Страх повсюди. Репортаж BBC з мексиканського міста, де спалахнула війна наркокартелів

Президент Мексики похвалив спецпідрозділи за "арешт" наркобарона Немесіо Осегери Сервантеса, який є найбільш розшукуваною людиною в країні.

Осегера, більш відомий як "Ель Менчо", помер під вартою в неділю, невдовзі після того, як його схопили під час кривавої перестрілки в Халіско.

Але, як виявив кореспондент BBC Квентін Соммервіль, в іншому мексиканському місті – Кульакані в північному штаті Сіналоа – після усунення впливового лідера картелю, спалахнула жорстока війна кланів.

Увага! Стаття містить детальні описи насильства, які можуть шокувати

"Страх панує всюди, страх постійний", – каже 53-річний парамедик Ектор Торрес з переднього сидіння швидкої в Кульякані.

Ми щойно повернулися з місця стрілянини в гаражі в центрі міста.

Господар будівлі лежав мертвим у своєму кабінеті, кров розливалася по білій плитці на підлозі. Коли Ектор та інший парамедик, 28-річний Хуліо Сесар Вега, увійшли до приміщення, жінка вибігла до них з плачем.

Вона була дружиною загиблого, але вже нічого не можна було вдіяти. Ектор перевірив життєво важливі показники, а потім накрив тіло паперовою ковдрою.

Протягом останніх півтора року клани картелю в Сіналоа, одного з найбільших і найстрашніших наркоторговельних угруповань світу, воюють одне з одним після того, як син одного з його лідерів зрадив іншого.

Усунення лідера картелю Ісмаеля "Ель Майо" Замбади, який зараз перебуває у в'язниці в США, спричинило хаос у провінції Сіналоа та є попередженням про небезпеки, що стоять перед країною.

Ектор каже, що насильство в Кульякані ще ніколи не було таким сильним і не тривало так довго. Минулого року кількість викликів парамедиків зросла більш ніж на 70%.

Але за тиждень, який я провів з Ектором та Хуліо, майже кожен інцидент, на який вони реагували, закінчувався однаково: тілом у будівлі або на узбіччі дороги, а поруч вбиті горем родичі, які просили відповідей.

Мало хто з жертв картелю виживає, і безпечних місць немає: нападають на школи, лікарні та навіть похорони.

"Картель Сіналоа був як родина. Усі були об'єднані. Були друзями, їли за одним столом, – пояснює Ектор. - Вони були як брати – батьки, дядьки, сестри – і раптом вони почали воювати… їх захопила смертельна ворожнеча".

Цей сімейний бізнес перетворився на мільярдне виробництво смертоносного наркотику фентаніл, який заполонив вулиці США опіоїдами і забрав життя десятків тисяч людей.

Президент США Дональд Трамп оголосив картель та інші організації терористичними, а фентаніл – зброєю масового знищення. Він пригрозив Мексиці прямими військовими діями, якщо вона не візьме під контроль наркотики та наркоторговців.

І Ектор, і Хуліо вдягнені в бронежилети: 14 кг кевлару та бронепластини.

Хуліо каже, що це вкрай важливо: "Ми не знаємо, чи нападники виконали свою справу і зникли чи вони все ще десь поруч. Тож ми ризикуємо потрапити під перехресний вогонь та отримати поранення".

Коли сонце сідає, ми повертаємося до бази парамедиків, і місто, яке колись мало бурхливе нічне життя, завмирає. Мексиканський уряд направив тисячі військових до Сіналоа, які встановили контрольно-пропускні пункти на більшості доріг.

Виявилося, що коли власника гаража вбили, ще трьох чоловіків викрали з території. Важкоозброєні солдати та морські піхотинці перевіряли автомобілі, шукаючи зниклих.

Увага! Наступні абзаци містять описи насильства та тортур, які можуть шокувати

Викрадення людини в Кульякані може бути гіршим за смерть.

Раніше цього тижня на тротуарі біля одного з головних торгових центрів у місті виявили тіло.

За станом тіла жертви було зрозуміло, що її катували. Тіло чоловіка було неушкодженим, але з черепа зняли шкіру, а очі були видалені.

Поряд із тілом залишили записку великими літерами з посланням одного клану іншому. У ній загиблого звинувачували у зраді та попереджали: "Ми прийдемо за рештою вас".

Кульякан - процвітаюче місто, повне торгових центрів, охайних парків та модних автосалонів. Біля торгового центру зупинився чоловік у чорному велосипедному одязі, щоб подивитися, як поліція кладе рештки чоловіка в мішок для трупів.

Наступного дня тіло іншої жертви, понівечене таким самим чином, виявили біля головної дороги, що веде на північ за межі міста. Коли команда криміналістів підняла записку, її було важко прочитати, по ній стікала кров, утворюючи калюжі на гравії.

На кожному новому місці злочину я зустрічав журналіста Ернесто Мартінеса, який висвітлює насильство тут уже 27 років.

У районі Сан-Рафаель застрелили 16-річного хлопця. Поки поліція розмічала місця десятка гільз навколо його тіла, він лежав поруч, його ноги застрягли в рамі велосипеда. Еммануеля Александер вбили з близької відстані з пістолета.

Мартінес пояснює, що "раніше було більше поліцейських, більше солдатів, більше безпеки".

"На кожному розі був контрольно-пропускний пункт, але вбивства продовжувалися, вони не зменшувалися, залишалися в середньому на рівні п'яти чи шести щодня. І та сама тенденція продовжується".

Тож що може покласти край насильству? Я зустрівся з одним із угруповань картелю, щоб запитати про це. Мені наказали не брати з собою телефон чи будь-які пристрої стеження й довго везли на зустріч.

Вони жорстокі злочинці без будь-яких докорів сумління й в них є просте рішення проблеми - вбивства. Уряд повинен відійти вбік та дозволити їм вбивати одне одного, - попри небезпеку для перехожих - доки не лишиться один клан.

Вони прибули на зустріч озброєними та вдягли маски для інтерв'ю, наполягаючи на тому, щоб їхні особи були приховані.

Коли я запитав "Марко" (ім'я змінено), чи відчуває він провину, він відповів: "Так, це правда, бо часто гинуть невинні люди. Діти гинуть. Багато людей гине".

Мігель, який сидів поруч із ним, був більш безжальним: "Багато людей продовжуватимуть гинути, бо картель все ще воює, і ситуація погіршується. Війна триватиме. Спокою не буде, поки не залишиться лише одне угруповання".

У ході війни картелю зростає не лише кількість виявлених тіл, а й зниклих безвісти.

Син Рейнальди Пулідо, Хав'єр Ернесто, зник у грудні 2020 року. Вона досі шукає його та інших. Жінка очолює організацію "Матері чинять опір".

Холодного ранку на заправці в запиленому містечку Коста-Ріка, недалеко від Кульякана, Пулідо та група інших матерів зустрічаються, обійнявшись, та вирушають на пошуки.

Понад десяток жінок одягнені в білі футболки з фотографіями та іменами своїх зниклих безвісти близьких.

Спочатку вони прикріплюють фотографії зниклих безвісти до ліхтарних стовпів під злий гавкіт собак із будинків поруч. Жінок супроводжує військовий ескорт. Це пів дюжини важкоозброєних солдатів у броньованій вантажівці та пікапі з навідником зверху, які виконують роль їхнього конвою.

Потім за допомогою зондів, кирки та лопат вони шукають останки в полі, над яким кружляють яструби. Вони видивляються порушений ґрунт, заглиблення в землі, будь-які ознаки імпровізованої могили. Вони нюхають землю, шукаючи характерний запах людських останків.

Під час перерви в пошуках Рейнальда Пулідо розповідає мені, що прокидаючись щоранку, вона запитує Бога: "Скажи мені, чому я тут?".

"Мені дає сили усвідомлення того, що ми єдині, хто їх шукає. Я усвідомлюю, що ніхто не шукає зниклих безвісти в Сіналоа. А мати завжди шукатиме свою дитину, хоч на краю землі, вона все одно шукатиме".

Жінки отримали кілька наводок про те, що в полі можливо викинули тіло, але після кількох годин під полуденним сонцем вони так нічого і не знайшли, крім кісток тварин.

Я обережно запитую Рейнальду, чи думає вона, що колись знайде свого сина. "Я дуже часто запитую себе про це", – каже вона, витираючи сльози.

"Але я вже знайшла свого сина у 250 тілах, які ми виявили й у людях, яких знайшли живими. Вони теж мої діти. Діти всіх сімей, які приходять до мене по допомогу, стають моїми дітьми. Мій син там, у кожному з них. Усі вони несуть у собі частинку мого сина".

Головна причина страждань Кульякана - торгівля фентанілом.

У підвалі, що належить картелю, "Роман" (ім'я змінено), який виробляє препарат, наказує мені йти за ним.

Він щойно упакував свою останню партію наркотику, понад пів дюжини пакунків щільно спресованого білого порошку, які прямують до Сполучених Штатів. Він тримає смертоносні пакунки, одягнувши маску і рукавички.

Він відкриває один пакунок, у ньому щільно спресований порошок, з видавленим числом 300 на поверхні.

Раніше вони відправляли таблетки до США, тепер вони відправляють порошок, який, на їхню думку, полегшує обхід митниці США.

Кожна посилка важить кілограм і коштує 20 000 доларів. Але Роман пояснює, що залежно від міста, куди її відправляють, вона може принести більше. "Якщо ми відвеземо її до Нью-Йорка, її ціна зросте до 28 000 або 29 000 доларів. Що далі вона поїде, то вища її ціна і то більший наш прибуток".

Він не бере на себе відповідальності, не соромиться за бізнес, яким займається. Він каже, що хоч би що думали уряди Мексики та Сполучених Штатів, фентаніл продовжуватиме надходити.

"Навіть попри те, що уряд посилив пошуки й вони переслідують нас все більше, - сказав він. - Але насправді виробництво ніколи не зупинялося. Іноді ми його скорочуємо, коли ситуація загострюється й уряд підходить до нас надто близько. Тоді ми затихаємо на кілька днів, але як проблема мине, ми або продовжуємо, або переїжджаємо в інші райони".

США називають вас терористами, кажемо ми йому. Він безтурботно відповідає: "Ну, хоча президент Дональд Трамп називає нас терористами, я б просто нагадав йому, що доки є споживачі, ми будемо продовжувати це робити, але це не обов'язково робить нас терористами. Доки люди хочуть це споживати, вони можуть вільно це робити. Ніхто їх не змушує. Ніхто не змушував їх вдаватися до цього пороку та вживати цю речовину".

Уряд Мексики заявив, що досягає прогресу в боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Він каже, що скоротив постачання фентанілу до США на 50%.

З Кульякана я вирушив до Мехіко. У столичному аеропорту шумно: працює дриль, зі стін зривають штукатурку. Тут готуються до Чемпіонату світу з футболу 2026 року.

На одній з пресконференцій, що відбулася перед недільним убивством "Ель Менчо", я запитав президента Клаудію Шейнбаум, що потрібно зробити, щоб взяти під контроль вбивства в Сіналоа.

Вона звинуватила у сплеску насильства внутрішню боротьбу за владу в картелі та наполягала, що її уряд "намагається захистити населення".

Повернувшись до Сіналоа, я востаннє зв'язався з парамедиками Ектором та Хуліо щодо ще однієї стрілянини в центрі міста.

Коли над нами пролітав поліцейський гелікоптер, ми проходимо за стрічку, яка обмежує місце злочину, і бачимо на тротуарі чоловіка. Він стікає кров'ю після кульового поранення в груди. Він все ще дихав і благав про допомогу. Коли Ектор почав надавати йому медичну допомогу, Хуліо побіг до іншого чоловіка за рогом, який також був важко поранений, але не реагував.

Страх, що картель може повернутися, навіть попри присутність солдатів і морських піхотинців навколо нас, змушував чоловіків працювати швидше.

Обом жертвам наклали повʼязки та відвезли до найближчої лікарні. Виявилося, що вони були свідками, які потрапили під перехресний вогонь. Але військові все одно встановили озброєний кордон навколо лікарні на випадок нападу. Пізніше ми дізналися, що чоловіки вижили.

Ектор і Хуліо знімають сині гумові рукавички, все ще мокрі від крові, і викурюють разом сигарету. "Це перші жертви, яких ми знайшли живими, з листопада", – каже Ектор.