Чи треба робити з війни "реаліті-шоу"?

Автор фото, Getty
- Author, <a href=http://www.bbc.co.uk/ukrainian/topics/viacheslav_shramovych><b><u>В'ячеслав Шрамович</u></b></a>
- Role, ВВС Україна, Львів
В українському медіапросторі (включно з соцмережами) сьогодні нерідко можна зустріти думки про те, що офіційні джерела багато недоговорюють про ситуацію в зоні АТО.
Не без допомоги російських ЗМІ шириться позиція про те, що прес-центри Антитерористичної операції, РНБО, Міноборони та МВС в рази занижують кількість втрат української армії, натомість перебільшуючи її успіхи на фронті.
Водночас, є й інша точка зору, згідно з якою, інформації з Донбасу навіть забагато, її треба обмежити, а не перетворювати війну на "реаліті-шоу" в прямому ефірі.
ВВС Україна спробували розібратися, чи є розумний баланс в питанні інформування суспільства про перебіг бойових дій.
Недомовки шкодять
Медіаексперт Отар Довженко вважає, що українці отримують недостатньо інформації про ситуацію в зоні АТО. Однак це - питання не лише до офіційних джерел, але й до ЗМІ.
"Це справа медіа - шукати, добувати, вимагати, знаходити свої джерела та їхати на місце події, хоча це не значить, що вони повинні публікувати державну таємницю або ж говорити, де стоїть той чи інший підрозділ. Але ж журналісти часто просто передруковують те, що говорять офіційні прес-секретарі", - вважає експерт.
Офіційні ж джерела, за його словами, нерідко применшують втрати української армії та перебільшують її досягнення, що рано чи пізно стає очевидним.
"У наш час інформацію можна перевіряти, люди вже достатньо адекватні й розуміють, що, наприклад, за один бій не може бути ліквідовано 200 чи більше бойовиків", - додає експерт.

Автор фото, UNIAN
Отар Довженко також відзначає, що недомовки про ситуацію в зоні АТО більше шкодять, ніж йдуть на користь уряду: "Насичуючи інформаційний простір вигадками, недомовками, фейками, перебільшеннями і так далі, ми більше шкодимо собі, ніж ворогу. Через це довіра до інформації з війни в українському суспільстві дуже невисока. Дуже хотілося б, щоб ця думка врешті-решт вплинула на дії влади, адже вона поки що цього не розуміє".
Вікторія Сюмар, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, також вважає, що не можна приховувати інформацію про втрати армії: "Ми маємо знати своїх героїв, які гинуть на війні. І маємо розуміти ефективність військових дій з точки зору співвідношення втрат, хоча й порахувати загиблих та поранених бійців противника важче".
Війна онлайн

Автор фото, AFP
Водночас, інколи небезпеку несе в собі і надмірне інформування про ситуацію на фронті недержавними ЗМІ.
Депутат та екс-радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко розповідає: "Журналісти, вважаючи, що вони роблять краще, видають в ефір повідомлення про те, що на певному блокпості біля певного населеного пункту не вистачає боєприпасів - потрібна термінова допомога. Ця інформація доходить до ворога й на цей блокпост б'ють вдесятеро сильніше".
Негативний ефект мають і численні сюжети про полонених українських бійців.
"Українські ЗМІ абсолютно щиро демонструють знущання над українськими полоненими бійцями, показують тіла загиблих. Кому це йде на користь? Це навпаки деморалізує наше суспільство, й люди не бажають боротися з ворогом", - пояснює політик та додає, що російське телебачення всіляко уникає аналогічних сюжетів про полонених сепаратистів чи військових РФ, що "заблукали".
Юрій Бірюков, радник президента та засновник фонду "Крила Фенікса", вважає, що війна на Донбасі потроху перетворюється на своєрідне "реаліті-шоу", хоча й визнає, що свого часу сам доклав до цього руку своїми повідомленнями у Facebook.
"В Україні вже якесь "реаліті-шоу". Тобто, хлопці гинуть, а всі соцмережі та ЗМІ смакують - загинули чи ні "кіборги" в аеропорту під завалами, забрали їх звідти чи ні", - говорить волонтер.
Він також просить з розумінням ставитися до неточностей в оперативній інформації щодо втрат: "Люди у соцмережах не зовсім розуміють про те, як інформація про втрати доходить з передової до штабу. Я не один раз бачив, коли під час бою немає можливості передавати дані в штаб АТО, а звідти вони ще мають дійти до Києва. Інформація може запізнюватися на 2-4 дні".

Автор фото, AP
В цілому ж, додає радник президента, загальні цифри по втратам, за його оцінками, відповідають реальним.
"Чи є у суспільства реальна потреба в тому, щоб знати, скільки конкретно за сьогодні, станом на цю годину, загинуло бійців? Воно зможе об'єктивно проаналізувати: це багато чи мало? У нас в дні "гарячої фази" в день гинуло до ста осіб - всі кричали "багато!" Під час перемир'я в день гинуло дві-три людини - всі все одно кричали "багато!" й вимагали початку активної фази АТО", - пояснює свою позицію Юрій Бірюков.
Що показувати, а що ні
У Міністерстві оборони України розробили інструкції для журналістів, які працюють в зоні АТО, де зібрали як законодавчі заборони, так і просто рекомендації з точки зору здорового глузду і етики.

Автор фото, facebook.ato.news
Наприклад, журналістам заборонено розголошувати чисельність військ, кількість та характеристики їх озброєння, дані про літальні апарати (графік і пункти відправлення, бортові номери).
Так само теле- і фотожурналістам не можна робити загальні плани блокпостів та інших фортифікаційних споруд, внаслідок чого противник їх може прив'язати до реальної місцевості та обстріляти - таке неодноразово траплялося, говорять в Міноборони.
Заборона діє і на інформацію про роботу розвідки та пошуково-рятувальні операції, а також новини про прибуття певних підрозділів в зону АТО до появи офіційного повідомлення про це.
За погодженням з командирами підрозділів журналісти можуть отримати "доступ до місць, де циркулює інформація з обмеженим доступом". За такого ж погодження медіа дозволяється розповідати про скасування окремих операцій армії.
А дані про полонених осіб, з етичних міркувань, спочатку радять доводити до їх родичів, а вже потім запускати у медіапростір.
"Все це стосується життя військових, тому вони так обережно ставляться до роботи журналістів", - пояснює ВВС Україна радник міністра оборони Тетяна Попова.
Українське законодавство також забороняє транслювати прямі висловлювання сепаратистів.

Автор фото, Getty
Інструкції для громадян
Нещодавнє введення "<link type="page"><caption> надзвичайної ситуації</caption><url href="http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247900356&cat_id=244276429" platform="highweb"/></link>" на Донбасі та посилена підготовка до аналогічного кроку в інших регіонах має також й інформаційний вимір.
Прем'єр Арсеній Яценюк анонсував 26 січня: "У школах, лікарнях, по всіх ЗМІ по всіх областях - чітко в щоденному режимі інформування громадян про стан безпеки, про те, що робити у випадку настання надзвичайної ситуації, куди дзвонити, куди їхати. Інформування громадян про наявність матеріально-технічних запасів, ліків, харчування, техніки".
Вікторія Сюмар пояснює: "Сьогодні і органи влади, і ЗМІ мають надавати достатню кількість інструкцій і в контексті евакуації, і в контексті цивільної оборони, і в контексті інших екстремальних ситуацій, які можливі через агресію РФ в Україні (російська влада заперечує причетність до конфлікту на Донбасі. - Ред.)".
Баланс та самоцензура

Автор фото, EPA
Медіаексперт Отар Довженко вважає, що інформаційного балансу в умовах війни можна досягти завдяки адекватному підходу офіційних речників та активності журналістів.
"Офіційним джерелам треба давати адекватну, достовірну інформацію й нормальними словами, без агітпропу, брехні і штампів відповідати на питання. Але так само дуже важливо, щоб ці питання в суспільстві були", - вважає експерт.
Він наводить конкретний приклад "відсутності питань": "Ні в суспільстві, ні в медіа, по суті, не задаються питанням про те, хто були ті люди, на яких обмінювали і продовжують міняти наших полонених. Який був їхній статус, хто вони, власне, такі, за що та за яких обставин їх затримали і що з ними буде далі? Питання, в моєму розумінні, є надзвичайно важливими, але прес-офіцерів про це не питають - вони й не звітують".
А народний депутат Антон Геращенко пропонує розробити своєрідний "кодекс поведінки журналіста, волонтера, громадянина під час війни": "Система захисту інформаційного поля не має бути державною цензурою. Це, скоріше, самоцензура ЗМІ".
"У нас ще немає відповідного досвіду в інформаційному полі в часи війни. Наприклад, у Сполучених Штатах медіа мають власну самоцензуру і не дозволяють собі показувати ті речі, які послаблюють потужність американської армії", - підсумовує політик.








