Мрії про безсмертя: завантажити людський мозок у комп’ютер
Поки технологічні магнати намагаються змінити наш спосіб життя за допомогою нових смарт-пристроїв чи соцмереж, один російський мільйонер поставив перед собою ще більш амбітну мету: трансформувати людську долю.
Для цього він збирається "підвантажити" мозок людини в комп’ютер, повідомляє Трістан Квінн.
"За наступні 30 років, – обіцяє Дмитро Іцков, – я досягну того, що всі ми зможемо жити вічно".
Звучить неймовірно, але цей 35-річний чоловік із приємними манерами і тихим голосом не жартує. Кілька років тому він залишив свій бізнес, щоб повністю присвятити себе більш важливій для людства справі.
"Я на 100% впевнений, що це можливо. Інакше б не починав", – каже він.
Захоплива мета – та наскільки вона реальна? У Іцкова є не надто багато часу, щоб це перевірити.
"Якщо не розробити технологію безсмертя, то в наступні 35 років я помру", – міркує він.
Люди не здатні уникнути смерті, принаймні поки що, бо клітини нашого організму з часом втрачають здатність до відновлення. Ми стаємо вразливі до серцево-судинних та інших вікових хвороб, які вбивають близько двох третин із нас.
Тому пан Іцков вирішив вкласти велику частину своїх статків у сміливий план, спрямований на те, щоб обійти старіння. За допомогою найпрогресивніших наукових досліджень він хоче розгадати таємниці людського мозку, а потім навчитися переносити цей мозок у комп’ютер, звільняючи людину від обмежень біологічного тіла.
"Моя кінцева мета – дати людській особистості повністю нове тіло", – каже він.
Пан Іцков змалечку цікавився уможливленням неможливого. Його дитинство припало на радянські 1980-ті.
"Понад усе, я мріяв стати космонавтом і вийти у відкритий космос", – пригадує він. Особливо його вразила одна сцена з фантастичного роману: "Герой випив таблетку безсмертя і врешті-решт залишився літати на орбіті Землі. Пам’ятаю, я задумався: а що робитиму я, якщо досягну безсмертя?"
Та чи можна вважати його план пересадки мозку у комп’ютер чимось більшим за фантастичну вигадку? Науковий директор його "Ініціативи 2045" Рендел Куне – нейронауковець, що раніше працював дослідником і викладачем у Центрі пам’яті та мозку Бостонського університету, – відмахується від натяків на те, що пан Іцков, можливо, втратив зв’язок із реальністю.
"Всі дані свідчать про те, що теоретично це можливо – хай надзвичайно складно, але можливо, – каже доктор Куне. – Таку людину, як він, можна назвати провидцем, але не божевільним, бо це б означало, що ви вважаєте його ідеї нереальними. А вони реальні".
Теоретична можливість, про яку говорить Рендел, тісно пов’язана з особливостями функціонування людського мозку, які нейронаука ще до кінця не вивчила.
Наш мозок складається приблизно з 86 млн нейронів – взаємопов’язаних клітин, які передають одна одній інформацію через електричні розряди, які ширяться мозком, як хвилі.
Та як саме на основі мозку формується індивідуальна свідомість? Це найбільша загадка науки, вважає нейробіолог Рафаель Юсте з Колумбійського університету.
"Питання в тому, як саме здійснюється стрибок від фізичних клітин, з який складається мозок, до нашого світу мислення – думок, спогадів, почуттів", – каже професор.
У спробах зрозуміти мозкові процеси, багато хто з науковців проводить аналогію між мозком і комп’ютером.
Згідно з нею, мозок переробляє вхідні дані у вихідні – сенсорну інформацію в дії – за допомогою певних обчислень. Це і є теоретичне підґрунтя ідеї про "завантаження свідомості".
Якби науковцям вдалося скласти повну карту цього процесу, то можливо, вдалося б і скопіювати мозок на комп’ютер, разом із індивідуальною свідомістю.
Так вважає доктор Кен Гейворт, нейронауковець, який вдень досліджує мозок мишей у Дослідницькому центрі Джанелія (штат Вірджинія), а ночами думає про те, як пересадити свій мозок.
На його думку, шлях до мети – скласти так званий "конектом", повну карту усіх складних зв’язків між нейронами мозку. Саме тут, стверджує пан Гейворт, ховається інформація про те, що робить нас такими, як ми є, хоча це ще не доведено.
"Мій комп’ютер – це лише нулики та одинички на жорсткому диску. Що б із ними не відбувалося, якщо перенести їх на інший комп’ютер, все буде так само. Так має бути і зі мною, – пояснює він. – І при цьому не важливо, де перебуває мій конектом – у фізичному тілі чи інстальований у робота".
Але Кен – реаліст. "На жаль, нам ще дуже далеко до складення людського конектому, – визнає він. – Для прикладу, щоб скласти конектом мозку мухи знадобиться рік-два. Що ж до людського мозку, із сьогоднішніми технологіями це просто неможливо".
Є й інша теоретична перешкода. Навіть якби нам вдалося скласти карту всіх з’єднань людського мозку, для його завантаження на інший носій необхідно ще й постійно зчитувати безперервну діяльність усіх нейронів.
Але тут панові Іцкову може несподівано пощастити, каже пан Юсте, який стоїть біля витоків найбільшого у світі нейронаукового проекту дослідження мозку BRAIN Initiative. Цей американський проект отримав 6 млрд доларів фінансування і спрямований на розгадку таємниць розладів мозку, таких як хвороба Альцгеймера.
У рамках проекту пан Юсте сподівається скласти карту взаємодії нейронів мозку – закономірностей виникнення і поширення імпульсів в часі. "Ми хочемо виміряти усі сплески активності всіх нейронів одночасно. Раніше вважалося, що це неможливо", - каже він.
З таким підходом не обов’язково починати з мапи конектому. У ще не опублікованому дослідженні пан Юсте вперше відобразив усі гіпнотичні електричні спалахи, що відбуваються в кількох тисячах (а отже, майже у всіх наявних) нейронах однієї з найпростіших нервових систем – крихітної безхребетної гідри.
"Було дуже цікаво – розповідає він. – Але ми ще поки що не можемо пояснити значення усієї цієї нейронної активності. Ми ніби підслухати розмову незнайомою нам мовою".
За наступні 15 років пан Юсте планує скласти і інтерпретувати карту активності нейронів у корі головного мозку миші. Але кінцева мета – зчитування активності людського мозку.
"Порівняємо мозок з комп’ютером. Щоб "підвантажити" його кудись, треба його спочатку "завантажити", тобто розшифрувати. Думаю, проект BRAIN Initiative якраз у цьому допоможе".
Втім, до здійснення мрії пана Іцкова ще дуже далеко. Зокрема, один із провідних нейронауковців Дюкського університету стверджує, що мозок у його динамічній складності – яка і робить людину людиною – неможливо скопіювати.
"Не можна знайти код інтуїції, чи відчуття прекрасного, чи любові та ненависті, – каже доктор Мігель Ніколеліс, що зараз розробляє екзоскелет для паралізованих, яким можна було би керувати думкою. – Немає жодного способу звести людський мозок до цифрового коду. Це просто неможливо – настільки спростити неймовірно складну систему і транслювати її в алгоритмічний процес".
Пан Юсте також далекий від переконання, що мозок аж так подібний до комп’ютера і що його можна скопіювати у штучний механізм. Та нейронаука поки що не може пояснити, як саме мозок породжує нашу особистість, і не може довести, що завантаження мозку неможливе, відзначає він. Тому, на його думку, суспільству не зашкодить подумати, що може статися, якщо зусилля пана Іцкова увінчаються успіхом.
"Стежка, що веде через новітні нейротехнології до кращого розуміння мозку, теоретично може привести і до можливості завантаження мозку, – каже пан Юсте. – Науковці, що працюють у цій галузі, мають мислити далекоглядно".
Завантаження мозку тягне за собою величезні ризики.
"Якщо можна буде скопіювати мозок і завантажити його на інший носій, значить, його можна клонувати, – провадить пан Юсте. – Це підніме дуже складні питання, пов’язані з визначенням суті людської особистості".
Пан Іцков про це не хвилюється.
"На питання про етику я відповім вам так, як відповів мені його святість Далай-лама, коли я відвідав його у 2013 р. Він сказав, що можна робити все, якщо твій мотив – допомогти людям", - сказав він.
Але така відповідь не задовольняє пана Юсте, що входить до комітету з питань етики при проекті BRAIN Initiative: "Я включив би питання завантаження мозку до переліку тем, які слід дуже детально продумати і обговорити".
Тим часом пан Іцков уже планує, як проводитиме вічне життя.
"Найближчі кілька століть я волів би прожити у кількох тілах. Одне буде десь у космосі, друге – голографічне, а моя свідомість переміщатиметься між ними".
За підрахунками науковців, до нас на Землі вже померли 107 млрд людей.
Мірою того, як у наступні десятиліття розвиватимуться наші уявлення про мозок, стане зрозуміло, хто такий пан Іцков – справді провидець чи просто іще один фантазер, що мріє про неможливе.
