Колега Чурюмова: місія "Розетта" – це як машина часу

Астрономи всього світу тримають кулаки: космічний модуль "Філи" розміром з пральну машинку таки пристав до сипучої поверхні комети Чурюмова/Герасименко.

Комета, яку в 1969 році відкрили двоє українців, зараз перебуває від нас на відстані, що в кілька разів перевищує відстань від Землі до Сонця.

Після трьох невдалих стрибків по поверхні небесного тіла роботові все ж вдалося залишитися на місці, хоча наскільки стабільно він там сидить поки що остаточно незрозуміло.

Гравітація комети масою 10 млрд тонн надто мала, щоб міцно утримувати на собі будь-яке тіло.

Комета має форму іграшкової качечки, "тіло" якої помістилося б на половині острова Хортиця.

Місію "Розетта", яка доставила до комети посадковий модуль, називають новим успіхом космічної науки, який допоможе розкрити таємниці виникнення Сонячної системи.

Відкривачі комети, астрономи Клим Чурюмов і Світлана Герасименко, стежили за посадкою модуля з Німецького центру авіації і космонавтики.

Колега пана Чурюмова Ігор Лук'яник, заступник директора Обсерваторії при Київському університеті ім. Шевченка, розповів, чому "осідлання" роботом комети таке важливе для науки.

Ігор Лук'яник: "Розетта" – це перший космічний апарат на орбіті ядра комети. До цього всі місії до комет були прохідними – апарат пройшов поруч, зробив знімки, заміри і полетів далі.

Це також перший космічний апарат, який летітиме поруч з кометою, коли вона наближатиметься до Сонця, і буде відстежувати в динаміці все, що відбувається. Зараз вона ще далеко від Сонця, тому там нема практично ніякої активності, лише дуже слабке газовиділення.

Чим ближче комета підходитиме до Сонця, тим більше розігріватиметься поверхня, виділятимуться гази, які захоплюють пил і утворюють те явище, яке ми бачимо на небі – комету з красивим хвостом.

Але через те, що з наближенням до Сонця поверхня комети прогріватиметься, модуль "Філи" зможе отримувати дані тільки до березня наступного року. Після того температура стане надто високою.

ВВС Україна: Чому для цієї місії вибрали саме комету Чурюмова/Герасименко?

Ігор Лук'яник: Перший запуск проекту "Розетта" планували на 2003 рік, а об’єктом мала бути комета Віртанена. Об'єкти вибирають за найменшими енергетичними, а відповідно й фінансовими, затратами. Тобто він має пролітати близько і в тому місці, де нам буде простіше запустити апарат з мінімальними затратами.

У 2003 те вікно, коли можна було запустити супутник до комети Віртанена, на жаль, пропустили через технічні несправності з ракетою-носієм "Аріан-5", яка мала вивести на орбіту "Розетту".

Але в таких великих і дорогих проектах, звичайно ж, роблять запасний варіант. Ним стала комета 67Р Чурюмова/Герасименко.

Обидві комети – періодичні. Але Чурюмова/Герасименко стала періодичною лише за десять років до її відкриття в 1969 році. А до цього вона попала в Сонячну систему, пролетіла поруч з Юпітером, котрий змінив її орбіту, і вона стала короткоперіодичною кометою сімейства Юпітера.

ВВС Україна: Як її відкрили?

Ігор Лук'яник: Людмила Герасименко, яка нині працює в Таджикистані, у той час, в 1969 році, була аспіранткою в Університеті Шевченка і працювала під керівництвом Сергія Всехсвятського, засновника відомої у світі кометної школи. А Клим Чурюмов був науковим співробітником університету. І Сергій Всехсвятський тоді посилав усіх співробітників на пошуки нових комет. І їх він послав у Алма-Ату вести спостереження за кометою Комас Сола.

Тоді все знімали на великі скляні фотоплатівки. Вони спостерігали за цією Комас Солою і спочатку думали, що на їхніх чотирьох знімках дефект, бо форма й інші параметри комети відрізнялися від того, що вони очікували. Маючи шість фотографій комети, зроблені в різні дні, вони порахували елементи її орбіти, зрівняли з елементами орбіти Комас Соли і побачили, що це зовсім інша комета. Послали всі дані в Бюро астрономічних телеграм у США, і там підтвердили, що це нова комета й назвали її Чурюмова/Герасименко.

ВВС Україна: Для чого взагалі вивчати комети й витрачати на це величезні гроші?

Ігор Лук'яник: Проект "Розетта" може змінити, підтвердити чи спростувати наші уявлення про формування Сонячної системи.

За нашими уявленнями Сонячна система утворилася з протопланетної хмари. Внаслідок її обертання і гравітаційного впливу відбувалося розділення речовини: важчі елементи, пил наближалися ближче до Сонця, а легші – вода, лід, заморожені гази - відходили на край Сонячної системи.

Відповідно вийшло, що всі планети так званої земної групи, тверді – наприклад, Венера, Земля, Марс. А вже Юпітер, Сатурн і далі – це замерзла рідина і гази.

За цією теорією комети утворилися на краю Сонячної системи, там, де зараз так званий пояс Койпера. За рахунок різних збурень ці кометні ядра попадають у внутрішню частину Сонячної системи і стають кометами. І вся речовина, з якої вони утворилися, - це та сама речовина, з якої утворилася Сонячна система.

Більше того, досліджуючи цю речовину, ми досліджуємо фізичні умови, при яких вона виникла, а отже вивчаємо умови, в яких створювалася Сонячна система.

Комета – це як машина часу, яка дає нам можливість заглянути в минуле Сонячної системи.

ВВС Україна: Чи можна буде колись побачити цю комету неозброєним оком?

Ігор Лук'яник: Неозброєним – ні, але за допомогою телескопа – можна. У 1980-х роках вона була найближче до Землі і мала дев'яту зоряну величину, тобто її можна було побачити в бінокль. Людське око здатне розрізнити п’яту-шосту зоряну величину, але тільки, якщо дивитися на темне небо за межами великого міста (чим менша зоряна величина, тим яскравіший об’єкт – Ред.).

Перигелій цієї комети – найближча точка до Сонця – лежить за межами орбіти Землі. Тобто вона доходить до цієї точки, розвертається і знову летить до Юпітера.

Яскраві комети, які ми бачимо з Землі, як правило, пролітають ближче до Сонця.

ВВС Україна: Що Ви відчували, коли у вівторок у Європейському космічному агентстві оголосили, що апарат приземлився на комету?

Ігор Лук'яник: Зараз ми більше читаємо новини про те, що там на Сході, тому воно, звичайно, приємно і радісно, але відчуття могли б бути набагато кращими. І людей могло би прийти більше подивитися на пряму трансляцію, бо це дійсно непересічна подія.