Лондонський юрист: санкції проти Росії можна оскаржувати

Лондонський адвокат Сарош Зайвалла, вважає, що санкції, введені проти російських компаній і громадян Заходом минулого року, можна успішно оскаржувати.

Сарош Зайвалла відомий тим, що з його допомогою найбільшому комерційному іранському банку Mellat вдалося успішно оскаржити санкції, запроваджені Євросоюзом. Після рішення британського суду, який назвав санкції "ірраціональними", пан Зайвалла ініціював процес щодо відшкодування збитків у 4 млрд доларів з британської скарбниці.

ВВС поговорила з Сарошем Зайваллою через кілька днів після того, як були досягнуті угоди щодо іранської ядерної програми, що відкриває дорогу до зняття санкцій щодо Ірану і розморожування його фінансових активів.

ВВС: Як ви вважаєте, хто, крім Ірану, виграє від зняття санкцій?

Сарош Зайвалла: Найбільше виграє міжнародне бізнес-співтовариство. Іран - це країна з населенням у 80 мільйонів. А більшість країн Європи, США зараз стикаються з рецесією, тож це створює можливість для бізнесу в нових країнах, відкрити ринок і почати бізнес.

Коли я їздив до Ірану, а я був там два тижні тому, я бачив, що готелі заповнені бізнесменами зі США, Франції, Німеччини, Англії. Вони очікують можливостей для інвестування і для бізнесу, як тільки санкції будуть зняті.

ВВС: А хто програє від зняття санкцій?

Сарош Зайвалла: Серед країн, які програють, можуть виявитися Саудівська Аравія і Катар, можливо, тому що після зняття санкцій нафта, як очікується, подешевшає.

Адже Іран почне виробляти нафту. І, можливо, Росія (Програє. - Ред.), знову ж через здешевлення нафти. Але виграє споживач. Наприклад, власники машин платитимуть менше за пальне.

Ті, хто ведуть торгівлю з Іраном, зіткнуться зі значно більшою конкуренцією. Великі компанії зі США, Європи, Британії, Японії будуть прагнути вести бізнес.

Певною мірою програють бізнесмени з Китаю та Індії. Не те, що вони зазнають збитків, але вони стикнуться з серйозною конкуренцією з боку великих бізнес-корпорацій.

ВВС: У вас вже є успішний досвід оскарження санкцій, запроваджених проти іранського банку. Як цей досвід можна використовувати у випадку з Росією, яка також перебуває під дією західних санкцій? Чи можуть російські компанії або громадяни оскаржувати ці санкції тут, у Британії? Якщо - так, то який механізм?

Сарош Зайвалла: Я вважаю, і в мене є докази цього, що однією з причин того, що переговори з Іраном прискорилися, був успіх моєї фірми Zaiwalla & Co з банком Mellat та з іншими компаніями і в Європейському суді, і у Верховному суді Британії.

Внаслідок цього банк Mellat за допомогою моєї компанії зажадав 4 млрд доларів компенсації у британського уряду і подав скаргу проти Європейської Ради за помилкове внесення до списку.

І я точно знаю, мені про це розповіли журналісти, що, коли Європейський Рада збиралася накласти санкції на Росію, голови деяких держав ЄС були стурбовані справою банку Mellat, тим, що їм доведеться компенсувати збитки російській стороні. І це ляже на плечі платників податків. Тому вони дуже сумнівалися, саме через це.

Нам всі казали, що ми не зможемо оскаржити санкції. Але закон необхідний для встановлення справедливості, і в сучасному світі необхідно бути впевненим у тому, що ти трактуєш і застосовуєш закон в суді так, щоб встановити справедливість.

Санкції - це хороша зброя на війні, але вони не повинні карати невинних громадян Росії або будь-якої іншої країни, на яку поширюються санкції.

ВВС: Чи може цей механізм бути якось використаний тут, у Британії?

Сарош Зайвалла: У випадку з Росією необхідно йти до Європейського суду. Але тут не спрацює звичайний підхід до оскарження, потрібно до цього підійти з розумом, щоб досягти успіху.

Припустимо, що росіянин чи російська компанія, внесені в список, кинули виклик ЄС, в разі успіху вони зможуть претендувати на компенсацію втрат. І якщо це трапиться, то хто понесе відповідальність? Держави ЄС, які змушені будуть брати гроші з бюджету платників податків.

ВВС: Візьмемо недавній приклад: російське інформаційне агентство, що працює в Британії, директор якого, з правом підпису, опинився в санкційному списку. В результаті, рахунки агентства були заблоковані британським банком. Які можливі варіанти розв'язання цієї ситуації?

Сарош Зайвалла: Російське телебачення може ініціювати розгляд проти влади в Англії, яка заблокувала рахунок, або проти банку щодо незаконного блокування. Англійські судді дуже незалежні.

У справі банку Mellat ми звернулися до Верховного суду після невдач з декількома іншими компаніями у Високому суді і Апеляційному суді. І дев'ятеро суддів Верховного суду незалежно і мужньо сказали, що британський уряд діяв незаконно і нераціонально.

Тобто російське телебачення може звернутися до англійського суду за юридичним переглядом рішення, якщо це рішення уряду. Якщо це рішення банку, прийняте з якої-небудь причини, ви можете подати до суду на банк.

ВВС: І ця справа може бути успішною?

Сарош Зайвалла: Мені здається, що так. Справа в тому, що до списку санкцій потрапив тільки один директор. Ми не знаємо, правильно це було зроблено чи ні. Необхідно пам'ятати, що в санкційні списки, на думку Європейського суду і Верховного суду Британії, можна включати тільки тих людей, щодо яких є докази їхніх правопорушень.

Я пам'ятаю, як у справі банку Mellat представники ЄС заявили: о, це Іран, є стільки доказів. А суддя сказав: де докази? Це ж суд, ви це повинні довести.

Тому заморожувати рахунок тільки через те, що директор потрапив під санкції, може бути абсолютно незаконно для керівництва банку.

Санкції не для ЗМІ

ВВС: Чи є універсальний міжнародний механізм оскарження санкцій?

Сарош Зайвалла: Міжнародного механізму немає, але кожна країна має свою територіальну юрисдикцію. ЄС, звичайно, представляє всі країни Євросоюзу.

Потрібно звертатися до місцевого суду. Припустимо, що британський суд вніс до списку санкцій російський банк, тоді потрібно звертатися до англійського суду. Англійські судді дуже чесні і незалежні. Якщо йдеться про ЄС, ви звертаєтеся до суду ЄС у Люксембургу.

Якщо це Штати, то виникає проблема. Санкції, які запроваджують США, не є підсудними, тому що вони запроваджуються указом президента. Ви не можете подати на президента до суду, і скасувати санкції може тільки президент. Ви можете написати йому, але нічого не станеться (Сміється. - Ред.).

ВВС: Якщо оскарження санкцій законним шляхом стане можливим, чи буде це означати, що санкції в якийсь момент втратять своє значення як політичний інструмент? Чи поміняє це весь світовий порядок?

Сарош Зайвалла: Ні, не поміняє. Бо якщо хтось скоїв правопорушення, винен і потрапив до списку санкцій, і якщо держава, або ЄС у цьому випадку, надасть суду докази того, що містер Ікс або якась компанія вчинили правопорушення, наприклад, війну або щось таке, тоді суд не задовольнить вимогу.

Але сьогодні відбувається те, що санкціями карають людей і компанії, які не пов'язані з прийняттям політичних рішень.

А цього не можна робити, бо стаття 17 Конвенції ООН з прав людини говорить про те, що держава не може обмежувати права власності індивідуума, включно з компанією, без належного процесу. Якщо у держави є докази (Правопорушень. - Ред.), то можна карати.

Санкції - хороша зброя, але їх потрібно застосовувати розсудливо і не без ретельного обмірковування. І не можна карати невинних громадян.

ВВС: З органами, які ухвалюють політичні рішення, простіше, але, коли ми говоримо про роль ЗМІ, ми не можемо недооцінювати їхню роль у реалізації та популяризації політичних рішень. Хоча, дійсно, довести, що вони впливали на прийняття рішень, набагато складніше. Чи означає це, що людей, які працюють у ЗМІ, навіть якщо вони підтримують незаконні рішення держави, ніяк не можна карати?

Сарош Зайвалла: Я не розумію, чому їх потрібно карати. Принаймні на Заході ЗМІ повинні бути вільні. І можуть існувати інші точки зору, і люди не зобов'язані підтримувати державу. Коли я йду до суду, я намагаюся довести, що британська держава помилилася.

ВВС: Але, якщо ЗМІ не вільні, якщо ми говоримо про державні ЗМІ.

Сарош Зайвалла: Це цікаве питання, але я все одно не думаю, що ЗМІ потрібно карати. Є дві причини.

Одна - це міжнародні права людини, одне з яких - свобода слова, і друга - це те, що ЗМІ прямо не причетні до скоєння можливого правопорушення. Наприклад, у випадку з Україною ми не знаємо, що насправді є правдою, залучена Росія чи ні.

Але той факт, що ЗМІ щось просто поширюють, не може сам по собі бути правопорушенням. Ви можете карати санкціями тих, хто приймав рішення, чи ви можете карати санкціями компанії, які фізично підтримують постачання зброї, але не індивідуумів.

ВВС: Тобто ви вважаєте, що вся концепція застосування санкцій проти людей, що працюють у ЗМІ, неправильна?

Сарош Зайвалла: Я вважаю, що це має бути незаконно. Санкції необхідно застосовувати обережно і розсудливо. Наприклад, проти Росії, яка є дуже великою державою, дуже складно застосувати санкції.

Я це знаю, я сам з Індії, а Індія потрапила під санкції після ядерний випробувань. Росія - це величезна країна, ви можете скористатися будь-яким портом, і тут дуже складно контролювати порушення санкцій. А якщо санкції застосовуються неефективно, це їх послаблює. Їх потрібно використовувати ефективно, так, щоб не постраждали невинні.

Росія, міжнародне право та ЮКОС

ВВС: Що ви думаєте з приводу того, як у Росії трактують міжнародне право? Зокрема, недавнє рішення Конституційного суду Росії про те, що країна повинна виконувати рішення ЄСПЛ, якщо при цьому не порушуються норми Конституції Росії. Чи не суперечить це базовому принципу про превалювання міжнародних договорів, якому нас вчили?

Сарош Зайвалла: Права людини є міжнародними. І можна очікувати, що всі цивілізовані країни будуть поважати права людини, особливо Конвенцію ООН з прав людини.

Але в той же час країна обмежена національним законодавством, і Британія обмежена своїм правом. І європейське право інкорпороване в британське право.

І якщо російське законодавство щось забороняє, може бути, якась напруга між російським правом і європейським правом у сфері прав людини.

Мені здається, що в цьому випадку російський Конституційний суд міг би розглянути створення міжнародного комітету, який би переконався, що Конституція Росії не містить термінів та положень, які суперечать міжнародному праву в сфері прав людини.

Кожна країна, яка приєднується до ООН, повинна підписати міжнародну конвенцію прав людини. А в цій конвенції - сила міжнародного права.

Я не представляю уряд Росії, але, можливо, є якийсь зв'язок з рішенням у справі ЮКОСа. ... Але я не знаю обставин цієї справи, я не можу коментувати.

ВВС: Тобто ви не думаєте, що це якось вплине на міжнародну систему права?

Сарош Зайвалла: Ні, це не матиме ніякого впливу. Просто люди будуть думати, що Росія - це "паршива вівця" (black sheep), тому що вона не дотримується міжнародного права. Але все це залежить від суддів. Наприклад, тут (У Британії. - Ред.), якщо парламент приймає закон, що суперечить міжнародному праву, суд скаже: вибачте, це порушення міжнародного права, наших зобов'язань.

Так що вирішувати будуть російські судді. Кожна держава має право приймати на своїй території такі закони, які вона хоче. Ви не можете нав'язувати державі закони, але держава повинна нести відповідальність, судді повинні трактувати закони так, щоб це відповідало принципам міжнародного права.

ВВС: Які ваші прогнози щодо справи ЮКОСа і рішення Гаазького арбітражу з приводу Росії? Схоже, що Росія буде всіляко його оскаржувати і, можливо, не буде виконувати. Як це може вплинути на систему міжнародного права?

Сарош Зайвалла: Мені треба бути обережним, тому що я консультував з цього питання представників російського уряду.

Наскільки я розумію, а я консультував тільки одну сторону, у Росії є аргументи на свій захист, які полягають в тому, що інвестиційний договір та інвестиційний арбітраж не мають юрисдикції закону на території Росії, тому що не було рішення парламенту.

За російськими законами повинно було бути рішення парламенту. І якщо це так, то у Росії є право сказати, що у арбітражу не було юрисдикції. І Нью-Йоркську конвенцію (Конвенція ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень. - Ред.) можна оскаржити тільки з двох підстав.

Перша - це відсутність юрисдикції, тому що йдеться про трибунал, передбачений контрактом, і друга - це порушення належної процедури. Якщо інвестиційний договір не став обов'язковим до застосування згідно з російським законодавством, тоді у Росії будуть аргументи на захист.

Торік у нас була справа з індійським урядом з приводу контракту, де було арбітражне рішення про 9 млн доларів. Це не дуже багато. І ми успішно його оскаржили на підставі того, що директор урядової компанії, який підписав контракт, порушив процедуру, а, значить, контракт не мав сили. І англійський суд сказав, що це так, арбітражне рішення не є обов'язковим для виконання.

ВВС: А той факт, що Росія брала участь в арбітражному процесі, впливає на цю ситуацію?

Сарош Зайвалла: Це абсолютно не має значення. За рішенням судді Ендрю Сміта, прийнятому в жовтні чи листопаді минулого року англійським судом, індійська урядова компанія брала участь в арбітражі, надала всі свої докази і програла.

Там йшлося про закупівлю рису в Таїланді урядовою компанією. Вони прийшли до мене. І ми, попри те, що всі говорили, що у нас нічого не вийде, доводили, що оскільки йдеться про індійську урядову компанію, а вона, за індійськими законами, повинна дотримуватися певної процедури під час підписання директором контракту, а цієї процедури не дотрималися. І, значить, контракт не має обов'язкової сили.

І якщо йдеться про арбітраж, то у випадку, якщо контракт не має зобов'язувальної сили, то не може бути арбітражу, тому що він передбачається контрактом. І суд з цим погодився.

І хоча індійський уряд брав участь у процесі, арбітражне рішення не є обов'язковим для виконання. Не було юрисдикції. Суд відрізняється від арбітражу. Юрисдикція арбітражу виходить з положень контракту і є продуктом контракту.

З Сарошем Зайваллою розмовляла Дар'я Тарадай.