Гуляючи Києвом навесні цього року, ми з подругою завітали на виставку "Спецфонд" до Національного художнього музею і були приємно вражені чудовими творами мистецтва.
Було тепло й сонячно, і вона запитала, чи не хочу я посидіти на пляжі коло води і з’їсти морозива. Дивне питання. Морозиво? І де тут може бути пляж?
Часу було обмаль, тому нам не вдалося проїхатися із вітерцем по канатній дорозі через Дніпро до Труханового острова, але ми все ж відпочили на піщаному пляжі й поласували морозивом.
Позаду облаштувався гурт чоловіків, які вже встигли засмагнути. Вони були одягнуті в плавки, галасливо грали в доміно і взагалі поводилися так, ніби відпочивали на узбережжі Чорного моря.
Дивина і чудасія!
У Лондоні я мешкаю поблизу парку "Кенсінгтонські сади". Кілька тижнів тому, гуляючи із собакою, ми побачили людей, які нерухомо стояли із витягнутими вперед руками і розгорнутими до неба долонями.
А поруч були інші перехожі, які споглядали цю картину у дорогі фотокамери із великими об’єктивами. Чого вони чекали? Як піде дощ? Як з’явиться Ґодо? А, можливо, вони практикували тай цзи? Ні.
Вони чекали на зграю яскравих зелених південноамериканських папуг, які сідали на їхні долоні, щоб скуштувати арахісу. У Лондоні наразі тисячі папуг. Звідки вони взялися, достеменно не знає ніхто.
Автор фото, Lisette de Roche
Одна з найбільш фантастичних легенд свідчить, що перших лондонських папуг випустив на волю сам Джимі Гендрікс – щоб додати нашому місту яскравих барв.
Хтось якось почав їх годувати, а потім інші приєдналися, і птахи зрозуміли, що тут є чим поласувати - та ще й безкоштовно. Я стояла і спостерігала, як понад 30 яскраво-зелених птахів із червоним дзьобом завзято лущать горіхи.
Невеличкий відступ про носи – десь читала, що близько 35 лондонських споруд прикрашені цими чудернацькими органами нюху.
Якось один англійський художник побився об заставу із приятелем, що зможе "залишити з носом" систему зовнішнього відео спостереження.
Можна сказати, що ця акція була своєрідним протестом суспільства проти всюдисущого тоді "Великого Брата".
Художник Рік Баклі, який лише нещодавно розкрив своє ім’я, ретельно вивчив можливості камер, визначив так звані сліпі зони огляду і буквально під прицілом "всевидющого ока" розмістив свої носи на безлічі пам'яток Лондона.
Автор фото, Lisette de Roche
Найбільш відомий – це бронзовий ніс Адміралтейської Арки на Трафальгарській площі. Він красується на одній з опор висотою близько 2,5 метрів. Арку побудував Едуард VII на згадку про свою мати, королеву Вікторію.
Отож, не гаячи часу, ми сіли в автобус і чкурнули до Трафальгарської площі.
Перехожі і таксисти здивовано дивилися на нас, поки ми із собакою шукали той знаменитий ніс. І я не була розчарована. Цей кам'яний орган нюху - цілком самодостатній і, якщо він може дихати, то, мабуть, страждає від тутешніх вихлопних газів.
Задоволена побаченим, я пішла шукати наступну місцеву дивину у південно-східній частині площі - найменший поліцейський відділок у Великій Британії, але відволіклася, побачивши, композицію мексиканця Хосе Рівеліно під назвою "Ти". У світі, де процвітає нерівність, ця скульптура двох вказівних пальців, спрямованих один на одного, закликає замислитися про відносини між людьми.
Автор фото, Lisette de Roche
Інсталяція викликає напругу, але якби пальці були спрямовані зовні, на публіку, то атмосфера була б ще більш зловісною й агресивною.
У 2016 році четвертий постамент Трафальгарської площі прикрасить робота британського художника Девіда Шриглі - гігантська бронзова рука з непропорційно довгим великим пальцем.
Сподіваюсь, ця робота додасть позитиву і розрадить гостей.
Ми повертаємося до поліцейського відділку, який скоріше нагадує крихітну поліцейську будку. Його збудували в 1926 році. Звичайний ліхтарний стовп видовбали зсередини - так, щоб міг вміститися один лондонський "боббі", зробили вікна, через які черговий стежив за порядком.
Автор фото, Lisette de Roche
Крім того, облаштували пряму телефонну лінію із Скотланд-Ярдом. Коли дзвонив телефон, ліхтарик нагорі починав блимати, показуючи іншим поліцейським, що потрібна підмога. Зараз це місце втратило свою романтику, і вуличні прибиральники зберігають тут свої віники і відра.
Зголоднівши, ми попрямували до затишного ресторанчика Hawkhurst Vault, куди гості можуть приходити із тваринами. Я випила чаю, а моя чотиринога подружка замовила мисочку води.
Наступна зупинка - арт-кафе на Брік Лейн, що в Іст-Енді.
Тут поруч зі зручними диванами розміщені книжкові полиці, а відвідувачі можуть долучитися до виставки робіт фотографа-новатора вікторіанської епохи Гаскойна Сімпсона, який поєднував несумісні ідеї і створював дещо абсурдні композиції.
На фото поважні люди, одягнуті в шкури тварин та вбрання вікторіанської доби, демонструють наукові винаходи того часу або задіяні у театральних сценах. (Знімки можна подивитися на сайті <link type="page"><caption> www.bumforthmanor.com</caption><url href="www.bumforthmanor.com" platform="highweb"/></link>)
Автор фото, LIsette de Roche
Тут можна побачити абсолютно неочікувані речі – наприклад, капусту, цибулю-порей або інші овочі. Дивак-фотограф, мабуть, часто робив набіги на город у своїй садибі, щоб знайти реквізит для своїх композицій.
Після чаювання з круасанами та короткої сієсти для моєї собаки, ми, втомлені від активного відпочинку, вирушаємо назад до Ноттінг Гіла. Громадський транспорт у Лондоні нараховує 6 800 рейсових автобусів і понад 700 автобусних маршрутів.
Всі автобуси тягнуться однаково повільно, а пасажири споглядають місцеві пам’ятки, однак я подумки вже не тут – мене наразі більше хвилює, що я приготую на вечерю.
English version of this STY41556909Double vision blog: Surprises in the cityDouble vision blog: Surprises in the cityLisette de Roche from Britain is a frequent guest in Ukraine. In her blog "Double vision: UK-Ukraine" Lisette shares her impressions of Ukraine and stories of her life in Britain.2015-12-01T13:47:38+02:002015-12-13T11:26:36+02:002015-12-13T11:26:36+02:002015-12-13T11:32:16+02:00PUBLISHEDuktopcat2.
