Жінка з Луганська: не дивитися в очі людям зі зброєю

Женя (ім’я змінено - ред.) виїхала з Луганська до Києва ще влітку, коли місто обстрілювали. Нещодавно вона поверталася додому. Про два тижні життя у місті, яке контролюють бойовики, вона розповіла ВВС Україна.

ВВС Україна: Чому ви вирішили повернутися до Луганська? Якою була ваша подорож?

Женя: Я вирішила повернутися до Луганська за речами. Там залишилась моя квартира. Пробули там два тижні. Ми зібрали речі і перевезла їх до Києва. До Луганська їхали на приватному авто, назад поверталися на потязі. Доїхали добре, без пригод.

У нас луганська прописка, але документи ніхто не перевіряв. В потязі міліції не було. Вони підсіли на станції Червоний Лиман і у всіх чоловіків в потязі перевіряли документи.

В Луганськ приїжджає багато людей і назад теж багато їде з цілими баулами речей і навіть з меблями. Квитки купити дуже важко. Потрібно брати заздалегідь.

ВВС Україна: Де ви жили увесь цей час, де купували собі їжу?

Женя: Я жила вдома. Моя квартира знаходиться у Артемівському районі Луганська. Це багатоквартирний будинок. Не у всіх районах міста є світло і вода. У мене вдома не було ні того, ні того. Світло дали лише нещодавно. Але з перебоями.

Магазини працюють не всі. Деякі підключають генератори. В продажу є овочі, з’явилася нещодавно курятина, і навіть оселедець. Він був у дефіциті. У місті працює багато стихійних ринків. Іноді можна побачити тушонку і консерви. Схоже на те, що з гуманітарних пайків люди дещо розпродають. За продуктами є черги.

Всього у місті я бачила відкритих 3 чи 4 аптеки. Багатьох ліків там немає. Особливо не вистачає препаратів для хворих на цукровий діабет. Ціни дещо завищені. В кількох аптеках я бачила, як роздають гуманітарну допомогу. Це був спирт, бинт і вата.

Вже зараз у місті можна купити хліб, хоча, кажуть, що ще за тиждень до того, як я приїхала, купити його було важко.

ВВС Україна:

Женя: Люди потихеньку починають виходити на вулиці. Хоча вечорами після 17.00 години місто вимирає.

Міський транспорт, маршрутки їздять рідко і лише до 15.00 - 16.00. Але я не бачила в місті жодної відкритої заправки. Всі закриті. Де заправляються маршрутки, я не знаю.

У місті я не відчувала себе у безпеці. І думаю, що спокійно там ніхто не почувається. Я - дівчина молода, і ввечері на вулицю взагалі боялась виходити.

Коли я бачила озброєних людей, то старалася не зустрічатися з ними поглядами. Я не бачила на власні очі, що вони комусь роблять щось погане, але тим не менше поряд з озброєними людьми спокійно себе не відчуваєш. Багато людей ходять зі зброєю, з закритими обличчями.

У нас з’явилося нове слово - "віджати". Ось ці озброєні люди живуть у "віджатих" будинках. Це гарні будинки і я знаю, що їхніми власниками були інші люди. Ці озброєні люди їздять на дорогих машинах без номерів, або з номерами "ЛНР" чи "Новоросія".

По місту може спокійно проїхати танк, і не один. Люди вже спокійно на це реагують.

Якщо виходиш на вулицю, обов’язково потрібно мати при собі паспорт. Можуть перевірити документи на вулиці. Я бачила на власні очі паспорт ЛНР – він виглядає, як листок А4, складений наполовину, в який вклеїли фото.

ВВС Україна: Як живуть люди у пошкоджених будинках?

Женя: Люди намагаються відремонтувати житло, хто чим може. Забивають вікна всім. Деякі будівельні матеріали лише нещодавно почали продаватися на ринку. А взагалі для того, щоб будь-що продавати, потрібно зареєструватися у ЛНР.

Починають відкриватися деякі будівельні магазини – там вже зараз можна купити дерево, скло, шифер. Раніше скла взагалі ніде не було. Люди ним підторговували. У місті можна було побачити оголошення, що продається скло такого-то розміру. Які у кого були запаси - все продавалось. Багато вікон закриті плівкою. Але як будуть зимувати, я не знаю. Але, з іншого боку, є проблеми з грошима. Немає ні зарплат, ні пенсій. Останні виплати люди отримували в червні, дехто ще встиг отримати в липні.

ВВС Україна: З вашого будинку багато людей виїхало, що кажуть ті, хто залишився?

Женя: Дуже багато моїх сусідів залишились. В основному з міста виїхала молодь, люди з маленькими дітьми. Мої сусіди дуже налаштовані за ЛНР. Мене так здивовано запитували: "Ти що, до Києва будеш повертатися? Ти що, збожеволіла? Там же ж нелюди живуть". Слова "карателі, звірі" чути на кожному розі. Я відчула, що серед всіх моїх знайомих панують настрої за ЛНР – вони вірять, що у них все буде добре, вони вже не хочуть жити в Україні. Мені сусіди говорили: "Залишайтесь, у нас тут буде добре".

ВВС Україна: Де люди працюють, що вони роблять?

Женя: Перший тиждень, що я була у місті, то взагалі нічого не працювало. У Луганську працює одне-єдине радіо, яке всі слухають. Я чула оголошення, що відкрився завод і запрошують працівників до роботи. Також закликають повертатися медперсонал до лікарень. Оголошували про якісь соціальні виплати.