НДР - країна, що сформувала Путіна

Кожен, хто хоче зрозуміти поведінку російського президента Володимира Путіна, повинен знати про історію, що сталася з ним одного разу вночі в Східній Німеччині 25 років тому.

Дрезден, 5 грудня 1989, з моменту падіння Берлінської стіни пройшло всього кілька тижнів. Східнонімецький комунізм на останньому диханні, влада народу здається непереборною силою.

Натовп штурмує штаб-квартиру Штазі в Дрездені, секретна поліція Східної Німеччині раптово здається безсилою. Маленька група демонстрантів вирішує перейти дорогу і попрямувати до штаб-квартири комітету держбезпеки СРСР.

"Охорона відразу ж побігла від воріт всередину будівлі", - згадує один з учасників тієї групи Зігфрід Даннат. Незабаром після цього назустріч демонстрантам вийшов чиновник. За словами Данната, він був "досить невисоким і схвильованим".

"Він звернувся до нашої групи: "Не намагайтеся проникнути на цю територію силою. Мої товариші озброєні, у них є право використовувати зброю у разі потреби", - наводить його слова пан Даннат. Ці слова змусили активістів піти.

Однак співробітник КДБ розумів, наскільки небезпечною залишається ситуація. Пізніше він розповідав про те, як дзвонив в сусідню танкову частину радянських військ. Отримана відповідь його шокувала.

"Нічого не можемо зробити без розпорядження з Москви, - прозвучало на іншому кінці дроту. - А Москва мовчить".

Фразу "А Москва мовчить" ця людина запам'ятала на все життя. У 1989 році по ньому вдарила зміна режиму.

Тепер він сам став "Москвою". Ім'я цієї людини - Володимир Путін.

"Я думаю, це ключ до розуміння Путіна, - говорить автор німецької біографії російського президента Борис Райтшустер. - Без досвіду роботи в Східній Німеччині у нас був би інший Путін, інша Росія".

Життя в Дрездені дало Путіну уроки, які він так і не зміг забути. Саме в Східній Німеччині майбутній російський президент сформував своє уявлення про устрій суспільства, а також переконався в необхідності створювати потужні зв'язки і особистий статок. Цей досвід змусив Путіна задуматися про слабкість політичних еліт і про те, наскільки легко їх може змістити народ.

Путін прибув до Дрездена в середині 1980-х, це було його перше відрядження в якості агента КДБ.

У той час Німецька Демократична Республіка представляла собою найважливіший форпост Москви біля кордонів Західної Європи. У НДР було повно радянських військ і шпигунів.

Володимир Путін ще підлітком захотів служити в КДБ. Його надихали історії, повні шпигунської бравади, в яких, як він сам пізніше згадував, "одна людина могла зробити те, на що була здатна ціла армія, одна людина могла вирішити долю тисяч громадян".

Проте спочатку більша частина його роботи в Дрездені була буденною. У дрезденських архівах Штазі є лист за підписом пана Путіна, в якому він просить главу розвідслужби допомогти зі встановленням телефону одному з інформаторів. Крім того, є згадки про нескінченні зустрічі між радянськими і східнонімецькими офіційними особами, які Володимиру Путіну доводилося відвідувати для підтримки зв'язків між країнами.

Втім, навіть якщо шпигунська робота і не була захопливою, пан Путін міг насолоджуватися життям з родиною в Східній Німеччині.

Його дружина Людмила пізніше згадувала, що життя в НДР дуже сильно відрізнялося від життя в СРСР. "Чисті вулиці, вимиті вікна - вони їх раз на тиждень миють", - цитують її в книзі "Від першої особи" (збірку інтерв'ю з новим російським президентом, його близькими та знайомими опублікували в 2000-му році).

Сім'я Путіних жила в будинку, квартири в якому відводились сім'ям співробітників КДБ і Штазі. За словами Людмили Путіної, дохід останніх був вищим: "Думаю, що і отримували співробітники МДБ більше, ніж наші хлопці. Я могла судити про це по тому, як жили наші німецькі сусіди. Ми, звичайно, намагалися економити, збирали на машину".

Рівень життя в Східній Німеччині дійсно був вищим, ніж в Радянському Союзі. Колишній колега Путіна по КДБ Володимир Усольцев згадує, що майбутній російський президент годинами гортав західні каталоги одягу, щоб бути в курсі модних тенденцій.

Ще Володимиру Путіну подобалося пиво. Попри інші бренди він віддавав перевагу "Радебергеру" - продукту місцевої броварні, через який він в ті роки виглядав менш підтягнутим, ніж на поширених прес-службою Кремля фотографіях Путіна з оголеним торсом.

НДР відрізнялася від Радянського Союзу ще й суспільним устроєм - незважаючи на те, що при владі в Східній Німеччині також були комуністи, в країні були й інші політичні партії.

"Він (Путін) насолоджувався цим маленьким раєм", - стверджує Борис Райтшустер. На думку експерта, НДР - "це його політична модель. Він намагається побудувати щось на зразок Східної Німеччини в сьогоднішній Росії".

Однак до осені 1989 року цей "рай" став більше схожим на пекло для КДБ. На вулицях Дрездена Путін бачив, як набирає силу владу народу.

На початку жовтня сотням східних німців, які добивалися політичного притулку в посольстві ФРН в Празі, дозволили їздити на захід країни в запечатаних вагонах. У Дрездені натовпи людей намагалися подолати кордони, щоб застрибнути в потяг на ходу і залишити країну.

Мер міста Вольфганг Бергхофер розповідає, що в Дрездені панував хаос - секретним службам доводилося хапати всіх підряд. Насильство було майже неминучим.

"У місті розміщувалася радянська танкова частина, - говорить він. - І генерали мені чітко сказали: "Якщо ми отримаємо наказ з Москви, будуть введені танки".

Після падіння Берлінської стіни натовпи людей стали з'являтися навіть біля цитаделей Штазі і КДБ у Дрездені.

Володимир Путін був теж повністю впевнений в тому, що високопоставлені радянські чиновники - люди, з якими він регулярно спілкувався, - у разі необхідності дійсно пришлють танки.

За Михайла Горбачова Москва мовчала. Радянські танки стояли без діла.

Путін і його колеги по КДБ палили свідоцтва роботи розвідгрупи.

"Я особисто спалив величезну кількість матеріалів. Ми палили стільки, що грубка лопнула", - зізнається Путін у книзі "Від першої особи".

Через два тижні Путіна наздогнав ще один удар: у місто приїхав західнонімецький канцлер Гельмут Коль. Він виголосив промову, з якої випливало, що Східна Німеччина приречена, а об'єднання двох частин країни практично неминуче.

Гельмут Коль схвально відгукнувся про Горбачова - людину в Москві, яка відмовилася прислати танки. Крім того, він використав слова на кшталт Vaterland, тобто "Вітчизна", яке було табуйованими в повоєнній Німеччині. Тепер ця риторика викликала у публіки захоплення. Невідомо, чи був пан Путін серед тих людей, проте як агент КДБ у Дрездені він точно мав знати про цю промову.

Події, що відбулися в Східній Німеччині в наступні місяці, ознаменували великий перелом у житті родини Путіних.

"Було таке жахливе відчуття, що країни, яка стала тобі майже рідною, більше не буде, - згадувала Людмила Путіна. - Моя сусідка, з якою я дружила, тиждень плакала. Для них це стало катастрофою всього - життя, кар'єри".

Один з головних контактів Путіна по Штазі, генерал-майор Хорспт Бем - той самий, який допоміг встановити ту дорогоцінну телефонну лінію для інформатора, - покінчив із собою в 1990-му році, перед цим його принижували демонстранти.

По дорозі додому пан Путін, ймовірно, роздумував про те, що відбувається, коли влада переходить до натовпу.

"Їхні німецькі друзі подарували їм стару, двадцятирічної давності пральну машину. З нею вони й поїхали до Ленінграду, - стверджує ліберальна журналістка Маша Гессен. - Було відчуття, що він служив своїй країні і залишився ні з чим".

Крім того, Путін повернувся в країну, яка сильно змінитися за Михайла Горбачова і тепер перебувала на порозі катастрофи.

"Він опинився в країні, зміни в якій не міг зрозуміти і не хотів приймати", - говорить пані Гессен.

Його рідне місто, Ленінград, тепер став Санкт-Петербургом. Чим Путін міг там зайнятися? Подейкують, що він навіть думав стати таксистом.

Незабаром пан Путін усвідомив, що йому вдалося забрати з собою з НДР щось більше, ніж стару пральну машина.

У Дрездені він спілкувався з людьми, які, можливо, і втратили свої колишні соціальні ролі, однак тепер могли претендувати на успіх і політичну кар'єру в новій Росії.

В архівах Штазі зберігається фотографія пана Путіна періоду його служби в Дрездені. На фото він оточений високопоставленими радянськими та східнонімецькими співробітниками військових і секретних відомств. Він вже встановлює контакти серед еліт.

Професор Університету Майамі Карен Давіші, яка написала книгу "Путінська Клептократія", стверджує, що саме в Дрездені Путін познайомився з людьми, які згодом склали частину його ближнього кола".

Серед них - Сергій Чемезов, який протягом декількох років очолював "Рособоронекспорт", а також глава компанії "Транснефть" Микола Токарєв.

Залишитися в оточенні Путіна змогли не тільки його російські колеги. Наприклад, нинішній керуючий директор компанії "Північний потік" Маттіас Варніг в НДР служив в Штазі. За деякою інформацією, він перебував у Дрездені в ті ж роки, що і пан Путін.

Газопровід, по якому газ будуть поставляти з Росії до Німеччини через Балтійське море, до недавніх пір символізував особливі відносини, що склалися між Москвою і Берліном. Однак на ці відносини сильно вплинув конфлікт в Україні.

Серед експертів існує думка, що київський Майдан нагадав Путіну про події в НДР - особливо про ту грудневу ніч в Дрездені 1989-го.

"Коли народ виходив на вулиці Києва в 2004 році, Москви - у 2011-му, Києва в 2013-му і 2014-му, я думаю, що він згадував свою службу в Дрездені. І до нього повернулися всі його старі страхи", - говорить Борис Райтшустер.

Можливо, він пам'ятає ще й про те, що зміни бувають викликані не тільки силою чи слабкістю, але ще й емоціями. У 1989 році в Дрездені він бачив як патріотичні почуття, перемішані з жагою демократії, виявилися сильнішими, ніж комуністична ідеологія.

І якщо ви хочете зрозуміти, яким може бути наступний крок Володимира Путіна, згадайте про те, що саме він одного разу пережив в НДР.

Поки ж лише одне можна сказати напевно: поки Володимир Путін перебуває в Кремлі, Москва, швидше за все, мовчати не буде.