Ізраїль заявив про вбивство очільника ради безпеки Ірану Алі Ларіджані

Міністр оборони Ізраїлю Ізраєль Кац заявив про смерть Алі Ларіджані - фактично керівника Ірану після вбивства аятоли Алі Хаменеї.

Ларіджані обіймав посаду секретаря Вищої ради нацбезпеки Ірану.

У своїй заяві Кац зазначив, що його щойно повідомили про смерть високопоставленого представника іранських служб безпеки після нічних ізраїльських ударів.

Армія оборони Ізраїлю також заявляє, що її військово-повітряні сили вбили командира іранського підрозділу "Басідж" – воєнізованого угруповання, причетного до жорстокого придушення антиурядових протестів на початку цього року.

У повідомленні йдеться, що керував підрозділом Голамреза Сулеймані. Армія оборони Ізраїлю стверджує, що він очолював пов'язане з Корпусом вартових ісламської революції ополчення протягом шести років.

В іранських ЗМІ поки що немає жодної інформації про ці події.

Хто такий Ларіджані

Після смерті Хаменеї ветеран іранської політики Алі Ларіджані знову став однією з найвпливовіших фігур в ієрархії силових структур режиму.

Ларіджані курував широкий спектр питань — від ядерних переговорів до регіональних зв'язків Тегерана та придушення протестів.

Будучи інсайдером істеблішменту й представником одного з найбільш впливових родів країни, Ларіджані координував зусилля Ірану з досягнення ядерної угоди зі США — лише через місяць після того, як Вашингтон у січні запровадив проти нього санкції за причетність до придушення протестів.

Ларіджані народився у 1958 році в іракському Наджафі в родині видатного іранського релігійного діяча, аятоли Хашемі Мірзи Амолі, якого шах Мохаммед Реза Пехлеві вислав до Іраку.

Після революції 1979 року родина переїхала до Ірану, де Алі Ларіджані згодом здобув докторський ступінь з філософії.

Декілька його братів також обіймали високі державні посади, зокрема в судовій владі та МЗС.

Він був одним із перших членів Корпусу вартових Ісламської революції, а згодом став головним переговірником Ірану щодо ядерної програми.

Також очолював державну телерадіокомпанію IRIB, формуючи впродовж багатьох років медійну політику Ісламської Республіки.

У 2005–2007 роках Ларіджані обіймав посаду головного ядерного переговорника, відстоюючи право Тегерана на збагачення урану. Якось він порівняв європейські стимули щодо відмови від виробництва ядерного палива з "обміном перлини на шоколадний батончик".

Тоді іраністи вважали, що він намагався переконати Захід засобами дипломатії і мав репутацію прагматика.