По той бік: як волонтери допомагають жителям ДНР та ЛНР

Наприкінці вересня будинок 8-річного Ігоря в Жовтневому районі Донецька знищив снаряд. Дитину серйозно поранило, навіть через три місяці після трагедії з його тіла виходять уламки, болить голова і живіт, хлопчик тягне ніжку.

Його бабуся, Лідія Дмитрівна, про поневіряння родини не може розповідати без сліз. Однієї ночі вони залишилися без дому і коштів. Пенсію востаннє вона отримувала в липні. Зараз вони живуть у родичів в Донецьку.

"Ми нікому не потрібні", - ридаючи, розповідає жінка і додає, що єдина надія лишилася на волонтерів, які вже кілька разів привозили їм продукти і ліки.

Представник волонтерської організації "Відповідальні громадяни" Ольга Коссе розповідає, що таких людей, як Лідія Дмитрівна на окупованій території на сході України дуже багато, а допомоги їм надходить – дуже мало.

Політики не раз заявляли, що заручниками на території так званих ДНР та ЛНР є близько двох мільйонів людей. При цьому вперше доставили державну гуманітарну допомогу на окуповані території лише наприкінці грудня.

До цього представники влади нарікали на брак гарантій безпеки під час доправлення вантажу.

"Гуманітарна ситуація на підконтрольних бойовикам територіях критична, але терористи не дають українській владі і міжнародним організаціям можливості провезти харчі нужденним. Не дають гарантій безпеки навіть Міжнародному Червоному хресту. Безперешкодно туди шастає тільки гумканвой імені Путіна", - обурювалась на своїй сторінці у Facebook уповноважена президента з питань врегулювання ситуації на сході України Ірина Геращенко.

Ініціативу допомагати людям на окупованій території взяли на себе волонтери. На свій страх і ризик гуманітарні вантажі доправляли на Донбас волонтерські організації "Відповідальні громадяни", "Кожен може допомогти", священики Української православної церкви Московського патріархату.

Однією з небагатьох організацій з підконтрольної Києву території, якій вдавалося безперешкодно завозити продукти на Донбас, був Гуманітарний штаб "Поможем" фонду Ріната Ахметова. За п’ять місяців роботи фонд роздав в АТО більше 1 300 000 продуктових наборів.

В середині грудня добровольчі батальйони блокували колони фонду, звинувативши його у перевезенні комерційного вантажу на Схід і у підтримці бойовиків. "Чомусь гуманітарні конвої від держави Україна зупиняються і не приймаються бойовиками. Але Фонд Ахметова свої гуманітарні конвої провозить постійно", - говорив депутат Семен Семенченко.

У Фонді Ахметова всі звинувачення відкидали і наголошували, що всі продукти призначаються виключно для мирних мешканців Донбасу.

Допомога у підвали

Волонтери організації "Відповідальні громадяни" ще з літа розвозять допомогу по інтернатах, будинках для літніх людей та по підвалах у Донецьку, Амвросіївці, Шахтарську, Торезі та інших.

"Люди досі бояться залишати свої підвали, вони бояться виходити назовні", - розповідає пані Ольга Коссе. Таких людей, за її словами, треба підтримувати.

Волонтери збирають пожертви через соцмережі. Туди ж викладають фото і відео своїх візитів до підопічних. Продукти закуповують здебільшого в Донецьку, а по гроші і ліки потрібно виїжджати за межі "ДНР".

Пані Ольга каже, що зараз на блокпостах ні бойовики, ні українські військові волонтерів не чіпають, проте раніше труднощі були з обома сторонами.

"В усіх наших волонтерів прописка Донецька, або Донецької області. На блокпостах нас перевіряють, але вже знають, що ми веземо допомогу людям", - розповідає пані Коссе.

У "Відповідальних громадянах" кажуть, що під час своєї роботи стикалися зі звинуваченнями і підозрами з обох боків: в Україні їх називали сепаратистами і колабораціоністами, а проросійські бойовики називали "бандерівцями".

"Наша позиція нейтральною, як була так і залишається. Головне - ми допомагаємо людям", - каже Ольга Коссе.

У розстрільних списках

У волонтерській організації "Кожен може допомогти" історії про те, як їм вдається допомагати людям у так званих ДНР і ЛНР афішувати не люблять. Волонтери щотижня відправляють по 3-4 тонни допомоги в регіони, частина цих речей йде на окуповані території.

"В Донецьку є наш координатор, яка допомагає розвозити допомогу, є інші довірені люди. Все це відбувається неофіційно. Життя людини, яка там допомагає від української сторони, завжди в небезпеці. Деякі з наших волонтерів є в розстрільних списках ДНР", - розповідає представник організації Марина Лисак.

За її словами, кожна така історія – це маленький подвиг. "Якось ми передавали речі рейсовим автобусом. На коробках були наклейки з українським написом "Кожен може допомогти", і саме це могло коштувати життя і перевізнику, і водію автобуса", - розповідає пані Лисак.

Священики УПЦ МП також є одними з небагатьох, кому вдається безперешкодно долати блокпости і бойовиків, і українських військових.

"Проблем не виникало ні з однієї, ні з іншої сторони", - розповідає представник Одеської єпархії УПЦ МП протоієрей Павло Полещук, який в середині грудня супроводжував вантаж, відправлений єпархією в зону АТО.

Спочатку вантаж доставили у село Микільське Донецької області, яке перебуває під контролем України, а звідти священики Донецької єпархії вже меншими частинами доставили його на територію так званої ДНР. Інсулін передали обласній клінічної лікарні Донецька, каже протоієрей Павло. Крім ліків, людям привезли їжу і теплий одяг.

Священик вважає, що людей не можна ділити на тих, кому варто допомагати, і кому ні.

"Якщо терпить нужду той, хто подібний нам у всьому, ми не повинні розбиратися … Ми маємо допомогти кожному, хто цього потребує. А суддя всім нам єдиний - Бог", - вважає протоієрей.

Тим часом волонтери шукають 8-річному Ігорю з Донецька психолога і думають над тим, як вивезти його з бабусею з Донбасу. А поки Ігор вчить з бабусею математику і вишиває ікони з бісеру.