"Змінити карту континенту". США зробили Європі нову непублічну пропозицію щодо України - WSJ

Одразу три провідні американські видання - Wall Street Journal, New York Times та Washington Post подають розлогі аналітичні статті, у яких намагаються пояснити суть та важливість переговорів щодо майбутнього України.

У середу під час телефонної розмови президент США Дональд Трамп обговорив мирний процес з президентом Франції Еммануелем Макроном, канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем та прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером.

Трамп також заявив журналістам, що розглядає можливість участі у зустрічі в Європі цими вихідними.

"Ми не хочемо гаяти час", - цитує WSJ президента Трампа.

Wall Street Journal також подає власну ексклюзивну інформацію про непублічні пропозиції американців європейцям.

"Ці пропозиції спровокували запеклу боротьбу за столом переговорів між Америкою та її традиційними союзниками в Європі. Результат може суттєво змінити економічну карту континенту", - пише WSJ.

Нова Ялта

За даними WSJ, непублічний план США був викладений у додатках до поточних мирних пропозицій.

У документах детально описані плани американських фінансових та інших компаній з використання приблизно 200 мільярдів доларів заморожених російських активів для проєктів в Україні, включно із величезним новим центром обробки даних. Він, за планом, працюватиме на атомній електростанції, яку зараз контролюють російські війська (очевидно, мається на увазі Запорізька АЕС, окупована росіянами з березня 2022 року).

В іншому додатку пропонується загальне бачення Америки щодо "розморожування" економічних відносин з Росіяю за умови інвестування американськими компаніями у стратегічні сектори – від видобутку рідкісноземельних корисних копалин до буріння нафти в Арктиці – та сприяння відновленню потоків російських енергоносіїв до Західної Європи та решти світу.

Деякі європейські чиновники, які ознайомилися з документами, заявили, що не впевнені, чи варто серйозно ставитися до деяких пропозицій США, зазначає WSJ.

Один чиновник порівняв їх із баченням президента Трампа щодо забудови в Газі за типом Рів'єри.

Інший, посилаючись на запропоновані енергетичні угоди між США та Росією, сказав, що це виглядає як економічна версія конференції 1945 року, на якій переможці Другої світової війни поділили Європу.

"Це як Ялта", – цитує американське видання неназваного європейського чиновника.

"Зіткнення за столом переговорів тепер стосується не лише кордонів, а й дедалі більше бізнесу, і, як не дивно, протиставляє не лише Росію Україні, а й США їхнім традиційним союзникам у Європі", - вважає WSJ.

Ці суперечки, пише WSJ, фактично перегортають з ніг на голову майже пів століття політики США та Європи щодо Москви.

Президенти, від Рональда Рейгана до Трампа під час його першого терміну, тиснули на європейських союзників, щоб вони переосмислили свою залежність від Москви щодо імпорту, головним чином газу. Європа, навпаки, дотримувалася політики Wandel Durch Handel - "Зміни через торгівлю" - переконання, що економічні зв'язки між Заходом і Москвою стримають Кремль від розв'язання війни і навіть допоможуть експортувати демократію в Росію, пояснює WSJ.

Але тепер Трамп під час свого другого терміну робить подібну ставку, з тією різницею, що адміністрація не очікує, що Росія перетвориться на демократію.

Переграти Трампа, Росію і час

NYT подає свій аналіз ситуації у Європі без ексклюзивів, але він також вражає епічною масштабністю.

Виклики безпеці Європи виходять за рамки відсутності підтримки Трампа, адже вони опинилися між двома ворожими силами - Росією та США, і саме від європейців залежать ключові рішення щодо майбутнього України, пише New York Times.

Вже вдруге за останні кілька років Європа стикається із кардинальною зміною того, як був влаштований світ впродовж багатьох десятиліть до цього, - спочатку на європейському континенті розпочалася гаряча сухопутна війна вперше від завершення Другої світової, а потім Сполучені Штати відмовилися від своїх зобов'язань щодо безпеки континенту.

І хоча зневага президента Трампа до того, що він назвав "занепадаючою Європою", привернула багато уваги, це лише частина проблеми, з якою стикаються європейські лідери.

Намагаючись зберегти свою безпеку і допомогти Києву, вони також стикаються з викликами, серед яких дефіцит бюджету, погіршення громадської думки та ультраправі, пише NYT.

Тож європейські лідери повинні швидко знайти гроші для підтримки України та одночасно розбудувати власну оборону, замінивши ключові американські військові технології, коли національні бюджети обмежені, а борги високі.

Вони розуміють, що мають переконати європейських виборців, що захист України вартий своєї ціни, і що відбиття мілітаризованої, імперіалістичної Росії вимагає більших військових витрат і більших армій, включаючи нові форми військового обов'язку.

І їм потрібно зробити більше, щоб протистояти виклику популістських, націоналістичних ультраправих партій в Європі, про підтримку яких прямо заявила адміністрація Трампа у своїй новій стратегії національної безпеки.

Ключовий момент у цій боротьбі на два фронти, вважає NYT, настане наступного тижня на саміті лідерів Європейського Союзу. Там вони повинні вирішити, як знайти приблизно 200 мільярдів доларів, необхідних для фінансування України протягом наступних двох років, щоб вона продовжувала боротися з Росією.

Більшість цих грошей зберігаються в бельгійській компанії, і уряд Бельгії, зіткнувшись із російськими погрозами, не бажає ризикувати цими активами. Американські чиновники заохочували Бельгію чинити опір, оскільки Вашингтон розглядає повернення російських активів як частину запропонованого ним українського врегулювання. А міністри фінансів та Європейський центральний банк висловили стурбованість тим, що довіра до Європи та самого євро може опинитися під загрозою.

"Це момент істини для Європи, – цитує NYT Норберта Реттгена, чільного представника правлячої німецької партії ХДС на чолі з канцлером Мерцем. - Технократам це не подобається, і на те є вагомі причини, але це момент політичної волі, а не юридичних тонкощів. Якщо ми зазнаємо невдачі, ми будемо неактуальні і станемо іграшкою для інших".

Якщо ж російські активи не будуть використані, провідні європейські країни, включаючно з Британією, будуть змушені об'єднуватися поза блоками для позики, достатньої для фінансування України.

Але і це ще не всі проблеми. Європейські чиновники кажуть, що ще важливішою є якість гарантій безпеки для України.

Наразі європейські лідери намагаються знизити тиск Трампа на Зеленського, і виробити спільну мирну пропозицію щодо Росії. Але всі ці зусилля відбуваються наввипередки з часом.

Хоча адміністрація Трампа оголосила про виведення 3000 американських військовослужбовців з Румунії, 79 000 все ще перебувають у Європі — загалом більше, ніж вся британська армія. Європейці також не можуть легко замінити ключові американські військові можливості, такі як супутникова розвідка, протиповітряна оборона, ракети далекого радіуса дії та командування та управління.

І вони точно не можуть зробити це до 2029 року, який європейські військові вважають крайнім терміном для стримування Росії, загартованої в боях в Україні.

Війна за Україну у Європі

Washington Post подає ще один аналіз - у авторській колонці Девіда Ігнатіуса, експерта з питань міжнардних відносин.

Здавалося б, все просто, пише він:

"Ось простий опис того, як має виглядати мир в Україні: суверенна держава, кордони якої захищені міжнародними гарантіями безпеки, яка є частиною Європейського Союзу та відбудовує свою економіку завдяки великим інвестиціям зі Сполучених Штатів та Європи".

Але на цьому простота завершується.

"Незважаючи на всю жорстку переговорну тактику президента Дональда Трампа та його незрозумілу симпатію до російського агресора, така угода, здається, наближається, згідно з тим, що я чую від американських, українських та європейських чиновників", - пише автор у WP, але одразу ж попереджає:

"Трамп все ще може зірвати все, настільки сильно натиснувши на президента Володимира Зеленського та його європейських союзників, що вони вирішать продовжувати боротьбу, незважаючи на жахливу ціну".

І це було б погано для всіх, вважає колумніст WP.

Схиляння Трампа до Кремля в Стратегії національної безпеки, опублікованій Білим домом минулого тижня, ускладнило переговори. У документі йдеться, що президент США, схоже, хоче бути на рівній відстані між демократичною Європою та автократичною Росією, "щоб зменшити ризик конфлікту між Росією та європейськими державами".

"Така неупередженість між другом і ворогом не має сенсу ні стратегічно, ні морально, і це справді турбує Європу", - пише Ігнатіус.

Із посиланням на неназваних українських та американських чиновників оглядач пише, що переговорний пакет включає три документи: сам мирний план, гарантії безпеки та план економічного відновлення.

Зокрема, план передбачає, що Україна приєднається до Європейського Союзу вже у 2027 році. Такий швидкий вступ турбує деякі держави ЄС. Але адміністрація Трампа вважає, що зможе подолати опір Угорщини, яка була найбільшим опонентом Києва щодо ЄС. Членство сприятиме торгівлі та інвестиціям. Але, мабуть, найважливіше те, що воно змусить Україну контролювати свою згубну культуру корупції в державних підприємствах.

"По суті, ця війна точиться навколо того, чи може Україна стати європейською країною. Президент Володимир Путін ненавидить цю ідею, з його містичною вірою в єдність Росії та України. Швидке членство Києва в ЄС виглядає для мене як перемога", - вважає оглядач WP.

Що пропонують американці

WP також подає кілька деталей запропонованої угоди, підкреслюючи, що усі вони лише на стадії обговорення.

"Трамп, безперечно, хоче подібних інвестиційних та реконструкційних ініціатив для Росії. Кушнер і Віткофф, обидва віддані капіталісти, виходять з того, що країни, які торгують і процвітають, не воюють. Піднесення нацистської Німеччини в 1930-х роках спростовує цей оптимізм, як і зростаюча загроза з боку Китаю сьогодні. Але це все ще розумна формула", - розмірковує оглядач WP.

Він вважає, що замість того, щоб "намагатися втиснути Зеленського в угоду, переговірники Трампа повинні співпрацювати з європейськими союзниками, щоб створити пакет гарантій безпеки та економічних стимулів, який буде достатньо привабливим, щоб українці були готові проковтнути гірку пігулку відмови від частини Донеччини, яку Росія не змогла захопити". В іншому випадку українці продовжуватимуть боротьбу.

Оглядач WP вважає, що найбільша помилка, яку може зробити Трамп зараз, — "це наполягати на тому, що це зараз або ніколи".

Дипломатія так не працює, як і хороший бізнес, зазначає Девід Ігнатіус.

"Трампу слід укласти розумну угоду, яка буде довготривалою. Інакше він може залишитися ні з чим, і цей жахливий конфлікт може перейти у ще більш руйнівну фазу", - підсумовує автор WP.