Преса США попереджає про подвійні стандарти в Україні

Хоча більша частина американських республіканців виступає за рішучу позицію США щодо України, деякі з них крокують не в ногу.

Конгресмен Рон Пол, батько кандидата партії в президенти Ренда Пола, наприкінці квітня надрукував на консервативному сайті Townhall статтю під заголовком "В Україні Америка демонструє свої подвійні стандарти".

Автор згадує низку вбивств опозиційних діячів в Україні, зауважуючи, що уряд США до того часу не сказав із цього приводу ні слова, і закликає порівняти це мовчання з бурхливою американської реакцією на смерть російського опозиціонера Бориса Нємцова.

"Борис Нємцов був членом незначної політичної партії, яка навіть не представлена в російському парламенті, - пише Рон Пол. - І все ж, уряд США негайно зажадав, щоб Росія провела ретельне розслідування його вбивства, даючи цим зрозуміти, що його вбивці керувалися політичними мотивами".

"Коли стало відомо про загибель росіянина, - продовжує автор, - голова комітету палати представників з іноземних справ республіканець Ед Ройс не став чекати доказів й обвинуватив у його вбивстві російського президента Володимира Путіна".

Пан Ройс заявив американським ЗМІ, що "це шокуюче вбивство є черговим ударом по тих, хто наважується виступати проти путінського режиму".

Але ні пан Ройс, ні держсекретар Джон Керрі, ні президент Обама, жоден державний діяч США "не сказав ані слова про серію вбивств в Україні, які дуже нагадують політичні", нарікає автор, що дотримується лібертаріанських і ізоляціоністських поглядів.

Навпаки, продовжує пан Пол, замість того, щоб потурбуватися про стан демократії в Україні, адміністрація відправляє американських інструкторів брати участь у підготовці українських військовослужбовців.

Автор незадоволений тим, що американські військові допомагають одній стороні цього "громадянського конфлікту", при цьому одночасно США накладають санкції на Росію, звинувачуючи її в допомозі іншій стороні.

Американські радники вчать українських вояків і залишать їм частину свого спорядження, пише пан Пол, на думку якого, Київ "може розтлумачити це як "добро" на те, щоб почати нові військові дії проти регіонів, які відкололися на Сході країни".

Конгресмен схвалює новий курс президента Обами у відносинах з Кубою та Іраном, але критикує його за санкції проти Росії, "підтримку лютих атак Саудівської Аравії на Ємен і нові зусилля домогтися зміни режиму в Сирії".

Деструктивна роль Росії

Із паном Полом погоджується Тед Гейлен Карпентер, старший науковий співробітник цитаделі американського лібертаріанізма - вашингтонського Інституту Катона. Він розмістив на сайті статтю про те, як охолодження з Росією може негативно позначитися на позиціях Вашингтона на Близькому Сході.

Як пише автор, цей регіон рясніє гарячими точками від Сирії до Іраку. Зі зрозумілих причин, на Заході найбільшу увагу зазвичай приділяють політиці США і різних регіональних держав, хоча там діє ще один персонаж, який може вплинути на події - Росія.

"На жаль, - пише пан Карпентер, - внаслідок зростаючих непорозумінь між Москвою і Заходом з інших питань (особливо щодо України) у російських лідерів не багато підстав підтримувати західні ініціативи на Близькому Сході, навіть якщо вони логічні і конструктивні. Натомість в уряді Володимира Путіна є все більше підстав відігравати деструктивну роль, прагнучи опосередковано поквитатися за економічні санкції, які США і Євросоюз наклали на Росію через український конфлікт".

За словами автора, рішення Москви продати Ірану зенітні комплекси С-300 - це лише один приклад того, як вона може створити проблеми для США на Близькому Сході. Якщо ядерна угода з Іраном розпадеться, то придбання ним досконалих ракет ППО, мабуть, додасть Тегерану сміливості і зробить можливий напад на його ядерні об'єкти значно ризикованішим і дорогим.

Росія входить до групи країн, що ведуть ядерні переговори з Іраном, і легко може саботувати угоду з ним. Як пише пан Карпентер, затягування кінцевої угоди може стати для Кремля "ефективним способом висловити незадоволення політикою США щодо України або новими силами швидкого реагування НАТО".

Москва також не робить секрету із свого бажання, щоб Башар Асад залишався при владі в Сирії, тоді як такий розвиток подій неприйнятний для США та інших країн НАТО.

З огляду на вищесказане пан Карпентер підсумовує, що "лідерам США і Європи слід розглядати свою політику щодо Росії в глобальному контексті, а не тільки в світлі ситуації на східному фланзі НАТО. Це означає необхідність виокремити пріоритети і іноді жертвувати менш важливими завданнями".

За словами автора, "західні діячі не можуть припускати, що вони будуть вживати ворожих заходів у відповідь на український розбрат без того, щоб заплатити за це геополітичну ціну на Близькому Сході і в інших регіонах, де Кремль відіграє не останню роль. Зовнішня політика - це не благодійність, і у росіян зараз мало причин підтримувати цілі західних держав на Близькому Сході, якщо Москва не вбачає в них відчутних переваг для себе самої".

Пан Карпентер закликає Захід серйозно обдумати, чи має сенс продовжувати економічні санкції проти Росії, "якщо за це доводиться платити високу геополітичну ціну в регіонах, що лежать далеко від Східної Європи".

Передбачувана відповідь Москви?

Рішення Москви поставити С-300 Ірану викликало в США лавину публікацій, зокрема, статтю Дейва Маджумдара на популярному сайті The Daily Beast під назвою "Путінські ракети можуть зробити американські атаки на Іран майже неможливими".

Як пише автор, уряд США роками переконував Росію не постачати Ірану С-300 (або SA-20 Gargoyle, згідно з натівською класифікацією). Коли в 2010 році Вашингтон умовив Москву цього не робити, адміністрація Обами подавала це як свою велику зовнішньополітичну перемогу, пише пан Маджумдар.

Автор цитує Хетер Конлі з вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, за словами якої, це було "одним з ключових досягнень так званого "перезавантаження" відносин з Москвою".

"Ускладнювати життя американським політикам - відтоді це стало кремлівським пріоритетом", - зазначає автор. Низка аналітиків застерігали минулого року, що Кремль може відповісти на американські економічні санкції саме продажем С-300 Тегерану.

За словами пан Маджумдара, "рішення Кремля сигналізує Тегерану, що санкціям, які змусили Іран сісти за стіл переговорів, прийшов кінець ще до підписання ядерної угоди".

Автор цитує неназваних військових, які кажуть, що оснащення іранської ППО системами С-300 "по суті справи перетворює цілі регіони в нельотні зони для звичайних реактивних літаків на кшталт F-16 або F/А-18 Hornet, що перебувають на озброєнні флоту США".

У цих зонах зможуть діяти лише дорогі літаки з технологією "стелс", що робить їх малопомітними для ворожих радарів. У першу чергу це стратегічні бомбардувальники B-2 Spirit вартістю 2,2 млрд доларів кожен. Але у Пентагону їх лише 20 штук.

У цих зонах також зможуть діяти нові винищувачі F-22 Raptor і F-35, та й то недовго, пише автор. Їм на допомогу може прийти низка мініатюрних безпілотників, які будуть виконувати роль хибних цілей для іранських зенітних ракет, а також засоби зменшення їхніх радарів, такі як літаки EA-18G палубного базування.

Неназваний офіцер ВПС США заявив Дейву Маджумдару, що оснащення іранської ППО комплексами С-300 фактично позбавить Ізраїль можливості в однобічному порядку завдати удар по ядерних об'єктах Ісламської Республіки, принаймні до того, як він отримає американські F-35.