"Місця несвободи": як вивезти з Донбасу безпомічних і сиріт

У будинках для перестарілих, слідчих ізоляторах та інтернатах, які опинилися на території "ДНР-ЛНР", залишаються тисячі людей, серед яких діти, котрих не встигли вивезти, кажуть правозахисники.

Вони застерігають від повторення цієї ситуації у майбутньому і просять уряд наперед скласти план евакуації.

Таких людей може бути 4-5 тисяч, кажуть у громадській організації "Асоціація незалежних моніторів". Однак через брак зв’язку з територіями "ДНР-ЛНР" назвати точну їхню кількість неможливо.

Багатьом з них не вистачає найнеобхіднішого: води, їжі, ліків. Серед цих людей є тяжкохворі. Дехто не може рухатися сам і потребує цілодобового догляду.

"Вода по деяких інтернатах подається по годинах, а по окремих – по днях", - розповідає голова Асоціації Андрій Черноусов. Він каже, що його колеги намагалися дізнатися про потреби цих закладів по телефону, однак зі 140 дзвінків отримали відповіді лише від 24 установ. Керівники багатьох інтернатів просто не захотіли спілкуватися з представниками Києва.

"Ті, з ким ми все-таки зв’язалися, повідомили нам, що потрібна будь-яка їжа: крупи, тушонка, масло, мука – все, що можете, будь ласка, передавайте. Людям просто немає що їсти", - розповідає пан Черноусов.

Серед інших проблем таких "місць несвободи", як вони називаються офіційно, – нестача персоналу. З деяких закладів на мирні території повиїжджали лікарі, медсестри, вихователі.

Через те, що держава вчасно не вивезла цих людей подалі від бойових дій, сьогодні у Києва немає можливості забезпечити їхні права, визнають в апараті уповноваженого з прав людини.

"Ситуація з забезпеченням прав людей, які залишилися на тимчасово окупованій, непідконтрольній території, критична і ненормальна", - каже представниця апарату Олена Темченко, яка опікується Національним превентивним механізмом. Це орган, який має запобігати жорстокому поводженню з людьми, що перебувають у таких місцях як тюрми, інтернати чи будинки для перестарілих.

З нею погоджується і Андрій Черноусов: "Не можна так поводитися з громадянами. Що б там сталося, вони всі залишаються громадянами України, вони всі потребують допомоги".

За словами правозахисників, вижити цим людям допомагають волонтери, які передають на Схід ліки, їжу і засоби гігієни.

Є надія також на міжнародні організації на зразок ВООЗ чи Лікарі без кордонів, яким легше отримати доступ на території "ДНР-ЛНР", ніж офіційним представникам Києва. Тим часом на прихильних до "ДНР" і "ЛНР" новинних сайтах регулярно з'являються повідомлення про гуманітарну допомогу таким закладам, яку надає адміністрація самопроголошених республік.

Плани евакуації

У правозахисників немає особливих надій на те, що нині уряду якось вдасться вивезти цих людей на мирні землі.

Олена Темченко каже, що адміністрація "ДНР" і "ЛНР" не випускає таких людей, хоча на догляд за ними потрібно багато грошей: "Для чого це їм, я не розумію. Але як вивезти, ми теж не знаємо".

Однак є сподівання, що така ситуація не повториться у випадку, якщо під обстрілами опиняться інші міста, які контролює Україна. Для цього, кажуть правозахисники, в уряду має бути план евакуації інтернатів, щоб кожен клієнт таких закладів був забезпечений резервним місцем у мирних областях.

Андрій Черноусов пояснює, що йдеться про області подалі від лінії фронту. "Треба евакуйовувати вглиб – Вінниця, Житомир а то й далі. Харківська, Дніпропетровська області вже нездатні приймати людей: нема вільного житлового фонду чи місць в інтернатах", - каже голова Асоціації незалежних моніторів.

Він додає, що це не складе суттєвої проблеми для держави, адже, наприклад, дитячі інтернати в Україні заповнені в середньому лише на половину. "Тобто дітей ми можемо просто легко вивозити в безпечне місце", - каже пан Черноусов.

"Якщо в держави буде такий план, його з задоволенням профінансує світова спільнота. Це невеликі гроші. Порівняно з військовими бюджетами це просто мізер", - додає активіст.

Пані Темченко з апарату уповноваженого з прав людини каже, що такого плану в уряду немає, хоча за минулий рік омбудсмен звертався з цим проханням до Кабміну понад 20 разів.

"Візити (до місць несвободи. - Ред.) свідчать про те, що директори не знають, коли куди і як вони вивозитимуть своїх підопічних у разі загострення ситуації", - каже вона.

Інша перешкода в тому, що керівники інтернатних закладів самі можуть бути не зацікавлені в тому, щоб їхніх підопічних евакуйовували, бо це означатиме, що інтернатам уріжуть фінансування.

Децентралізація в дії?

У Мінсоцполітики, куди ВВС Україна звернулася за коментарем, кажуть, що плани на евакуацію – не їхня компетенція. Усі інтернатні установи є комунальною, а не державною власністю, тому плани переселення їхніх мешканців мають розробляти на рівні області, каже Оксана Суліма, начальниця управління у справах людей похилого віку.

Міністерство, як пояснює пані Суліма, стежить за вільними місцями в установах інших областей і ділиться цієї інформацією з місцевою владою.

"Як тільки приймається рішення про переміщення, ми обов’язково включаємося в процес і контактуємо з іншими регіонами, які готові їх прийняти", - каже чиновниця. Приміром, вихованці Дружківського дитячого інтернату переїхали в Тернопільську, Черкаську і Миколаївську області.

За даними міністерства, за 2014-15 роки лише з інтернатів Донеччини вивезли понад 1,5 тисячі підопічних. "І цей процес сьогодні не зупинився", - каже пані Суліма.

Крім того, не можна перевозити людей, які самі цього не хочуть. Винятком може стати лише рішення на вищому рівні про термінову евакуацію. "Громадяни похилого віку, наші бабулечки, іноді не погоджуються переїздити. З цим бувають проблеми", - додає представниця Мінсоцполітики.

Правозахисники все ж переконані, що головний голос у плануванні евакуації – за урядом.