"Назвати війну - війною": чи є вихід з глухого кута на Донбасі?

Перші мінські угоди, підписані рівно три роки тому, не змогли зупинити конфлікт на сході України. Західні країни і Київ, як і раніше, звинувачують Росію у підтримці озброєних прибічників самопроголошених "ДНР" і "ЛНР", а у Москві заявляють, що миру заважають дії української влади. Ще більше ускладнити ситуацію може ухвалення законопроекту про реінтеграцію Донбасу, який, схоже, все-таки винесуть на розгляд Верховної Ради.

29 серпня представник президента України в парламенті Ірина Луценко повідомила, що закон, який визнає Росію країною-агресором, готовий на 99%.

Наступного дня член парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Іван Винник заявив, що депутати можуть ухвалити документ вже восени.

"Новий формат захисту країни"

Спочатку законопроект "Про відновлення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей" планували внести в парламент ще до кінця весняної сесії, але в підсумку відклали.

Дискусія українських високопосадовців про майбутнє АТО почалася у червні: тоді секретар Ради національної безпеки й оборони Олександр Турчинов, який у квітні 2014 року в статусі в.о. президента ініціював початок АТО, заявив, що хоча "операція виконала дуже багато важливих завдань", "прийшов час перейти до нового формату захисту країни".

Він анонсував, що президент Порошенко внесе в парламент законопроект, який створить "правовий механізм ефективного використання збройних сил для захисту країни від російської агресії в умовах гібридної війни", констатує факт окупації та визначить "комплекс силових і дипломатичних кроків, які повинні забезпечити звільнення окупованих територій".

Вже наступного дня президент України, коментуючи слова пана Турчинова, підтвердив, що необхідний закон розробили, й пояснив, чому він досі не відмовлявся від формату АТО.

"Якщо ми скасуємо АТО і водночас не надамо військовим права діяти адекватно в умовах агресії - залишимо Україну беззахисною", - сказав президент.

Законопроект, який розробили в Адміністрації президента та РНБО, Москва зустріла багнетами, але й у Києві знайшлися для нього критики.

"У Верховній Раді очікується поява закону про" переформатування АТО". Закону, підготовленого у найсуворішій таємниці й анонсованого суспільству через телеспектакль, у якому "репліки подавав" Олександр Турчинов, а "приймав подачу" - президент Порошенко, - написав колишній губернатор Донецької області, а нині депутат парламенту Сергій Тарута. - Тут буде вирішуватися доля війни: чи будемо ми називати війну - війною, і які саме додаткові повноваження через три роки після вступу на посаду вимагатиме для себе президент, щоби досягти те, що він обіцяв зробити за перші два тижні свого правління".

"Ніхто поки що достеменно не розуміє, чого чекати від цього закону. Назвати врешті-решт війну - війною, справа хороша, але треба пояснити армії, проти кого ми воюємо, - сказав Російській службі Бі-бі-сі радник заступника міністра оборони України з питання обміну полоненими Василь Будик. - Формат АТО передбачає, що ми боремося проти терористів, у яких немає національності. Якщо тепер влада оголосить замість АТО військову операцію, то проти кого вона буде спрямована? Проти сепаратистів? Тоді, виходить, що у нас громадянська війна, як це подає російська пропаганда. Ми боремося із зовнішнім ворогом? У нас війна з РФ? У такому випадку, на якій території ця війна відбуватиметься? Куди ми будемо наступати або куди відступати? Всім хочеться отримати чітке визначення того, що відбувається, а ось саме цього і немає".

"АТО не триватиме місяцями"

"Я розумію, навіщо це потрібно Петру Порошенку, для якого вкрай важливо змінити назву і перегорнути сторінку з АТО, яку він обіцяв закінчити за кілька тижнів, - вважає український політолог Костянтин Батозький. - Поки що нездатність зупинити війну - головна претензія до нього з боку виборців".

Петра Порошенка обрали президентом України 25 травня 2014 року. До цього часу АТО тривала понад місяць - указ №405/2014 про початок антитерористичної операції 14 квітня підписав в.о. глави держави Олександр Турчинов.

Вже наступного дня після обрання Порошенко заявив, що підтримує продовження АТО, але зазначив при цьому вельми короткі терміни її закінчення, що досі згадують йому опоненти.

"Я вимагаю змінити її формат, вона повинна бути коротшою у термінах, вона повинна бути ефективнішою. Антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона має тривати години", - заявив президент України 26 травня. У цей час в Донецьку тривав перший бій між Збройними силами України та прибічниками самопроголошеної "ДНР" за контроль над аеропортом імені Сергія Прокоф'єва. Тільки ця битва, яка стала одним із символів війни, затяглася до лютого 2015 року.

6 червня 2014 року в Нормандії з'їхалися світові лідери: відзначали 70-річчя висадки союзних військ. З ініціативи президента Франсуа Олланда в замку Бенувіль відбулася перша зустріч Петра Порошенка з Володимиром Путіним. Домовитися двом лідерам ні про що не вдалося, хоча тепер уже колишній французький лідер досі оцінює ті переговори як "без удаваної скромності вдалий хід". Після повернення з Франції президент України на своїй інавгурації знову пообіцяв Донбасу швидкий мир.

Мінські угоди

У наступні літні місяці здавалося, що Порошенку вдасться виконати свою обіцянку: антитерористична операція, не змінюючи назви, переросла в повноцінні бойові дії, причому українська армія проводила успішні наступальні операції.

13 квітня було звільнено Маріуполь. 15 червня - місто Щастя в Луганській області, де через день в результаті обстрілу блокпоста загинули журналісти ВГТРК Ігор Корнелюк та Антон Волошин, а в полон потрапила українська льотчиця Надія Савченко.

Вкінці червня в Донецьку, який тоді ще не став прифронтовим містом, у мирних переговорах брали участь російський посол в Києві Михайло Зурабов, екс-президент України Леонід Кучма, представник ОБСЄ Хайді Тальявіні, лідер руху "Український вибір" Віктор Медведчук, депутат Верховної Ради і екс-кандидат в президенти України Олег Царьов і російський політтехнолог Олександр Бородай, який очолював на той момент самопроголошену "ДНР". Їм вдалося домовитися про припинення вогню на чотири дні, але навіть це виконати не вдалося.

Наступного разу ця контактна група в дещо оновленому складі (Олександр Бородай покинув Донецьк, а самопроголошені республіки очолили Олександр Захарченко та Ігор Плотницький) зібралася вже на початку вересня у столиці Білорусі для підписання перших мінських домовленостей.

Цьому передував, з одного боку, успішний наступ українських військ, які визволили Слов'янськ, Краматорськ і десятки інших міст, у результаті чого територія двох самопроголошених республік стиснулася до приблизно 30% Донецької та Луганської областей. З іншого боку, збитий 17 липня над Донбасом малайзійський Boeing і контрнаступ прибічників "ДНР" і "ЛНР", що зупинило просування української армії і не дало їй звільнити Донецьк з Луганськом. Самопроголошені республіки взяли під свій контроль понад 400 км кордону з Росією і отримали вихід до Азовського моря.

Зупинити конфлікт угоди, підписані в Мінську 5 вересня 2014 року, не змогли.

Вже до кінця 2014 року бойові дії на Донбасі поновилися, а січень і лютий 2015 року ознаменувався останніми боями за Донецький аеропорт і штурмом міста Дебальцеве.

Підписувати другі мінські угоди 11 лютого в столиці Білорусії зібралася вже "нормандська четвірка" (представники Росії, Німеччини, України та Франції).

Ті переговори розтяглися на 17 годин, план мирного врегулювання передбачав 13 пунктів, жоден з яких досі не вдається до кінця виконати, а в Москві і Києві вже понад два роки сперечаються над тим, як трактувати підписані в Мінську документи.