"ХАМАС сказали, що не будуть стріляти - а потім убили мою доньку"

Попередження: ця стаття містить деталі, які можуть засмутити деяких читачів

Коли Цачі Ідана везли до Гази, його руки все ще були вкриті кров’ю його дочки.

18-річну Мааян вбив на очах її сім’ї бойовик ХАМАС, і батько колисав її на підлозі їхнього дому.

Потім він закривав своїм тілом двох молодших дітей, поки повітря біля їхнього дому розривали звуки вибухів.

Тим часом бойовики ХАМАС знімали увесь цей біль і жах і транслювали на весь світ у Facebook Live.

Галі Ідан, дружина Цачі, зараз перебуває далеко від рідного Нахаль Оз, одного з багатьох поселень на півдні Ізраїлю, на які ХАМАС напав 7 жовтня.

Вона разом із дітьми, що вижили, перебуває в іншому кібуці, оточена турботою та комфортом. Але це не дім.

Дім для них - місце, де їхня родина жила відтоді, як Мааян виповнилося чотири роки. Там народилися її молодші сестри і брат.

"Вона була ідеальною", - так каже про Мааян їхній сусід. Вона щойно склала іспит з водіння і зустрічалася зі своїм першим хлопцем. Вона любила читати і попросила подарувати їй книги на день народження - лише за чотири дні до того, як її вбили.

Тепер, каже Галі, їй завжди буде 18.

Сидячи в тіні під цитрусовими деревами, Галі каже, що їй важко розповідати про біль того дня – рана надто свіжа – але вона робить це заради Цачі.

"Я хочу, щоб він повернувся. Живим і неушкодженим", - каже вона.

7 жовтня сім'я прокинулася від сигналу тривоги, що попереджав про ракетний обстріл із Гази. Вони знали, що робити. Але того ранку щось було не так.

"Це був шквал. Шквал за шквалом. Ми навіть не могли вийти й подихати. Ми зачинилися в мамаді, укритті всередині нашого дому", - згадує Галі.

"Ми з Цачі подивилися один на одного і сказали, що щось не так. Відбувалося щось жахливе".

"Через внутрішню систему кібуца ми отримали повідомлення про те, що на нас напали, і нам потрібно залишатися в мамаді. У якийсь момент нам сказали замовкнути, бо, ймовірно, в кібуц проникли терористи", - продовжує вона.

"Ви маєте розуміти, що раніше ми навіть уявити не могли, що таке може статися, ніколи. Це завжди був кошмар із кошмарів, але держава чи сили безпеки завжди якось вирішували ситуацію. І раптом це стало реальністю. Кошмар став реальністю", - каже Галі.

Галі згадує, як у цей момент біля будинку щось вибухнуло і розбилися вікна. Тоді вони почули звуки кроків і голосів. Один з нападників крикнув англійською з акцентом "Ми не стріляємо".

Але не виконав обіцянки.

"Цачі тримав двері і не давав їх відчинити. На них немає замка, - згадує Галі. - Діти кричали, в кімнаті був божевільний хаос".

"Мааян побачила, що вони (ХАМАС - Ред.) змогли трохи відкрити двері. Тому вона підскочила, щоб допомогти Цачі їх тримати", - на цих словах у Галі починають текти сльози, але вона продовжує розповідь.

"Вони кричали "Ми не стріляємо", а потім вистрілили. Цачі кричав "У кого поцілили, у кого поцілили?" І це була Мааян. Вона впала поруч з ним, і тоді ХАМАС зміг відкрити двері. Лунали крики, і вони увімкнули світло".

"Мааян лежала у великій калюжі крові. Я оглянула її і зрозуміла, що їй поцілили у голову, і вона була важко поранена. Вони кричали нам, щоб ми виходили з мамаду. Ми сказали дітям не дивитися, і я вивела їх звідти", - розповідає Галі.

У нічному одязі Цачі, Галі та двоє їхніх молодших дітей, 11-річна Яель і 9-річний Шахар, сиділи на підлозі, а навколо них лунала стрілянина. Один із їхніх викрадачів підняв телефон Галі, запитав її пароль і почав знімати родину на відео у Facebook Live.

На відео боляче дивитися. Протягом 26 хвилин родина сидить на підлозі, поки лунають сирени й триває напад ХАМАС. Діти злякано підстрибують від залпів вогню, ридають на руках у батьків. Весь цей час бездиханне тіло Мааян лежить лише за декілька метрів від них.

"На щастя, мої діти такі сміливі, що це неможливо описати словами, - каже Галі. - Вони спілкувалися з терористами, я не знаю, як вони могли це робити. Вони їх запитували, чому вони прийшли, і чому вони стріляють, чому вони вбивають. Може, це нас і врятувало?"

"А Цачі був розбитий. Він бачив, як померла його донька, він бачив, як їй стріляли в голову, і вона померла поруч з ним. Його донька, яка щойно відсвяткувала свій 18-й день народження. Будинок повний повітряних кульок, і привітань, і... і крові", - розповідає Галі.

Зрештою Цачі наказали встати, його руки зв'язали за спиною. Діти кричали ХАМАС, щоб вони не забирали їхнього тата, не вбивали його. Але його забрали.

Шерон, 15-річна донька Галі, яка під час нападу перебувала в Тель-Авіві, втішає свою матір, коли та розповідає про те, що їм довелось пережити.

Під час нападу ХАМАС Шерон вдалося поговорити з батьком телефоном.

"Шерон, у нас халепа, я подзвоню тобі пізніше. Я люблю тебе", - сказав Цачі й поклав трубку. Це була остання їхня розмова.

Галі також запам'ятала свої останні слова до чоловіка.

"Коли він вийшов з дому, я сказала йому: "Я люблю тебе, не будь героєм, будь розумним". Бережи себе і повертайся до мене в цілості. Це й усе. І тепер я хочу, щоб він повернувся до мене, цілим і здоровим", – каже Галі.

"Цачі має бути тут і оплакувати свою дочку. Я маю його обійняти".

Наразі Ізраїль ідентифікував понад 200 осіб, яких ХАМАС утримує в заручниках у Газі.

"Я не розумію, яка у них мета", - каже Галі.

"Вони хочуть показати себе монстрами? Так і є. Ви монстри. Ви найстрашніший кошмар наших дітей. Ви жах. Це неможливо описати. Це жахливо. Я не знаю, як надовго залишаться ці шрами. Але вони повинні повернути мирних жителів. Вони повинні повернути їх усіх", - додає жінка.

В іншому кібуці, далеко від дому, перед рядами стільців стоїть труна Мааян.

Для сотень скорботних, які приходять, щоб вшанувати її пам'ять, тримаючи вінки та букети різноколірних квітів, бракує місць.

Друзі та рідні діляться спогадами про молоду дівчину, яка любила грати у волейбол і любила життя.

Яель і Шахар бачили такі жахи, що їхніми маленькими обличчями знову і знову течуть сльози. Їхня сестра померла, а батька, який міг би їх утішити, немає.

Галі каже, що хоче, щоб світ знав його ім'я. Вона готова зробити будь-що, що може допомогти його звільнити.

Багато присутніх носять футболки з фотографіями Цачі та Мааян. Над їхніми обличчями написані слова "викрадений батько" та "вбита донька", а ззаду заклик - "Поверніть Цачі".

У цей жахливий час він дуже потрібен своїй родині.