Історії, які змінили людство

Від стародавнього епосу до сучасних романів письмове слово змінювало хід історії та світогляд цілих поколінь.

З раннього дитинства Александр Великий знав, що він має стати лідером Македонії.

Крихітне царство на півночі Греції було в стані постійної війни зі своїми сусідами, перш за все, Персією. І отже Александр мав досконало опанувати мистецтво війни.

Коли його батька, Філіпа II Македонського, вбили, Александр зійшов на престол і швидко перевершив усі очікування.

Він не лише захистив кордони своєї держави, але й розгромив усю імперію персів, завоювавши величезну територію від Єгипту до північної Індії.

Сила епосу

Втім, у Александра Великого була ще одна секретна зброя - "Іліада" Гомера. У дитинстві він вчився по ній читати і писати, і завдяки своєму вчителеві, філософу Аристотелю, робив це з величезним захопленням.

Коли він розпочав завоювання, описана Гомером історія походу греків на Трою, стала для нього головним джерелом натхнення.

Щоби відтворити військові сцени з поеми, Александр повів своє військо на Трою, хоча місто на той час не мало жодного стратегічного значення.

Протягом всіх своїх походів Александр Македонський тримав "Іліаду" біля свого ліжка.

Гомерівський епос, однак, залишив слід не лише в літературі, його вплив сягає далеко за межі бібліотек та бівуачних багать Стародавньої Греції.

"Іліада" допомогла сформувати ціле суспільство та його етику.

"Гомер, ... окрім багатьох інших речей, зображує "форму мислення" ранньої грецької культури", - пише мистецтвознавець Говард Каннателла.

"У художніх образах він намагається відтворити, як той чи інший моральний вибір у житті, наприклад, відвага, впливають на суспільство в цілому".

Однак, взаємини між "Іліадою" і Александром Македонським були взаємні.

Грецький імператор віддав належне Гомеру, зробивши грецьку мову спілкування величезного регіону, а "Іліаду" - надбанням світової літератури.

Наступники Александра побудували великі бібліотеки в Александрії та Пергамі, які зберегли Гомера для майбутніх поколінь.

Це - чудова ілюстрація, як значущість розказаної історії може вийти далеко за межі сторінок книжки.

Платон вважав, що мистецтво "має не лише приносити задоволення, але й змінювати людське суспільство та життя на краще", - зазначає Каннателла.

"На думку Аристотеля і Платона, поезія може не лише викликати сильні емоції, але й надихати людей на особистісний розвиток", - додає він.

Мова поезії

"Іліада" має схожі риси з іншими ранніми епосами, як-от "Поема про Гільгамеша" (найдавніший літературний твір, написаний шумерами) і "Пополь-вух" (Книга народу) цивілізації майя.

Стародавні поеми слугували загальним орієнтиром для цілих культур, розповідаючи наступним поколінням, звідки вони походять і ким вони є.

Але далеко не кожна літературна традиція починається з оповіді про відважних царів і блискучі військові походи.

Китайська література бере свій початок із "Книги пісень" - збірки простих, на перший погляд, поезій, які, однак, надихнули величезну кількість тлумачень та коментарів.

У стародавньому Китаї поезія була цариною не лише професійних літераторів.

Майбутній китайський чиновник, який мріяв стати частиною величезного державного апарату імперії, мав скласти суворі іспити, які, зокрема, перевіряли й ретельне знання поезії.

Найвищі чиновники мали не лише вміти процитувати відомих авторів, але й самі легко і невимушено складати вірші.

Саме завдяки поезії було створено й один із перших видатних романів у світовій літературі - "Повість про Гендзі".

Його авторка, придворна японська поетеса, Мурасакі Сікібу вивчила китайську поезію, таємно підглядаючи за уроками свого брата. Жінок не навчали китайської літератури.

Коли вона стала фрейліною при таємному імператорському дворі, вона скористалася цими знаннями, щоби описати придворне життя.

Цей тонкий, психологічний портрет японської аристократії, який складався з 800 віршів і виріс до тисячі сторінок, став шедевром класичної японської літератури.

З чистого аркуша

Коли писемність почала ширитися світом, і виникли нові технології, насамперед, папір та друк, сила та вплив письмових історій почали зростати. Обидва винаходи знизили вартість літератури, розширивши коло читачів, які тепер могли придбати книжки.

Збільшення читацької аудиторії також сприяло виникненню нових історій, які би задовольняли різноманітні смаки та інтереси.

Цей розвиток у першу чергу став помітним в арабському світі. Араби перейняли таємницю виготовлення паперу в Китаї і створили з неї галузь, яка процвітає.

Сказання, які до того часу існували лише в усній формі, почали записувати. В результаті з'явилися збірки оповідань, як-от "Тисяча і одна ніч".

Середньовічний арабський твір є більш різноманітним, аніж старі епоси чи зібрання поезій. Казки, які Шехерезада щоночі розповідає царю Шахрияру, щоби він не вбив її, є розважальними і повчальними водночас.

Цар пообіцяв вбивати кожну жінку, після того як проведе з нею ніч, але казки Шехерезади були такими захопливими, що він відмовився від своєї клятви, зробивши Шехерезаду своєю царицею, а також героєм усіх оповідачів світу.

Стародавні епоси, збірки поезій та казок заклали фундамент для подальшої історії літератури.

Недарма Данте Аліг'єрі, вирішивши описати християнську версію пекла, чистилища та раю, звернувся до жанру саме епічної поезії. Цілком логічно, що в "Божественній комедії" Гомер опиняється у чистилищі, адже він мав нещастя жити до народження Христа.

Данте відмовився від латини, тоді єдиної літературної мови, і написав свій твір розмовним тосканським діалектом.

Діалект перетворився на національну мову, відому нам тепер як італійська, що свідчить про те, яку важливу роль відіграє література в становленні мови.

Але, мабуть, найбільш визначною подією в історії літератури став винахід друкарської машини. Взявши за основу китайські друкарські технології, Йоганн Гутенберг відкрив епоху масового виробництва і загальної писемності, в якій ми живемо сьогодні.

Доба роману

Хоча перший роман і належить перу леді Мурасакі, саме в цю добу роман розквітає як літературний жанр.

Романи не асоціювалися зі стародавніми літературними формами, і тому відкрили шлях для виникнення нового типу автора і читача (англійська назва novel відбиває ідею новизни жанру).

Завдяки появі роману на літературній арені з'являються письменниці-жінки. Гнучка форма жанру дозволяє їм відтворити актуальні питання сучасності.

Так, у витоків жанру, який пізніше стане відомим як наукова фантастика, стоїть "Франкенштейн" Мері Шеллі, яка чудово відтворює ідею прірви між утопічною обіцянкою науки та її руйнівним наслідком.

(Сучасними зразками цієї традиції можна назвати "1984" Джорджа Орвелла та "Розповідь служниці" Маргарет Етвуд).

Роман озвучив голос молодих націй, які постали за свою незалежність. Прикладом цього є Латиноамериканський бум 1960-х років, який очолив Габріель Гарсія Маркес. Його "Сто років самотності" охоплюють багато поколінь, ставши віддзеркаленням цілої культури.

Хоча епоха масового виробництва книжок принесла відкрила шлях багатьом письменникам, вона також полегшила контроль за літературою.

Це насамперед торкнулось письменників, які жили при тоталітарних режимах, як-от нацистська Німеччина або Радянський Союз, де відповіддю на жорстку цензуру стало підпільне видання книжок.

Сьогодні ми переживаємо нову революцію письмових технологій, масштаби якої цілком порівняні з винаходом паперу та друку в середньовічному Китаї або типографської машини Гутенберга в Північній Європі.

Інтернет змінює те, як ми читаємо і пишемо, як література поширюється і хто має доступ до неї.

Ми стоїмо на початку нової доби, яка, вочевидь, в черговий раз змінить світ письмового слова.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

...