Вони змусили світ перейматися долею біженців - де вони зараз?

Час від часу в репортажах про біженців та мігрантів трапляються драматичні фото, що відображають труднощі цих людей на шляху до північної Європи. На певний час вони заволодівають увагою публіки. Та що відбувається у житті цих людей після того, як камера переключається на нові об’єкти? Кейті Раззалл поговорила з трьома з них.

Лейт Маджид: сфотографований 15 серпня 2015 р.

"Я волів би ніколи більше не бачити цього фото", – каже Лейт Маджид. Фотограф зняв його, коли він разом із сім’єю прибув на грецький острів Кос, і цей знімок став символом агонії, яку так часто відчувають біженці дорогою до Європи. Коли я показала його Лейту, він заплакав: "Це нагадує усі страждання, що спіткали нас з дружиною і наших дітей… Ми мало не померли".

І справді, важко стриматись від сліз, коли Лейт розповідає свою подорож на маленькому човні чотири місяці тому: "Там пахло неминучою смертю. Це неможливо описати словами. Не вистачало ніяких нервів. Люди почали вмирати, ми мало не потонули і дуже ослабли. Ми думали, що помремо тут разом з нашими дітьми".

Біль, жах і полегшення – усе це закарбовано на обличчі з фото. У Німеччині, де зараз мешкає родина, Лейта досі впізнають, розповідає його дружина Неда, – таке сильне враження справило це фото.

"Куди б ми не пішли, йому постійно говорять: о, ми вас пам’ятаємо! Ви з тієї фотографії! Сподіваємось, тепер ви у безпеці, тепер ви щасливі".

Така увага здивувала Лейта: "Ніколи б не подумав, що цей знімок викличе стільки співчуття у німців та інших наших друзів з усього світу. Я радий, що придбав стількох друзів, і водночас мені дуже сумно дивитися на це фото".

Подружжя має чотирьох дітей; молодші досі погано сплять, налякані морською подорожжю, а також попередніми жорстокими подіями вдома. Журналісти спочатку назвали їх "сім’єю з Сирії", бо решта попутників з їхнього човна були сирійцями, але насправді вони суніти з Іраку. Лейт працював механіком у власній майстерні, а Неда була вчителькою. Коли бандити почали їм погрожувати, у них не лишилося вибору, крім тікати.

"Вони хотіли вкрасти нашу дитину. А я вже двічі платив викуп, щоб моїх дітей не чіпали", – каже Лейт.

Неда продовжує: вони заплатили чотири мільйони іракських динарів (3615 доларів США), щоб бандити трималися подалі. "Але вони не тримають слова. Вони знову говорять: дай гроші, а інакше я спалю твій будинок. Інакше я уб’ю твого чоловіка, чи заберу когось з твоїх дітей".

"Тут, у Німеччині, я почуваюся безпечно. Люди дуже добре до мене ставляться", – каже Лейт.

Зараз родина мешкає у старому армійському бараку разом із сотнями іншим біженців і мігрантів; кожна сім’я має окрему кімнату.

Втім, старенька мати Лейта усе ще лишається в Іраку. Він хоче забрати її до Німеччини, бо переживає за її безпеку. Але їхні документи поки ще в обробці. Подружжя переживає, що їм відмовлять у притулку. Тоді вони будуть змушені повернутись до Іраку де, як вважає Неда, їх уб’ють. "Ми не маємо вибору. Якщо Німеччина нам відмовить, ми вертатимемось додому".

Усама Абдул Могсен: знятий на відео 8 вересня 2015 р.

"Я уже майже забув цей епізод і з надією дивлюся у майбутнє своєї сім’ї і свого сина. Хоча спочатку я по-справжньому розлютився", – каже футбольний тренер Усама Абдул Могсен.

З маленьким сином Заїдом на руках Усама втікав від поліції на угорському кордоні, коли жінка-відеооператор підставила йому підніжку. Усама впав. Це виглядало як свідома дія, але відеооператор згодом вибачилася, пояснивши, що її вчинок був продиктований самозахистом. Відеозапис цього інциденту швидко поширився в інтернеті.

Тоді Усама сказав, що ніколи не пробачить тій жінці, але тепер передумав. Адже її звільнили з роботи, а йому, навпаки, запропонували роботу в іспанському футбольному клубі, ще й з квартирою на додачу.

Керівництво клубу "Реал Мадрид" навіть запросило Усаму з сином на матч, і малий Заїд вийшов на поле разом з Кріштіану Роналду. "Це було наче здійснення мрії, – розповідає Усама. – Мій син усе перепитував: невже це можливо, побачити Роналду на власні очі? Після матчу Роналду віддав йому свою футболку, і Заїд нікому не давав її підписувати, поки не прийшов і не підписав сам Роналду".

Поки Усама з двома синами розбудовує нове життя у Мадриді, його дружина і ще двоє їхніх дітей застрягли у Туреччині. Він надіється, що іспанська влада запропонує притулок і їм.

Найбільше в Європі його вражає свобода: "Свобода мислення… повна свобода самовираження. Бути вільною людиною – прекрасне відчуття. Мене також здивувала гостинність іспанців. Усі вони хотіли допомогти мені чи щось порадити. Це дуже багато для мене значить".

Мохаммед Затарейх: знятий на відео 4 вересня 2015 р.

У вересні Мохаммед Затарейх застряг на будапештському вокзалі Келеті разом з тисячами таких, як він: Угорщина намагалася стримати мігрантів, заважаючи їм пересуватись по країні.

"Після чотирьох днів страждань на вокзалі, у мене виник той план – іти пішки", – пригадує він.

26-річний сирієць переконав близько тисячі людей підвестися і пішки вирушити з ним до Австрії – а це 180 кілометрів.

"Я сказав людям – не бійтесь! Ми можемо йти по вісім годин – сьогодні вісім, завтра вісім, і зупинятися щоразу, як втомимось".

Він запросив із ними трьох відеооператорів: "Поліція та уряд не зможуть зробити нам нічого поганого, якщо нас показуватимуть по телебаченню". Ці майже біблійні сцени поширились по всьому світу і стали символом кризи, у якій опинилась Європа. Врешті-решт угорці змилувались і прислали автобуси, щоб довезти людей до кордону та сприяти їхній подальшій подорожі.

Нині Мохаммед перебуває у Німеччині і чекає на папери, що дадуть йому право працювати і жити повноцінним життям. Попри те, що ставлення до мігрантів тут поступово гіршає, він не думає, що Німеччина змінить політику: "Їм потрібні люди, бо серед німців дуже багато старих. Німеччині потрібні ті, хто працюватиме… Я хотів би збудувати тут своє майбутнє, працювати, придбати будинок, одружитись… Вважаю, це хороше місце, щоб збудувати майбутнє, це хороша країна".

Власне, він завжди мріяв потрапити до Німеччини: "Ще дитиною я хотів поїхав у Німеччину, бо захоплююсь автомобілями. Мені дуже подобаються машини BMW і також подобаються мерседеси. Я хотів би відвідати ці заводи". Це йому поки ще не вдалося.

Але він часто пригадує свою роль у тому марші. "Я цим пишаюся, – каже він. – Це фото – можливо, колись я покажу його своїм дітям. Я покажу їм, що зробив їхній батько, і, думаю, вони теж мною пишатимуться".

<italic>Кейті Раззалл взяла інтерв’ю у Лейта Маджида, Усами Абдула Могсена і Мохаммеда Затарейха для передачі <link type="page"><caption> Newsnight</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/programmes/b006mk25" platform="highweb"/></link> каналу ВВС2.</italic>