Нелегка доля кримських татар за Росії

Бузкового кольору шкіряна канапа досі стоїть у студії ранкового шоу телеканалу ATR перед настінною прикрасою з великими паперовими квітами. Однак екрани телевізійного суфлера чорні від порожнечі, а камери вимкнені.

Кримськотатарському телеканалу більше не дозволяють вести мовлення з півострова, анексованого Москвою у березні 2014 року.

АТР був гордістю свого колективу, шляхом захисту і пропагування кримськотатарської культури після багатьох років у вигнанні. Та під час анексії він також став голосом критики.

"Ми показували справжню дійсність, без цензури і вигадок, і вони не змогли нам цього пробачити", - каже заступник генерального директора телеканалу Ліля Буджурова.

"Ми показували, що насправді відбувалось у Криму".

Коли Росія взяла владу у свої руки, всі ЗМІ мусили зареєструватись у Москві. Але заява АТР стільки разів поверталась з грифом "Помилки в оформленні", що врешті-решт керівництво каналу було змушено натиснути на вимикач.

Сигнали про небезпеку були і раніше.

Пані Буджурова отримала попередження з прокуратури щодо "екстремістської" діяльності. Зазначалося, що вона "підігріває антиросійські погляди" і "стимулює недовіру... до влади".

Втім, недовіра до Москви має глибоке коріння серед кримських татар.

Протягом 300 років півострів, що виступає у Чорне море, був домівкою для Кримського ханства. Татари постійно жили на півострові, допоки у 1944 році їх не депортували за наказом Сталіна.

Це було жорстоке колективне покарання за те, що дехто з татар співпрацював з нацистами.

Кримські татари почали довге й важке повернення додому наприкінці 1980-х і нині складають близько 12% населення Криму. Але ворожість зберігається, і татари бойкотували референдум про приєднання до Росії.

Хоча більшість етнічних росіян і підтримала це рішення, позиція татар суперечить запевненням Кремля про те, що російський уряд лише підтримав "вибір народу".

Сьогодні російський президент Володимир Путін говорить про зовнішні сили, що підбурюють етнічні конфлікти заради "дестабілізації" Криму.

Але кілька відомих кримськотатарських діячів досі утримуються під арештом після минулорічної проукраїнської демонстрації; двом лідерам громади заборонили повертатись додому, а щонайменше семеро людей просто зникли.

"Вони лише вийшли за хлібом", - каже Абдурешит Джаппаров, вказуючи на узбіччя дороги на окраїні Білогорська, де майже рік тому очевидці востаннє бачили його сина і племінника – їх силоміць посадили у мікроавтобус.

"Він чистив черевики зубною щіткою і прасував шнурівки, таким він був педантом. Навіть не уявляю, як він там зараз, де б він не був", - каже батько Ісляма, говорячи про сина то у теперішньому, то у минулому часі.

"І слова проти не скажеш"

Абдурешит Джаппаров – один із засновників селища на землі, яку татари самостійно захопили, повернувшись із вигнання. Спочатку сім’ї жили у копанках, поки виборювали офіційний дозвіл на заселення.

Слідчі натякнули, що зникнення Ісляма може бути пов’язане з діяльністю його батька. За іншою теорією, хлопців підозрювали у зв’язках з ісламськими ектремістами. Але жодних конкретних слідів немає.

І хоча викрадення татар нібито припинились, неспокій явно не вщухає.

"Звісно, разом з Росією прийшли зміни, наприклад, зникають наші діти", - зауважує літній чоловік, що випасає овець біля дороги.

"Тепер і слова проти влади не скажеш", - додає Сервет і уточнює з нервовим смішком: "Ви це записуєте?"

Через місяць після анексії президент Путін підписав указ про реабілітацію кримських татар, щоб завоювати прихильність цієї спільноти, Москва надала їхній мові рівноправного статусу з російською та українською.

Сьогодні, через понад рік після тих подій, відчутних зрушень у критичних питаннях, таких як земельні права, так і не сталося. Щоправда, Київ також не поспішав з їхнім вирішенням.

"Україна нас полюбила, тільки як втратила", - знизує плечима Ліля Буджурова. Після російської анексії Київ раптом надав татарам статус "корінного населення".

Втім, у давньому серці народу – Бахчисараї – глибоке коріння кримських татар очевидне.

Історія минулого тижня спонукала одну молоду пару взяти шлюб у Ханській мечеті XVI ст.

"Ми мусимо зберігати наші традиції, бо інакше наше майбутнє не матиме змісту", - каже новоодружений Марлен після релігійноі церемонії, яку імам провів кримськотатарською мовою з досить несподіваними вплетеннями російською, наприклад, "центральне опалення".

Марлен і його молода дружина Ленора зізнаються, що своєю мовою володіють недосконало. Молодь більше спілкується російською, але вивчення татарської культури зараз у моді.

Чи хвилюються вони за своє майбутнє за російської влади? "Так, - обережно відповідає Марлен, - звісно. Та все з нами буде добре!"

"Мене поховають у цій землі"

Деякі кримські татари, вочевидь, примирилися з новими реаліями і навіть приєдналися до місцевої проросійської влади.

Інші ж у приватних розмовах висловлюють сподівання, що півострів усе ж повернеться до складу України, хоча закликати до цього вголос є порушенням російського законодавства.

Кілька тисяч "проголосували ногами", зокрема багато журналістів АТР, які переїхали до Києва.

Звідси канал відновив мовлення, яке транслюється у Криму. Журналісти, які там залишилися, забезпечують матеріали у відеозапису – виключно аполітичні.

Та, вклавши серце і душу в АТР, його харизматична очільниця не має намірів покидати землю предків.

"Хоч би мене танк переїхав, мене поховають у цій землі, - каже Ліля Буджурова. – І багато хто мислить так само".