Як діти з Донбасу вступають в українські виші. "Депресія від думки, що ти залишишся там"

Вони мріють про подорожі та кар'єру, місяцями не бачать рідних та працюють більше за однокурсників, щоб швидко надолужити пробіли в освіті після шести років у так званих ДНР та ЛНР. А ще захоплюються можливістю погуляти вечірніми вулицями з друзями. Вдома - в Донецьку чи Луганську - вже багато років молодь цієї можливості позбавлена.

У 2020 році Україна спростила вступ до вищих навчальних закладів для абітурієнтів з непідконтрольних територій Донбасу.

Президент Володимир Зеленський заявив, що це - частина державної політики, а колишній заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний пояснював, що ініціатива потрібна, "щоб ці діти не з'являлись з автоматами і не воювали проти нас".

Так звана квота-2 дозволила вступникам з Донбасу не складати ЗНО, а вступати лише за результатами дещо спрощених іспитів з української мови, історії України та профільного предмета.

У результаті, за даними Міносвіти, кількість вступників з непідконтрольних територій торік зросла вдвічі: з 1008 студентів у 2016 році до 2026 у 2020-му. Загалом торік по Україні державне замовлення для вступників на перший курс вишів склало 84,6 тис. місць.

80% студентів з непідконтрольних територій - з так званих ДНР та ЛНР, решта - з Криму. Третина вступників з Донбасу обрали для вступу місцеві виші у Маріуполі, Слов'янську, Сєвєродонецьку та Старобільську.

Хоча конкурс між вступниками з непідконтрольних територій відбувається лише в межах квоти, - а на деяких спеціальностях вона складає лише одне місце, - торік у соцмережах ініціатива влади викликала гостру критику невдоволених особливими умовами для дітей з Донбасу.

Напередодні нової вступної кампанії BBC News Україна поспілкувалася зі студентами з непідконтрольних територій, які зараз навчаються в українських вишах. І всі вони переконують - шлях до України навіть з послабленнями дався їм дуже непросто.

"Росія - не моя країна, не мій менталітет і не моя політика"

Вікторія (ім'я змінене), Донецьк, студентка філологічного факультету Харківського національного університету ім. В. Каразіна

Про війну першокурсниця Вікторія знає не з чиїхось розповідей - її дім був неподалік від Донецького аеропорту, за який у 2014-2015 роках йшли запеклі бої.

Фактично все її свідоме шкільне життя пройшло вже за самопроголошеної ДНР. Замість історії України тут вивчали "историю отечества", яка стосувалася більше історії Росії та так званої ДНР. Замість української мови - російську. Українську мову вивчали хіба що факультативно.

Втім, коли у випускних класах постав вибір - де вчитися, вона обрала підконтрольну Україні територію. Своє рішення не афішувала, але і не приховувала.

"Мене дуже сильно підтримували. Всі бажали, щоб я отримала хорошу освіту - і вчителі, і сусіди, і родичі. Всі були дуже раді, що я поїхала вчитися в Україну", - згадує Вікторія.

Як діти з Донбасу вступали раніше?

Щоб отримати український диплом про закінчену середню освіту, діти мали екстерном закінчити одну зі шкіл на підконтрольній території, тоді вони отримували право складати ЗНО та вступати у виші.

Як вони можуть вступити зараз?

Слід звернутися в освітні центри "Донбас-Україна", приїхати у визначений час та скласти іспити з української мови, історії України та профільного предмета. Отримані бали вступники можуть подавати до всіх вищих навчальних закладів України.

Змагання відбувається в межах квоти, виділеної для вступників з Донбасу та Криму.

У 2019 році про майбутню пільгу ще ніхто не знав, тож дівчина націлилася на ЗНО. Довелося вступити на екстернат в одну зі шкіл Волновахи, щоб отримати диплом про середню освіту українського зразка та мати право скласти ЗНО.

Шкільну програму довелося опановувати самій, без репетиторів чи курсів. А потім планам завадив коронавірус - через карантин і закриті кордони вона не змогла вчасно скласти ЗНО.

"Це просто порятунок", - каже Вікторія про пільговий вступ, який запровадила Україна торік.

"Якби у нас освіта була на одному рівні, я б вступала на загальних підставах і жодних проблем, а коли немає ні можливостей, ні атестату, навіть паспорт український не у всіх є, бо люди просто не встигли його зробити, ця квота стала ковтком повітря для мене та інших", - зізнається вона.

"Це великий крок і щастя для людей, які залишилися там, в яких є можливість виїхати і почати нове життя, - додає студентка. - Депресія накриває від думки, що ти залишишся там і тобі нікуди подітись".

Але навіть щоб вступити за спрощеною схемою, довелося пройти через випробування.

Окрім вступних іспитів, це ще й дорога: блокпости були закриті, тож довелося їхати через Росію. Замість кількох годин дорога зайняла майже добу і обійшлася у кілька тисяч гривень.

Зараз Вікторія живе в гуртожитку. Каже, що навчання в Харкові дається їй легко, а відносини з однокурсниками - чудові. Труднощі були лише з українською мовою, але вони майже позаду.

"Я завантажила себе максимально українською мовою - книжки читаю, фільми дивлюсь. На жаль, поки що чисто говорити не можу, але на парах завжди відповідаю українською, навіть коли є можливість відповісти російською, щоб саму ж себе мотивувати".

Рішення переїхати вона називає "чудовим", мріє про подорожі і шкодує лише, що дуже рідко бачить рідних - їздити до них занадто дорого та довго.

Її однокласники здебільшого залишилися в Донецьку і не задоволені освітою. Хтось вступив до Росії та Білорусі.

"Кілька людей і мені казали, що треба вчитись в Росії, а не в Україні. Але мені не хотілося в Росію. Росія - не моя країна, не мій менталітет і не моя політика", - каже дівчина.

"На окупованих територіях ти бачиш лише сірість і страх"

Максим Колупов, Донецьк, вивчає політологію у Львівському національному університеті ім. І. Франка

Студенту Максиму нелегко знайти час на розмову: він вчиться, працює, активно бере участь у громадській діяльності університету.

Говорить ідеальною українською мовою, тож важко повірити, що ще кілька років тому він був російськомовним.

Максим - другокурсник. Тож скористатися пільгою не міг.

Батьки наполягли, щоб з 9 класу він покинув рідний Донецьк і вступив до київського ліцею-інтернату №23 "Кадетський корпус". У будні хлопець жив і навчався там, а вихідні проводив у бабусі в Броварах.

"Доводилося наздоганяти багато матеріалу, три роки було упущено і з українською програмою нас ніхто не знайомив", - згадує Максим.

За його словами, у 2015 році в донецькі школи завезли російські підручники. Його раніше україномовна школа повністю перейшла на російську мову викладання.

"У нас викладали "историю отечества", тобто Донбасу. Але фактично це була історія Росії, - пояснює Максим. - Українська мова викладалася, але, погодьтесь, коли є інтегрований предмет української мови і літератури раз на два тижні - це не зовсім ефективно. Зате російської мови було чотири уроки на тиждень".

"Була пропаганда серед школярів, про "темні сили Києва, які наступають", - іронізує хлопець.

Але в ліцеї до нього ставилися з розумінням, тож він зміг швидко все надолужити. До ЗНО готувався сам і вступив на омріяний факультет.

"Львів обрав, бо Львів красивий, - зізнається Максим. - Крім того, я думаю, за українською мовою майбутнє, і мене Львів приваблював ще й тому що це місто україномовне".

У рідному Донецьку востаннє був у 2019 році і більше повертатись не планує, хоча з теплом згадує довоєнні часи.

"Перший рік-два сумував за моїм містом, але, коли я поїхав востаннє, переконався, що там відбувається повний жах. У порівнянні з Києвом чи Броварами, де вирувало життя і був рух, на окупованих територіях ти бачиш лише сірість і страх".

"Я не займаю чиєсь місце, я заслужила своє право"

Ольга (ім'я змінене), Донецьк, студентка соціологічного факультету Харківського університету ім. В. Каразіна

Ольга зізнається, що довгий час не вірила, що зможе вступити в український виш. До цього її підштовхнула мама.

"Мені було дуже страшно, що я забула українську мову, що доведеться вчити історію (України - ред.), її ж у нас фактично не викладали. Бо у п'ятому класі і почалася війна", - згадує дівчина.

Готуватися до вступу почала за два роки - українську мову вчила додатково з вчителькою зі своєї школи. Довелося проходити все спочатку - від алфавіту до складнопідрядних речень. Історію України вчила по скайпу з репетиторкою з Чернігова.

"Спочатку я боялася про це розповідати, але вчителі в школі до цього ставилися нормально і друзі теж, - пояснює Ольга. - Іноді я просто на уроках готувалася до ЗНО, і ніхто мене по руках не бив".

"Насправді всі прекрасно все розуміють - для чого це і чому люди їдуть. Більшість теж хоче, але боїться чи не може, - додає вона. - Неясно, що робити потім з дипломом (ДНР - ред.), багато хороших викладачів виїхали. Молодь не хоче залишатися в Донецьку. Всі стараються виїхати в Росію чи в Україну".

Ольга також змушена була їхати в Харків через територію Росії. Вона не бачила рідних з вересня, бо їхати в Донецьк у карантин занадто довго і дорого.

Але каже, що ні про що не шкодує. Четверо її однокласників, які спершу вступили в Донецьку, цього року також хочуть заново вступати в українські виші.

"Бо вони рік провчились і зрозуміли, що майбутнього там немає", - пояснює вона.

"А тут життя відрізняється кардинально. Весь час думаєш - невже це реально? Невже я в Харкові? Особливо, коли гуляєш ввечері містом, - каже Ольга. - У Донецьку комендантська година. І гуляти ввечері чи вночі неможливо, це заборонено".

Ольга каже, що державна підтримка для молоді з непідконтрольних територій дуже важлива. І додає, що на її спеціальності було лише одне бюджетне місце для дітей з непідконтрольних територій.

"Діти, які вступають сюди, проходять через величезні труднощі. Вони горять бажанням, а не просто хочуть кудись вступити. Це люди, які справді хочуть змінити своє майбутнє", - каже вона.

І додає строго: "Я не займаю чиєсь місце, я заслужила своє право, я довго готувалася, і навіть зараз мій середній бал вищий, ніж у багатьох моїх однокурсників".

"Я дуже хотів вступити сюди. Це моя країна, я тут народився і виріс"

Олег (ім'я змінене), Донецьк, студент юридичного інституту Київського національного економічного університету

Коли друг сказав, що вступатиме в український виш, спершу Олег подумав, що це нереально. Але вирішив спробувати.

Він вступив на екстернат в одну зі шкіл на підконтрольній території і за кілька місяців самотужки здав всю програму за 9-11 клас.

"Був карантин, тому я сидів і робив ці контрольні, складав всі екзамени за два роки. Було дуже складно, бо я не вчив українську програму, у нас не було фактично української мови. Все робив сам, якщо чогось не знав, шукав в інтернеті", - згадує Олег.

На вступні іспити їхав через Росію понад добу і відтоді до Донецька не повертався.

"Перший шок від того, що немає комендантської години. У Донецьку о 7-8 годині вулиці вже порожні, а тут ми з другом гуляли ввечері, а навколо повно людей. Це так незвично", - ділиться він першими враженнями.

У столиці Олег живе в гуртожитку, намагається працювати. Каже, що в університеті до нього добре ставляться і перший час важко було лише через українську мову, але зараз звик.

"Бажання зараз повертатись в Донецьк немає. Там часом досить напряжно, - пояснює хлопець. - Коли переходиш кордон, можуть телефон подивитись, люблять доколупуватись. У декого і відбитки пальців беруть. Навіть, якщо ти просто йдеш вулицею, і проїде якась машина дорога, на яких непрості люди їдуть, відчуваєш напругу і страх".

Олег каже, що послаблення для вступників з непідконтрольних територій дали йому шанс змінити своє життя.

"Це можливість отримати нормальну освіту. Скласти ЗНО на нормальний бал, коли тобі все доводиться вчити самому, дуже складно, - пояснює він. - А я дуже хотів вступити сюди. Це моя країна, я тут народився і виріс".

"Немає такого, що ти з Луганська - ти поганий"

Анастасія, Луганськ, студентка факультету психології Харківського національного університету ім. В. Каразіна

Щоб вступити в Харків, Анастасія два роки готувалася до вступу і заново вчила українську мову та історію.

"Викладачі в нашій школі були дуже хороші, і без жодних упереджень готували дітей до ЗНО", - пояснює вона.

Тож Настя стала однією з тих, хто таки зумів скласти ЗНО. Пільгою вона скористалася, але їй замість іспитів зарахували бали з ЗНО.

Через карантин блокпости закрили саме на час вступної кампанії, згадує дівчина. Щоб проїхати, треба було дзвонити у так звані місцеві органи влади і просити дозволу на проїзд.

"Була інформація, що спеціально закривають проїзд, щоб не дати поїхати вступникам. І треба бути зовсім дурним, щоб цього не зрозуміти. Але мене пропустили", - каже студентка.

Настя дуже сумує за сім'єю, востаннє вона бачила рідних на Новий рік. Коли поїде в Луганськ знову, не знає. Каже, що, цілком можливо, проведе в Харкові все літо.

Але про свій вибір не шкодує: "У Луганську і якість освіти не та, і саме місто не заряджає. Всі люди, які повертаються в Луганськ з України, кажуть: ми приїжджаємо і депресняк хапає".

"Я чула від дітей з Донбасу історії, що їхні одногрупники їх булили, принижували, казали: ви займаєте наші місця. У мене в групі такого немає. Ми все-таки психологи, ми поважаємо один одного і в нас відносини зовсім інші. Немає такого, що ти з Луганська - ти поганий", - розповідає вона.

Настя також вважає, що допомога України для дітей з непідконтрольних територій дуже важлива.

"Ці діти могли б залишитися в Донецьку та Луганську назавжди, тому дуже правильно, що їм дали таку можливість", - переконана дівчина.

Що далі?

У Міністерстві освіти та науки BBC News Україна запевнили, що продовжать підтримку дітей з непідконтрольних територій.

Скільки саме вступників з Криму та Донбасу стануть студентами за пільговою квотою у 2021 році - ще невідомо. Тому що досі невідомо, яким буде державне замовлення на цей рік.

Але цьогоріч вже стартував новий пілотний проєкт. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій запускає безкоштовні підготовчі курси для вступників з непідконтрольних територій.

Курси почнуть працювати при 25 закладах вищої освіти в червні і триватимуть до початку навчального року вже у вишах. Навчатися на таких курсах зможуть діти, які цього року закінчують навчання у школах на непідконтрольних територіях.

Тут майбутні студенти зможуть опанувати українську мову, історію України, математику та необхідний для їхньої спеціальності профільний предмет. Слухачі курсів зможуть безкоштовно жити в гуртожитках та отримати стипендію у розмірі 4865 гривень

Безкоштовні підготовчі курси для дітей з непідконтрольних територій з можливістю вступу до українських вишів запустило також Міносвіти, але вони зараз працюють дистанційно. Навчання триває з березня до травня.

Якщо проєкт визнають успішним, кажуть у МОН, перейдуть до другого етапу. Навчання на таких курсах продовжать з жовтня 2021 до травня 2022 року.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!