Повоєнний Слов'янськ: "Потрібні хліб, вода і психологи"

Услід за українською армією до Слов'янська ввійшли психологи.

Волонтери з Психологічної кризової служби, яка заявила про себе ще під час Майдану, кілька днів провели в донбаському місті, яке донедавна вважалося штабом проросійських бойовиків.

Психологи, які всередині липня прибули туди на запрошення Держслужби з надзвичайних ситуацій, допомагали місцевим жителям оговтуватися від жорстоких боїв. Під час них дехто з місцевих втратив своїх родичів чи друзів. Декого вбили, а хтось зник безвісти.

Однак тут поруч з травмами дається взнаки і відчуття відродження, розповідає Людмила Мицик із Української асоціації фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій.

"Мені сподобався настрій людей. Не було враження гнітючості. Було приємне піднесення, в людей з'явилася надія, вони ніби від чогось звільнилися, і самі про це говорять", - каже психолог.

Скрута, в якій опинилися слов'янці, змусила їх згуртуватися схожим чином, що і людей на київському Майдані, каже пані Мицик. Вона розповідає історію про сусідів, які через сварку не розмовляли десять років і помирилися лише після боїв.

"Коли пошкоджені будинки, один воду приносить, другий хліб пече на всю вулицю. Стали спілкуватися - і здружилися", - каже вона. І згадує слова місцевої жінки, почуті в одному з репортажів зі Слов'янська: "Нам потрібні хліб, вода і психологи".

За словами пані Мицик, харчів місцевим жителям не бракує. Дещо надходить з городів із сусідніх сіл, дещо – з гуманітарної допомоги. Однак на час, коли в місті працювали психологи, там ще були перебої з водою і світлом, яких сьогодні вже менше.

Інша проблема – брак місцевої інформації. Місто розкидане, люди спілкуються в основному з сусідами і нечасто виїжджають за межі своїх районів. Відтак, дехто не знає, де дають воду, де працює банкомат чи куди можна звернутися по медичну допомогу.

Частково в цьому допомагають і психологи, розповідаючи людям хороші місцеві новини.

Як пояснює Людмила Мицик, таке спілкування – частина роботи кризового психолога, який працює в ситуаціях, котрі ніхто не міг передбачити і які докорінно змінюють звичний спосіб життя.

Після війни

"Характерна особливість цих (кризових – Ред.) станів – те, що люди самі цілеспрямовано не звертаються по допомогу", - розповідає Андрій Соколенко, волонтер Психологічної кризової служби, який тиждень працював у Слов'янську.

Часто дорослі просять допомоги не для себе, а для своїх дітей, які дуже по-різному реагують на бойові дії. Хтось стає агресивнішим, у когось на тлі постійних стресів розвиваються хвороби, такі як енурез, хтось замикається в собі і намагається стати непомітним.

З такими малюками і їхніми батьками психолог, приміром, може проводити бесіди або спробувати арт-терапію - малювання, ліплення з глини тощо.

Серед дорослих охочіше йдуть на контакт з психологом жінки, ніж чоловіки.

"Справа в тому, що чоловіки взагалі до лікаря не ходять. У нас вважається, що чоловік має не показувати свої почуття і сам розбиратися зі своїми проблемами", - пояснює пан Соколенко.

Стресовий стан людей поглиблюється і через розбіжності в політичних поглядах. Розмови про політику пересварили багато сімей і друзів.

Ще одним ударом для багатьох людей стала необхідність змінювати частину своїх цінностей, розповідає Андрій Соколенко. Раніше, пояснює він, багато людей підтримували Віктора Януковича. Потім, коли той утік до Росії, їхні симпатії перекинулися на бік ДНР. Тепер, після успішного наступу української армії, такі люди намагаються пристосуватися до нової ситуації.

Ілюстрацією нових порядків у місті є плазмовий екран на вулиці біля будівлі міськвиконкому, на якому транслюють новини українських телеканалів. Місцеві реагують на них по-різному: для когось це знак підтримки, а для когось – продовження стресу.

Про те, наскільки глибоко бої увійшли в життя слов'янців, свідчить хоча б те, що місцеві жителі активно послуговуються висловами на кшталт "до війни".

"Спочатку мені це дуже різало вухо", - зізнається Андрій Лисенко, який, як і більшість не-донбасців звик до традиційного в українському інфопросторі формулювання: "бойові дії" або "АТО".

Самодопомога

Як можуть допомогти собі люди, які пережили бойові дії, але в яких немає можливості чи бажання спілкуватися з психологами?

Самі психологи звертають увагу потерпілих на одну не завжди очевидну для них річ: агресія, страх, напади люті чи безсилля, замкненість, поганий сон – усе це природна і нормальна реакція на жахливі події, які пережили ці люди.

Постраждалим також радять дотримуватися режиму сну, повноцінно харчуватися, уникати алкоголю і зловживання продуктами, які збуджують нервову систему, такими як цигарки, міцна кава чи чай. Людмила Мицик додає, що за кілька днів, проведених у Слов'янську, бачила людей напідпитку, однак не більше, ніж у будь-якому іншому місті.

Зменшити стрес допомагає також будь-яка робота, від якої людина отримує задоволення, особливо, якщо це фізична праця. Рух тіла допомагає звільнитися затиснутим емоціям.

Людям також рекомендують поменше дивитися телевипуски новин, особливо заангажованих телеканалів, як з проросійського, так і з українського боків. За словами Андрія Соколенка, взагалі будь-яку інформацію потрібно сприймати критично і не вірити чуткам і поганим новинам, які так легко поширюються в зоні лиха.

Говорячи про те, як поводитися під час самих бойових дій, психологи радять очевидні речі, якими дехто вперто нехтує.

По-перше, дотримуватися елементарних правил безпеки і не висовуватися зі сховку доти, доки не припиниться стрілянина.

По-друге, весь час пам'ятати про те, що потрібно зберігати спокій.

"Якщо в тебе є ця думка – зберігати спокій – ти вже не піддаєшся на вплив емоцій", - каже Людмила Мицик.