Початок дороги до Європи: торговці людьми у Малі

Місто Гао на північному сході Малі - ворота до Сахари для багатьох африканських мігрантів, які прагнуть дістатися Європи.

Однак перетнути пустелю так само небезпечно, як перепливти Середземне море, тож група молодих чоловіків в тимчасовому прихистку десь на задвірках сидять у нервовій тиші.

В одному куті обнесеного мурами подвір'я звалені п'ятилітрові каністри. Кожна загорнута в мішковину і з притороченою лямкою.

Коли наступна вантажівка буде готова їхати в пустелю, каністри заповнять водою і роздадуть кільканадцятьом мігрантам.

Кожен із них заплатив по $400 за цей переїзд до Алжиру. Вони виглядають перелякано і розгублено. Більшість не розуміють французької мови, якою з ними спілкуються.

Це місце відоме як "гетто". Воно є центром підпільного світу контрабанди людьми Гао.

Сотні молодих африканців, які мріють про майбутнє у багатій Європі, щомісяця проходять через три такі "гетто" в Гао.

Гао, що приблизно за 2000 км від узбережжя Середземного моря, є останнім місцем відносної безпеки перед початком подорожі через Сахару тривалістю шість днів, яка забирає незліченну кількість життів.

Сарду Майга, механік автобусної станції

Вони можуть померти в цій подорожі, бо як тільки виникнуть якісь проблеми, водії просто викидають їх у пустелі по дорозі

''За моїми підрахунками, мігранти мають десь 10% шансу потрапити, куди зібралися, але ж це їхній вибір", - каже Мусса, 26-річний "зазивайло".

Його завдання - шукати потенційних мігрантів в маршрутних автобусах, які прибувають із південної частини Малі.

''Я сідаю в автобус десь за 20 км від Гао і ходжу між рядами, оголошуючи, що мене послав Абдулай чи Ібрагім - тут будь-яке поширене мусульманське ім'я підійде, - і що я буду допомагати їм виїхати. Хлопці тоді піднімають руки", - розповів Мусса, який отримує по 5000 африканських франків ($10) за кожного мігранта, якого приведе до боса в гетто.

"Кокаїнове місто"

Гао - місто низьких будинків із широкими вулицями червоного піску.

Його економіка побудована переважно на перемитництві: людьми тут торгують так само, як цистернами з пальним чи пачками локшини або холодильниками з Алжиру.

Це також відомий пункт транзиту в прибутковій торгівлі південноамериканськими наркотиками. Дійшло навіть до того, що місто має район, який отримав назву Cocainebougou - "Кокаїнове місто". Тут дво- і триповерхові бетонні вілли контрастують із запорошеним довкіллям.

Через його стратегічне значення на перехресті багатьох шляхів Гао у 2012 році було місцем одних із найзапекліших боїв, коли ним пройшли різні групи повстанців під різноманітними прапорами: чи туарегів, чи ісламістів. Тоді збройне повстання на півночі Малі спричинило збройне втручання Франції.

Через те, що потенційних мігрантів зваблюють ще до прибуття в Гао, на міській автобусній станції панує відносний порядок.

Я бачу як трьох молодих хлопців, які практично не мають багажу, в одязі, у якому вони явно і сплять, підганяють сідати в таксі.

Головний механік автостанції Сарду Майга каже, що мережі перемитників людьми використовують втому мігрантів і їхнє незнання географії.

"Ті, кого ви щойно бачили, переважно придбали автобусні квитки в Бамако (столиці Малі. - Ред.) й аж до Лівії. Ми маємо автобусне сполучення до Ніамея (столиці Нігеру. - Ред.) і далі до міста Арліт на кордоні з Лівією", - каже механік.

"Але пасажирам треба пересідати на інші автобуси тут, у Гао, і саме тут їх переманюють зазивайли, які продають їх туарегам-водіям вантажівок, що їдуть до Алжиру, - веде далі Сарду. - Вони можуть померти в цій подорожі, бо як тільки виникнуть якісь проблеми, водії просто викидають їх у пустелі по дорозі".

45-річний Ібрагім Міхарата відкрив дешевий готель для зубожілих мігрантів, що має назву "Дірей-бен", що означає "пошуки щастя закінчилися".

Він отримує кошти від Червоного хреста Малі і Римо-католицької церкви і забезпечує притулком до 70 мігрантів. За його словами, останнім часом серед безталанних побільшало вихідців із Гамбії.

"Соромно повернутися"

За словами директора притулку, багато потенційних мігрантів передумали їхати до Європи через війну в Лівії.

"Коли вони повертаються до Гао, то часто опиняються у відчайдушному стані, подекуди навіть з розладами психіки. Уявіть, якщо хтось покинув дім рік тому, - розповідає Ібрагім. - Сім'я продала дві голови худоби, щоб оплатити подорож. Йому, скажімо, дали $800 або $1000. І ось він повертається без копійки. Це соромно. Достатньо, щоб збожеволіти".

Пан Міхарата каже, що кожного місяця через Гао проходять до 900 африканських мігрантів, яких переправляють вантажівками на північ через Сахару в напрямку на Таманрассет в Алжирі.

Інші ж, ті, хто не спокушується на вмовляння перемитників і залишається на автобусних лініях, продовжують подорож на схід, у напрямку Нігеру і Лівії.

"Причина статусу Гао як ключового транзитного міста в тому, що це один із найдешевших і найкоротших способів перетнути пустелю - п'ять чи шість днів, - розповідає пан Міхарата. - Тому навіть якщо ви родом з Еритреї, то можете опинитися тут. Усе залежить від того, хто вам що в дорозі порадив".

За його спостереженнями, в такий спосіб з регіону виїздять молоді вихідці з Нігерії, Камеруну і Гамбії.

Ібрагім Міхарата, менеджер готелю для мігрантів в Гао

Якщо хочете в Гао заробити собі на життя, то міграційний бізнес для вас - єдиний вибір

"Тут важко щось категорично сказати про те, звідки мігранти. Але більшість із них англомовні", - каже Ібрагім.

Хоча він утримує готель для мігрантів, він також володіє зеленим бусиком, який регулярно возить людей до і з міста Кумасі в Гані.

"Дірей-бен допомагає людям у біді, але і сам я був колись мігрантом. Свого часу я виїхав до Тунісу і Кот-д'Івуару. Тому я обстоюю свободу пересування для людей, - каже Ібрагім Міхарата. - Якщо хочете в Гао заробити собі на життя, то міграційний бізнес для вас - єдиний вибір".