Політологи про "Мінськ-2": це перемога, але...

Українські політологи, котрих опитала ВВС Україна, схвально оцінюють угоди, які стали результатом "нормандського саміту" в Мінську.

Але, наголошують вони, самі по собі підписані документи не гарантують замирення на Донбасі, а те, як вони реалізовуватимуться, є відкритим питанням.

Дорожня карта, намальована чотирма лідерами у Мінську потребуватиме подальшої імплементації.

Однак, кажуть співрозмовники ВВС Україна, навіть у нинішньому вигляді вона дає шанс на початок мирного вирішення конфлікту на сході України.

Ключові позиції

Відповідаючи на питання, наскільки вигідними для України виявилися мінські угоди від 12 лютого, опитані ВВС Україна експерти дають радше позитивні оцінки.

Перед зустріччю в столиці Білорусі політологи наголошували: найкращим для Києва результатом перемовин став би документ, у якому б ішлося про неухильне дотримання "першої мінської угоди".

Опубліковані у вівторок зранку документи дають експертам підстави констатувати: українська дипломатія досягла цієї мети.

"Я вважаю, що це - перемога Порошенка як головного переговірника і української дипломатичної делегації в цілому", – каже керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Він додає: певні формулювання у четвергових документах є компромісними: до них він зараховує підсумкове окреслення лінії розмежування або ж пасаж про "відновлення соціально-економічних зв’язків", як у домовленостях називають відновлення соцвиплат на наразі непідконтрольних Києву територіях.

Однак політолог звертає увагу на формулювання, вжите у відповідному пункті документу: "Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв’язків".

"Цю "модальність" ще потрібно визначити, а це буде предметом подальших переговорів", – каже Володимир Фесенко.

Натомість керівник Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов наголошує, що під час переговорів Україні вдалося відстояти кілька ключових позицій, які дозволяють вважати досягнутий компроміс досить вигідним.

"У документах немає згадок про "ДНР" чи "ЛНР" - йдеться лише про окремі території Донецької та Луганської областей. У них не йдеться про жодну федералізацію. Ці позиції ми відстояли, це головне", - констатує пан Карасьов.

Деякі спостерігачі відзначили, що Декларація, ухвалена в Мінську від імені "нормандської четвірки", не була підписана жодним з лідерів цих держав.

Чи не означає це, що Володимир Путін, який визнає, що має вплив на сепаратистів, не захотів брати на себе відповідальність за реалізацію задекларованих кроків?

Директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко вважає, що йдеться про інше: "Лідери чотирьох держав не хотіли бути згаданими в одному документі з "ДНР" та "ЛНР" і підписувати його з ними в одному форматі. Це б певним чином урівняло їх у статусі".

"Альтернатива – це війна"

Тим не менше, українські політологи констатують: зараз головним є питання реалізації "других мінських домовленостей".

Угоди, підписані у столиці Білорусі у вересні минулого року, також, за визнанням експертів, в цілому влаштовували Київ, однак на ділі це не має жодного значення, оскільки Росія їх не дотримувалася, – кажуть представники Києва та західних держав.

"Навряд чи можна було б сподіватися на те, що у цих обставинах можна було підписати угоду, в котрій чітко були б прописані гарантії виконання усіх її пунктів. Тому минулорічні проблеми проблеми залишаються актуальними і зараз. Надійних гарантій і механізмів контролю за припиненням вогню і відведенням озброєнь немає", – каже Володимир Фесенко.

На думку політолога, одним з найбільш проблемних моментів "других мінських угод" є питання про те, хто контролюватиме "буферну зону" після того, як сторони розведуть важке озброєння.

Він не виключає, що у майбутньому доведеться обговорити введення на ці території миротворчого контингенту.

"Переговори про склад миротворчої місії, її мандат та фінансування можуть зайняти кілька місяців. Тому я, чесно кажучи, великий скептик щодо того, чи вдасться реалізувати угоду в зазначені терміни", – каже Володимир Фесенко.

В українському політикумі ще з минулого року досить розповсюдженим є побоювання, що Росія може ввести свій миротворчий контингент в односторонньому порядку.

Немовби реагуючи на такі побоювання, у четвер з цього приводу висловився міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

"Такий крок буде фактично звичайною інтервенцією... Я не думаю, що на сьогодні Росія здатна прийняти таке рішення, оскільки воно буде не просто засуджене міжнародним співтовариством, а тягнутиме за собою достатньо складні санкції", – заявив він в ефірі "5 каналу".

Утім, до кризового сценарію може і не дійти, вважає Вадим Карасьов.

"Мені здається, шанс реалізувати цей документ повністю є. Бо альтернатива – це війна, а війни ніхто не хоче: ані Європа, ані ми, ані Росія. Можливо, сепаратисти, але вони перебувають на повному воєнному забезпеченні Росії, тому їхнє поле для маневру було вузьким", – каже політолог.

Україна, низка західних країн та НАТО кажуть, що у військових діях на сході України беруть участь кадрові вояки російської армії, а Росія постачає сепаратистам озброєння. Офіційна Москва заперечує ці звинувачення.

"Реалізувати ці домовленості буде важко, однак це краще робити шляхом подальших переговорів у рамках тієї ж Контактної групи, аніж на полях бою", - констатує пан Карасьов.

"Ризики є"

Перші враження про готовність сторін конфлікту дотримуватися мирних домовленостей можна очікувати уже протягом кількох найближчих діб, кажуть експерти.

Йдеться, перш за все, про бойові дії на Дебальцівському плацдармі, пояснює Володимир Фесенко.

Сепаратисти заявляють про те, що там в "котлі" перебувають кілька тисяч українських вояків. Такої самої думки, схоже, притримується президент Росії Володимир Путін.

У той же час представники Збройних сил України та Донецького облуправління МВС заперечують інформацію про оточення.

Наразі зрозуміло лише, що бойові дії в околицях стратегічно важливого міста тривають.

"Немає жодних гарантій, що вони закінчаться до 15-го числа, так що ризики зриву перемир’я, на жаль, є", – каже Володимир Фесенко.

Натомість Юрій Якименко з Центру Разумкова називає головним чинником, що впливатиме на реалізацію чи нереалізацію "других мінських угод", ставлення до них Росії.

"Якщо вона ставитиметься до них по-старому – угоди не виконуватимуться. Якщо ж під впливом довготривалого процесу, фінальною стадією якого зараз є мінська зустріч, в усвідомленні російської влади стався якийсь злам, то надія на прогрес у порівнянні з "першими мінськими угодами" є", – каже експерт.