Українські військові: "Долікуємось - і назад на війну"

Українське суспільство втомилося від війни на сході країни і хотіло б її закінчити - але не за всяку ціну. А дехто каже, що готовий воювати з сепаратистами і Росією до перемоги.

"Долікуємось - і назад на війну. Ми стількох кращих людей втратили. Я вважаю, це мій обов'язок - помститися", - твердо заявляє Роман Берко, боєць добровольчого батальйону "Донбас".

31-річний Роман і його друг і однокласник Остап Проць щойно дісталися рідного Львова. У Остапа рука на перев'язі - пробито плече, щелепа тримається на металевому каркасі, у Романа - важкий забій. Легкопоранені.

Вони були в котлі під Іловайськом, виходили, потрапили в полон - за їхніми словами, до російських десантників. За кілька днів, ще до перемир'я, бійців передали українській стороні.

"Ми не хочемо перемир'я"

У мирному житті Роман був "менеджером середньої ланки", а Остап - адвокатом, але тепер вони - військові, і вони впевнені, що воювати їм ще доведеться.

"У нас у батальйоні "Донбас" ніхто, навіть поранені, не задоволений перемир'ям. Ми про нього дізналися в госпіталі - і нам це не сподобалося. Ми не хочемо перемир'я. Ми хочемо воювати, бо ми бачимо, що Росія зовсім не така страшна", - каже Остап.

"Донбас" втратив убитими і зниклими безвісти близько третини складу.

Остап і Роман - добровольці, вони робили свідомий вибір. Серед тих українців, кого на війну призвали, чимало й таких, хто воювати не хоче.

"Я сумніваюся, що хтось ще добровільно піде на цю війну", - говорив ВВС ще на початку серпня сержант Ігор, один з тих, хто вийшов з оточення на російську територію.

Поблизу Львова, в Яворові, військові зараз вирішують конфлікт майже 60 бійців і командирів з 24-ї бригади, які без наказу пішли з позицій і приїхали додому.

З іншого боку, в українській армії і добровольчих батальйонах є чималий людський резерв.

Слідом за "дівчиною"

"Як я можу не піти, якщо моя дівчина - там? Як я, хлопець, можу не піти!" - каже Євген Гай з-під Черкас. Піти він має намір в добровольчий батальйон. Швидше за все, в "Айдар", де його дівчина і ще вісім друзів по Майдану.

Євгену скоро буде 23 роки, він щойно отримав диплом магістра економіки. Каже, закінчу деякі справи в Києві і піду, запишуся - напевно.

Євген ще в березні пішов у військкомат записуватися в армію. "Записали, сказали: чекай, ми напишемо, надішлемо. Ось, досі чекаю".

"На цьому ж усе не зупиниться, - Євген впевнений, що воювати Україні доведеться ще довго. - Їм дай палець - відкусять руку. Ми ще на початку грудня на Майдані зрозуміли, що Кремль нам це так не залишить - насамперед тому, що боїться".

За словами Євгена, в його рідному селі Ліски в Черкаській області є люди, які вважають, що війну треба будь-якою ціною припиняти - але більшість підтримує армію, багато допомагають грошима або продуктами.

Ситуація змінюється

Вибірка Євгена - друзі по Майдану і односельці - звичайно, нерепрезентативна.

В кінці липня - на початку серпня Український інститут соціальних досліджень і центр "Соціальний моніторинг" опитали 2 тисячі осіб по всій Україні, крім районів під контролем сепаратистів, і вже тоді 57% опитаних висловилися за припинення війни і пошук компромісів.

"Опитування було місяць тому, а ситуація змінюється дуже швидко: чим більше негативних наслідків приносять військові дії, тим більше тих, хто хоче їх якнайшвидшого припинення", - каже голова центру "Соціальний моніторинг" Ольга Балакірєва.

Соціолог припускає, що зараз "надія на це перемир'я домінує в суспільстві".

Те, що більше половини українців - за припинення АТО, зовсім не означає, що вони всі не поділяють її цілі - перш за все збереження територіальної цілісності країни. Таких, хто повністю або частково їх розділяє, місяць тому теж було більш 50%. Тобто, більшість - за припинення війни, але не за капітуляцію.

Українське суспільство не готове прийняти втрату цих районів Донбасу, так само як не приймає, за оцінкою Балакірєвої, і втрату Криму.

"Може бути, суспільство готове буде прийняти варіант визнання їх окупованими або анексованими територіями - може бути. Але визнати, що вони перестали бути українськими, суспільство сьогодні не готове", - каже соціолог.

"Може бути, більшість готова була б прийняти самостійність регіонів, зміну державного устрою, надання спеціального статусу, визначення статусу російської мови - такі от компромісні речі, але ніяк не визнання відділення цих територій", - продовжує міркувати Ольга Балакірєва.

"Донбас залишиться в складі України - інших варіантів немає, - впевнений Євген Гай. - Інше питання, як далі роз'яснювати його населенню, чому їм краще залишатися в складі України".

"Взимку воювати дуже важко"

Бійці "Донбасу" Остап і Роман впевнені, що вони в будь-якому випадку воювали не даремно, тому що цілісність і незалежність країни треба захищати.

"Але якщо таке і станеться (де-факто відділення Донбасу - Ред.) - ну що ж, ми поки потерпимо і будемо шукати шляхи вирішення цієї проблеми, щоб Україна знову стала цілою", - каже Роман.

Він слідом за багатьма політичними коментаторами підозрює, що Росія хоче створити в Донбасі буферну зону між собою і Європою.

"Але я думаю, що якщо ця буферна зона і виникне, то проіснує дуже недовго", - додає Остап.

Однак лідери "Новоросії" багатьма заявами дають зрозуміти, що не бажають, щоб території під їх контролем залишалися українськими. Це - одна з причин, чому мало хто в українському суспільстві вірить, що оголошене перемир'я буде довгим.

Боєць "Донбасу" Роман Берко думає, що перемир'я протягне днів десять.

"Ні, мені здається, довше, - заперечує його соратник Остап Проць. - Скоро зима, а взимку воювати дуже важко - і росіянам теж, тому що у них теж погано з логістикою. Так що, може бути, навіть до весни протримається".