Могеріні й Туск: нові обличчя у верхівці ЄС

Лідери ЄС призначили італійку та поляка на дві провідні посади в Європейському Союзі.

Міністр закордонних справ Італії Федеріка Могеріні, лівоцентристський політик, стане новим Верховним представником ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки, замінивши Кетрін Ештон. Очікують, що Європейський парламент має затвердити призначення.

Правоцентристського прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска обрали президентом Європейської Ради. На цій посаді він замінить бельгійця Германа Ван Ромпея. Серед його обов'язків - встановлення загальних пріоритетів ЄС, головування на самітах ЄС і пошук домовленостей між державами-членами ЄС, які часто дотримуються різних точок зору.

Федеріка Могеріні

41-річна Федеріка Могеріні стала міністром закордонних справ Італії лише у лютому 2014 року.

Прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці активно лобіював її призначенні на посаду Верховного представника ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки. Але він зіткнувся з опором на саміті ЄС у липні, коли лідери Східної Європи закидали їй відсутність суттєвого досвіду і ймовірно м'яку позицію щодо Росії.

Але на саміті ЄС в суботу пан Ван Ромпей сказав, що лідери ЄС переконані, що пані Могеріні буде успішним переговорником для Європи на міжнародному рівні.

Пані Могеріні, яка вільно володіє англійською мовою, сказала, що "виклики є величезними... в усій Європі є кризові ситуації - на європейській землі, в Україні, а також від Іраку і Сирії і аж до Лівії".

Вона закінчила університет Ла Сапієнца в Римі, своєму рідному місті, за спеціальністю політологія, а також написала дисертацію на тему ісламізму.

Вперше її обрали до парламенту в 2008 році, вона спеціалізувалась на зовнішній політиці. Федеріку Могеріні вважають лояльною до пана Ренці.

"Навіть коли їй була 25, вона була зосереджена на зовнішній політиці, - цитує агенція Reuters Луку Бадера, колегу пані Могеріні по демократичній партії. - Вона дуже твереза і серйозна, а не яскрава і барвиста".

Пані Могеріні керуватиме Європейською службою зовнішньополітичної діяльності (EEAS) і проводитиме більшу частину свого часу, мандруючи світом, маючи справу з таким різноманітним проблемам, як конфлікт в Україні, спірна ядерна програма Ірану та загрози з боку бойовиків-ісламістів на Близькому Сході.

Як і Кетрін Ештон, під час обрання на посаду їй надали перевагу перед такими ветеранами зовнішньої політики, як поляк Радек Сікорський, президент Литви Даля Грібаускайте та швед Карл Більдт. Тож міністерства закордонних справ Європи будуть прискіпливо стежити за її діями і промовами.

За словами Яна Техау, директора центру Карнегі-Європа, "під сумнів були поставлені не лише її знання, але й достатність її авторитету для того, щоб бути дипломатом найвищого рівня".

Уряди країн ЄС, як правило, схильні самостійно вирішувати питання зовнішньої політики, і лише на словах підтримують ідеал "єдиного голосу ЄС" на міжнародному рівні.

"Як верховний представник, ви фактично є найманим працівником держав-членів. Вони завжди бояться того, хто визначає поряд денний, - їм не потрібен хтось, хто матиме завищені амбіції," - сказав пан Техау ВВС.

Дональд Туск

57-річний Дональд Туск, отримав міцну підтримку від канцлера Німеччини Ангели Меркель і прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона у призначенні на посаду президента Європейської Ради.

Його уряд був одним з тих, хто найбільш жорстко підтримував в ЄС санкції проти Росії за підтримку Москвою заворушень у Східній Україні.

Криза в Україні, яку багато хто вважає найбільшою загрозою безпеці в Європі після холодної війни - стане випробуванням для його лідерства. Його слабку розмовну англійську мову розглядають як можливу перешкоду.

У січні його уряд сперечався з паном Кемероном через бажання лідера Великої Британії скоротити допомогу на дітей для мігрантів у ЄС.

Тим не менш, пан Кемерон, здається, бачить у ньому потенційного союзника Британії у фундаментальному реформуванні ЄС.

Пан Туск був прем'єр-міністром з 2007 року, і в 2011 році він став першим польським прем'єром, якого переобрали після падіння комунізму в 1989.

Він походить з Гданська, балтійського портового міста, де в 1980-х роках розпочались антикомуністичні демонстрації на чолі з профспілкою "Солідарність". Він брав активну участь в "Солідарності" під час вивчення історії в університеті Гданська.

Він належить до меншини кашубів у Польщі.

Він очолює партію "Громадянська платформа", яка дотримується політики вільного ринку. Його уряд скоротив робочі місця в державному секторі, впроваджував приватизацію, знижував податки, щоб залучити іноземних інвесторів, і намагався переконати поляків за кордоном повертатися додому.

Польща, на відміну від багатьох своїх багатших партнерів по ЄС, має стійке економічне зростання, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи.