Головні інстинкти Путіна: що показало вбивство Хаменеї

За версією видання Politico, удари США по Ірану, включно з вбивством верховного лідера аятоли Алі Хаменеї, активували два ключові інстинкти російського президента Володимира Путіна: глибоку параною щодо власної безпеки та прагнення політичного виживання, яке він пов'язує із перемогою над Україною будь-якою ціною.

Politico нагадує: коли востаннє США та Ізраїль били по Ірану, журналіст спитав Путіна, як він відреагує, якщо загине верховний лідер країни.

Тоді він відповів: "Я навіть не хочу це обговорювати".

Тепер, після смерті Хаменеї, мовчати у Путіна не було шансу, зазначає видання.

У короткій заяві на сайті Кремля він охарактеризував подію як "убивство… скоєне в цинічному порушенні всіх норм людської моралі та міжнародного права".

Politico підкреслює: реакція була набагато різкішою, ніж після захоплення раніше лідера Венесуели Ніколаса Мадуро.

Менталітет бункера

У Росії смерть Хаменеї викликала порівняння з падінням іншого диктатора - Муаммара Каддафі в Лівії, пише Politico.

За словами журналіста Михайла Зигаря, відео смерті Каддафі після інтервенції НАТО у 2011 році, зняте на мобільний телефон, розлютило Путіна.

"Всьому світу показали, як його вбивають, весь у крові. Це що, демократія?" — обурювався президент на пресконференції.

Аналітик Олександр Баунов із Центру Карнегі називає смерть Каддафі "поворотним моментом у російській політиці". Для колишнього агента КДБ дозволити США і Європі так відкрито усунути світового лідера означало зраду.

З часом Путін дедалі більше замкнувся. Під час пандемії COVID іноземні гості та чиновники мусили триматися на кілька метрів від президента, а публічні контакти суворо контролювалися.

Опозиціонер Олексій Навальний назвав його "дідусем у бункері", згадуючи розслідування про палац із мережею тунелів глибиною 50 метрів.

Politico підкреслює: з роками Путін все більше занурювався в ізоляцію. А недавні події тільки посилили його параною.

"Як вони збираються нас вбити"

Politico вказує: швидке усунення двох союзників Росії - Ніколаса Мадуро та Алі Хаменеї - змусило деяких прокремлівських коментаторів вперше відкрито критикувати США.

Колишній президент Дмитро Медведєв написав у телеграмі, що атака США на Іран "показала справжні кольори" адміністрації Трампа.

Телеведучий Володимир Соловйов назвав США "хижаками", які заманюють "здобич у пастку, перш ніж встромити зуби в горло".

"Ми розуміємо, що розмова про Іран - це розмова і про Росію?" - питав він глядачів.

Ультранаціоналіст Олександр Дугін попередив, що Вашингтон може діяти так само проти Росії: "Наших союзників по черзі усувають систематично. Кого приберуть наступним, ясно. І що значить вести переговори з таким ворогом — теж ясно".

А одне з прокремлівських видань й поготів випустило статтю під заголовком: "Як вони збираються нас вбити".

Шок не змінює планів

При цьому Кремль залишається прагматичним, наголошує Politico.

Наступного дня після заяви Путіна прессекретар Пєсков висловив "глибоке розчарування" через провал переговорів з Іраном, але водночас відзначив "глибоку вдячність за зусилля США щодо врегулювання конфлікту в Україні".

Пєсков додав: "Насамперед ми довіряємо лише собі і захищаємо свої інтереси".

Як пише Politico, це означає, що Путін не дозволить своїм почуттям до Ірану завадити досягненню цілей в Україні.

Сем Грін, професор російської політики в Королівському коледжі Лондона, зазначає в коментарі Politico: "Головна зброя Путіна в цьому конфлікті - готовність і здатність адміністрації Трампа чинити тиск на українців і європейців. Немає причин відмовлятися від цього інструменту".

Видання підкреслює: Путін залишається прагматиком, він не ризикуватиме безпекою свого режиму заради союзників, таких як Іран, Північна Корея чи Китай.

Внутрішні вигоди та ядерний щит

Іранська криза, пише Politico, дає Москві кілька переваг: зростання цін на нафту, розбіжності між Європою і США щодо того, як впоратися з наслідками, і відволікання Вашингтона від війни в Україні.

Крім того, у Путіна є те, чого не мали Каддафі та Хаменеї: найбільший у світі ядерний арсенал. Але, як зазначає Politico, ядерна зброя не захищає від внутрішніх загроз.

Падіння союзників посилює страхи Путіна перед інтригами у власному оточенні, а не перед НАТО.

Аналітики нагадують, що диктатори з концентрацією влади та довгими термінами правління, як Путін, зазвичай залишають посаду двома шляхами: або арештом, або "в труні".

Ризики для України

Водночас Politico підкреслює: операція США проти Ірану відволікає Вашингтон від українського фронту.

Європейські чиновники побоюються, що Трамп може втратити інтерес до припинення війни Росії проти України та обмежити постачання американської зброї - тієї самої, яка життєво необхідна Києву для відбиття щоденних російських ракетних ударів.

Видання зазначає: значна частина американських боєприпасів вже йде на дії проти Ірану. Поповнення запасів може обмежити можливості постачати озброєння Україні.

Європейські країни прискорюють розробку власних систем ППО та збільшують допомогу Києву, але ці процеси займуть роки.

Ще один нюанс — переговори з Україною та Росією. Politico нагадує: президент США може у будь-який момент втратити терпіння. Путін, на думку видання, використовує цю невизначеність у своїх інтересах, зміцнюючи позиції за підтримки союзників: Китаю, Північної Кореї та Ірану.

Перші наслідки вже помітні: затримка засідань ЄС щодо членства України та складнощі з оформленням кредиту на 90 млрд євро для підтримки бюджету.

Водночас Європа намагається зберегти темп і мінімізувати вплив іранського конфлікту на підтримку Києва.