Дивовижне повернення. Як в Альпах відродили зниклих птахів

Восени 2025 року експерти з дикої природи у французьких Альпах зробили несподіване відкриття: кволий і виснажений бородач, знайдений на землі, виявився Бальтазаром - птахом, якого випустили у рамках природоохоронної програми у 1988 році і який зник із поля спостережень.

Його вважали мертвим, але насправді, у віці понад 37 років, він є найстарішим ягнятником, коли-небудь зафіксованим у дикій природі.

За своє довге життя Бальтазар став свідком повернення власного виду в небо і на скелі Альп, адже у цій місцевості ягнятники відродилися після зникнення.

Бородачі або ягнятники - величні птахи з родини яструбових, що гніздяться на скелях, з розмахом крил понад 2,5 м. Однією з найцікавіших особливостей є їхній раціон: вважають, що це єдина тварина, яка є остеофагом, тобто харчується переважно кістками.

Іспанська назва бородача - quebrantahuesos ("той, що ламає кістки") - натякає на складну акробатику, пов'язану з таким харчуванням. Птахи знаходять кістки у тушах загиблих тварин, а потім скидають їх із великої висоти на скелі, щоб розбити на менші шматки. Часто вони мають улюблені місця для дроблення кісток, відомі як осуарії, неподалік від своїх гнізд.

Ці птахи колись населяли гори Південної Європи, але їх знищили в Альпах - востаннє їх спостерігали там на початку 1900-х років, - а в деяких інших регіонах Європи вижили лише у вигляді крихітних диких популяцій.

Однак, починаючи з 1986 року і протягом кількох десятиліть, природоохоронці випустили в Альпах на території Австрії, Італії, Швейцарії, Франції та Німеччини понад 260 ягнятників, вирощених у неволі.

Бальтазар був серед тих перших птахів, випущених у 1980-х роках, і став батьком першого пташеняти, вирощеного в дикій природі Альп після десятиліть відсутності виду.

Сьогодні бородачі знову успішно розмножуються і вирощують пташенят у дикій природі. У 2025 році чисельність дикої популяції цих птахів у Альпах уперше перевищила 100 гніздових пар і досягла 118.

"Це дуже успішна історія, дуже красива історія", - каже Жозе Тавареш, директор Vulture Conservation Foundation, однієї з головних організацій, що стоять за програмою реінтродукції.

"Це величезний успіх, який демонструє, що коли є воля, трохи фінансування і трохи політичної підтримки, ми справді можемо зупинити втрату біорізноманіття і досягти фантастичних результатів", - додає він.

Люди і бородачі мають надзвичайно довгу спільну історію в Європі. Дослідження давніх гнізд ягнятників у печерах на скелях південної Іспанії, які птахи використовували з покоління в покоління, виявило в них дивовижну кількість історичних артефактів, зокрема сандалю XIII століття. Але це співіснування також супроводжувалося переслідуваннями.

"Наприкінці XIX - на початку XX століття в Альпах відбувалося масове переслідування бородачів", - каже Тавареш.

Він зазначає, що сама назва "ягнятники" зʼявилася тому, що колись помилково вважали, що вони полюють на ягнят. Насправді бородачі відіграють важливу роль у підтриманні здоров'я екосистем, поїдаючи мертвих тварин і запобігаючи поширенню хвороб.

"[XIX століття] було дуже похмурим часом для дикої природи загалом і для великих хижаків та хижих птахів зокрема. Мисливцям платили винагороду за принесену тушу бородача", - пояснює Жюльєн Терроб, старший дослідник Французької агенції з біорізноманіття, який є співавтором оцінки програми повернення ягнятників в Альпи, опублікованої у 2025 році.

Дослідження показує, що як кількість птахів, так і успіх їхнього розмноження - тобто здатність вирощувати пташенят у дикій природі, яку вимірюють часткою гнізд із яйцями, що дають виліт молодого птаха, - з часом зростали по всьому Альпійському регіону, що свідчить про успішність програми реінтродукції.

Окрім самої програми реінтродукції, поверненню бородачів до Альп сприяли й інші чинники, навіть попри те, що їхній статус у Європі загалом залишається під загрозою.

Найважливіше те, що сьогодні ягнятники є охоронюваним видом у Європі і полювання на них заборонене (хоча іноді траплялися незаконні вбивства).

Оскільки інші види тварин, такі як альпійські козероги та сарни, відновили свої популяції завдяки ширшим природоохоронним заходам, у грифів з'явилося більше їжі для поїдання. Заповідні території в Альпах, де менше людського втручання і більше дикої природи, ніж в інших місцях, також сприяли успіху їхнього розмноження.

Є також індивідуальні чинники. Ягнятники можуть жити дуже довго - у випадку Бальтазара вже понад 37 років. За цей час вони набувають досвіду, який особливо важливий, коли йдеться про виховання потомства. Бородачі починають розмножуватися приблизно у віці восьми років і продовжують це робити після 20 і навіть після 30 років, що дає їм багато часу навчатися і вдосконалюватися.

У результаті, коли йдеться про вирощування пташенят до дорослого віку, "старші птахи кращі за молодших, тому що вони набули більше досвіду", каже Терроб, посилаючись на аналіз його команди.

"Чим довше пара розмножується разом, тим кращими батьками вони стають і тим вищий їхній успіх у розмноженні", - пояснює він.

Це тому, що вирощування пташенят у горах, на висоті 2 000 м над рівнем моря, вимагає багатьох навичок, каже він: де побудувати захищене й безпечне гніздо на високих скелях у місці, захищеному від дощу і снігу; де знаходити їжу для пташеняти; як захищати його від хижаків, таких як круки. Оскільки пташенята вилуплюються приблизно у березні та не залишають гніздо до липня або серпня, гніздо має служити їм дуже довго, додає Терроб.

Щоб годувати самку, поки вона висиджує яйце, самець також має знати, де знаходити кістки, які він потім кидає на скелі, щоб розбити їх і дістати кістковий мозок. Знову ж таки, ці знання і навички покращуються з досвідом, каже Терроб: "Усі ці чинники допомагають пояснити той факт, що старші батьки кращі за молодших".

Батьківство також відіграло цікаву роль і в інших частинах програми. Наприклад, природоохоронці використовували штучну інкубацію та "усиновлення" яєць, щоб максимально використати яйця, відкладені птахами в неволі, і виростити популяцію, достатньо велику для поповнення дикої спільноти.

У дикій природі бородачі відкладають два яйця в зимові місяці, але зрештою вирощують лише одне пташеня, пояснює Тавареш із Vulture Conservation Foundation. Це тому, що в дні після вилуплення сильніше пташеня вбиває слабше - стратегія, відома як еволюційний каїнізм. Вважають, що вона сформувалася для того, щоб дати пташеняті, яке вижило, найкращий шанс пережити сувору альпійську зиму і весну.

У неволі пари ягнятників також відкладають два яйця. Але щоб урятувати друге пташеня, природоохоронці забирають одне з яєць, висиджують його в інкубаторі, а потім підкладають пташеня в гніздо пари, яка випадково розчавила власне яйце або чиє пташеня загинуло. Така пара зазвичай приймає і вирощує інше пташеня.

Сьогодні бородач є найбільш загроженим видом падальників у Європі: лише 309 гніздових пар розподілені між Альпами, Піренеями та деякими островами.

Але в Альпах популяцію тепер вважають самопідтримуваною.

"Ми досягли моменту, коли наближаємося до завершення цього проєкту [реінтродукції], тому що він був дуже успішним", - каже Тавареш.

Птахи, яких тепер випускають, уже не потрібні для збільшення чисельності дикої популяції - їх відбирають для генетичного різноманіття, щоб розширити її генофонд, додає він.

Терроб зазначає, що водночас з'являються нові загрози для цих птахів. Одна з них - повторна поява отруєних приманок, які, ймовірно, спрямовані проти дедалі більшої популяції вовків у Європі, але які можуть убивати птахів, таких як сипи та бородачі, коли вони поїдають цю приманку.

Ще однією загрозою є зіткнення з лініями електропередач і вітровими турбінами, каже Терроб.

Щодо Бальтазара, то зараз за ним доглядають в одному з природоохоронних центрів, каже Тавареш, оскільки він був занадто слабким, щоб залишатися в дикій природі.

Тавареш сподівається, що відродження в Альпах вдасться повторити завдяки проєктам реінтродукції в інших частинах Європи.

"Це спрацювало", - каже він і додає, що, на його думку, "це одна з найуспішніших історій повернення в дикій природі у наш час".