Чи справді соцмережі викликають посттравматичний синдром?

Нещодавнє наукове дослідження потрапило у новинні заголовки, бо з'ясувало, що частина користувачів соцмереж після перегляду контенту з насильством чи чогось іншого, здатного шокувати, можуть потерпати від симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Чи є підстави для тривоги?

Заголовки були категоричні: "Онлайн відео здатне викликати посттравматичний стресовий розлад",<link type="page"><caption> волав один</caption><url href="http://www.dailymail.co.uk/health/article-3071103/Online-videos-cause-post-traumatic-stress-disorder.html" platform="highweb"/></link>, а інший <link type="page"><caption> не менш панічно оголошував</caption><url href="http://www.belfasttelegraph.co.uk/technology/social-media-users-traumatised-31202230.html" platform="highweb"/></link>: "Користувачі соцмереж "травмовані"".

Контроверсійне твердження полягало в тому, що перегляд страшних відео і зображень у мережі може викликати такі самі симптоми, які зазвичай пов'язують із психічними розладами у ветеранів збройних конфліктів.

Всі ці інформаційні повідомлення були викликані <link type="page"><caption> публікацією дослідження</caption><url href="http://www.bps.org.uk/news/viewing-violent-news-social-media-can-cause-trauma" platform="highweb"/></link> Пем Рамсден, наукової співробітниці Бредфордського університету. Рамсден опитала 189 людей про їхню реакцію на кілька подій. Вона з'ясувала, що понад одна п'ята опитаних показали високий результат за клінічними критеріями ПТСР після перегляду зображень із соцмереж, хоча самі вони не пережили травматичних подій, про які йшла мова.

Хоча в дослідженні не було поставлено діагнозу жодному з опитаних, а саме те дослідження ще не пройшло наукової експертизи, Рамсден вважає його результат цілком зрозумілим. Вона сказала BBC Trending: "Якби конкретна особа з високим результатом за нашою шкалою (використаною для дослідження. - Ред.) звернулася до лікаря, то можна було б легко поставити діагноз ПТСР, бо симптоми однакові".

ПТСР вражає переважно тих людей, які зазнали великого стресу. Найчастіше цей розлад пов'язують із ветеранами бойових дій. Хвороба увійшла до медичної лексики на початку 1980-х, хоча симптоми ПТСР були відомі медицині давно, <link type="page"><caption> навіть у стародавні часи.</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/health-30957719" platform="highweb"/></link>

Щоби правильно <link type="page"><caption> поставити діагноз ПТСР</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/health-26867615" platform="highweb"/></link>, симптоми, до яких входять кошмарні сновидіння, зміни настрою, втрата нормального сну тощо, - мають тривати більше місяця після травматичної події. На погляд сторонньої особи, ідея про вторинний ПТСР від "не свого" стресу може видаватися невірогідною. Як може хтось, хто лише дивиться щось на екрані, потерпати від тих самих симптомів, від яких потерпає ветеран воєнних дій?

Коли ми запитали про це на сторінці BBC Trending, частина респондентів написали, що їх ображає навіть припущення про те, що цей психічний розлад може бути спричинений переглядом відео в мережі.

Однак Вальтер Бусуттіл з благодійної організації Combat Stress, яка опікується психічним здоров'ям ветеранів, каже, що ПТСР від пережитого іншими - давно відоме явище.

"Різні люди мають різні рівні вразливості, а соціальні мережі можуть справді глибоко діяти на дуже вразливих, - каже він. - Я завжди пояснюю своїм пацієнтам, що це не змагання. Ми намагаємося не порівнювати, хто більшою чи меншою мірою потерпає від розладу".

"Це дослідження не стверджує, що люди захворіли на ПТСР. Це дослідження просто звертає увагу на те, що ми можемо спостерігати в них симптоми, які можна виміряти і які подібні на симптоми ПТСР", - додає він.

Головний посібник для діагностити ПТСР, розроблений Американським психіатричним товариством, <link type="page"><caption> DSM-5</caption><url href="http://dsm.psychiatryonline.org/doi/book/10.1176/appi.books.9780890425596" platform="highweb"/></link>, охоплює класифікацію вторинного ПТСР для представників таких сфер, як поліція чи журналістика, де природа професійної діяльності передбачає доступ до шокуючих відео в мережі. Великі новинні установи на зразок BBC регулярно попереджають журналістів про наслідки повторного перегляду відео з насильством чи іншими шокуючими кадрами, а також поміщають такі попередження на своїх сторінках в інтернеті.

Однак прості користувачі зазвичай не мають такого самого рівня захисту. Рамсден є автором кількох наукових досліджень у цій сфері і визнає, що частина її висновків стали контроверсійними. Втім, дослідниця наполягає на тому, що відсоток людей, які пережили стрес після перегляду шокуючих кадів чи зображень у соцмережах, залишається стабільним. Вона вказує на те, що соціальні мережі працюють за іншими принципами.

"На телебаченні чи навіть на радіо вас попереджають: "Це здатне шокувати". Подібних попереджень у соцмережах немає, - каже дослідниця. - Зараз усе поміщають на YouTube, де мільйони переглядів набирають автокатастрофи та інші криваві речі".

"Ми не можемо встановлювати на такі речі цензуру, і я була би проти будь-якої цензури. Я просто хочу, щоби люди здавали собі справу з того, що ці зображення можуть викликати розлади і збільшити рівень їхнього стресу, - попереджає Пем Рамсден. - Це так само, як коли повсякчас харчуватися фаст-фудом, це зашкодить вашому здоров'ю. Коли весь час дивитися картини насильства, це серйозно вплине на ваше психічне здоров'я".

Один важливий фактор ризику, здатний викликати симптоми ПТСР, - це повторний перегляд. Іншими словами, якщо хтось випадково натрапить на насильницький контент, то це не призведе до серйозних довготермінових наслідків. Крім того, додає Вальтер Бусуттіл, існують дієві методи лікування ПТСР. Важливо, кажуть експерти, щоб після появи симптомів ПТСР звернутися по допомогу до лікаря.

Автор статті - Майк Вендлінг