Куди йти і з ким: кандидати в президенти про зовнішню політику

До теми зовнішньої політики кандидати в президенти України підходили по-різному. Хтось, наприклад, Олег Ляшко, присвячує відповідному розділові понад чверть своєї виборчої програми, а хтось, як-от Микола Маломуж, взагалі не торкається цієї теми у документах, поданих до ЦВК.

Аналізуючи програми учасників виборів, можна констатувати дуже широкий набір опцій зовнішньої політики: "свого" кандидата знайдуть як прихильники негайного зближення з ЄС, так і апологети Митного союзу, як прибічники вступу до НАТО, так і ті, хто виступають за позаблоковий статус України.

При цьому не можна забувати: останнім днем подачі документів кандидатів у президенти до Центрвиборчкому було 30 квітня – ще до активізації антитерористичної операції на сході України і тим більше до кривавих подій в Одесі. Тому не виключено, що якби учасникам виборів дали можливість переписати свої програми сьогодні, вони могли б виглядати дещо інакше.

Як бути з Росією?

У світлі останніх подій на півдні та сході України риторика багатьох вітчизняних політиків щодо Росії значно пожорсткішала. Це відбивається і на стилістиці передвиборчих програм кандидатів у президенти.

Василь Куйбіда, приміром, називає Кремль "головною небезпекою для України", хоча надалі у своїй програмі не конкретизує, на чому повинні базуватися українсько-російські відносини.

Інші кандидати, ставлення яких до Росії можна назвати радше неприхильним, пропонують конкретні заходи, котрі потрібно вжити щодо стосунків з Москвою.

Так, Олег Тягнибок та Олег Ляшко пропонують запровадити візовий режим для росіян, а лідер "Свободи", крім того, обіцяє "вимагати виключити Російську Федерацію з усіх міжнародних організацій, принципи яких вона порушила".

Олег Ляшко заявляє про намір "денонсувати антиукраїнські харківські угоди 2010 року", однак реалізувати цю обіцянку йому буде доволі складно, оскільки вони вже й так денонсовані Росією в односторонньому порядку.

З доволі агресивною риторикою щодо Росії виступає у своїй програмі Юлія Тимошенко. Екс-глава уряду обіцяє не лише звільнити Крим від російської окупації, але й "добиватися компенсації за завдані Україні в Криму збитки через міжнародні суди" (Росія в цьому контексті не згадується, проте натяк на північно-східного сусіда тут очевидний).

Крім того, пані Тимошенко виступає за те, щоб ліквідувати "всі елементи залежності України від Росії – енергетичної, економічної, інформаційної". Про заборону трансляції "антиукраїнських ЗМІ" говорить у своїй програмі Дмитро Ярош.

Тим часом серед кандидатів у президенти є й такі, що виступають з досить миролюбною риторикою стосовно Росії.

Втім, градус миролюбності теж може бути різним.

Петро Порошенко, приміром, говорить про намір "використати весь свій дипломатичний хист та політичний досвід", аби забезпечити "деескалацію конфлікту, уникнути війни та зберегти мир". Все – заради того, аби "знайти прийнятні способи співпраці з Росією, насамперед, економічної".

Сергій Тігіпко обіцяє "відновити переговорний процес з Росією на прагматичній основі та в інтересах України", а Василь Цушко закликає "налагодити нормальні і тривкі відносини з РФ як надійним партнером та сусідом".

Михайло Добкін став єдиним кандидатом в президенти, який прямо заявляє, що Україна повинна увійти до складу Митного союзу.

Європа: все або нічого

Палітра думок кандидатів у президенти стосовно відносин України з ЄС суттєво вужча.

Загалом закономірність тут проста: проєвропейські політики виступають з тезами стосовно поглиблення стосунків з Європою до тієї міри, яку вони вважають доцільною і можливою, а ті кандидати, які ставляться до євроінтеграції стриманіше – просто не згадують про це у своїх програмах.

Так жодного слова "Європа" чи "ЄС" ми не знайдемо у програмах Михайла Добкіна, Рената Кузьміна, Петра Симоненка чи Сергія Тігіпка. Констатацією "у нас є шанс збудувати "Європу" (саме в лапках – Ред.) в Україні" обмежується Василь Цушко.

Натомість ті політики, які виступають за зближення України з Європою, різняться в нюансах того, наскільки швидку та глибоку інтеграцію вони забезпечать у якості президента.

Про "входження до Європейського Союзу" говорить у програмі Зорян Шкіряк, про "перспективу повного членства" – Володимир Саранов, про негайну подачу "заявки на вступ до ЄС" - Олег Ляшко, про початок переговорів про повноцінне членство України в ЄС протягом своєї президентської каденції каже Петро Порошенко.

Натомість деякі кандидати – при визнанні пріоритетності радше прозахідного вектору зовнішньої політики Києва – про необхідність членства України у Євросоюзі не згадують.

Йдеться тут про Дмитра Яроша та Олега Тягнибока: націоналісти, при тому, що виступають за якомога швидше підписання Угоди про асоціацію з ЄС у повному обсязі, не говорять про те, що кінцевою метою євроінтеграції має бути саме членство України у ЄС.

Зате одразу низка кандидатів заявляють, що на посту президента добиватимуться запровадження безвізового режиму з ЄС для українців. При цьому лише двоє кандидатів, яких ЗМІ називають фаворитами виборів, говорять про конкретні часові рамки, коли ця обіцянка має стати реальність.

Юлія Тимошенко каже, що без віз перетинати західний кордон українці зможуть вже до кінця цього року. А Петро Порошенко обіцяє реалізувати цей пункт своєї програми протягом першого року свого президентства.

Вступати чи не вступати

Вже станом на кінець березня, коли кандидати подавали свої програми до ЦВК, було очевидно, що безпека України перебуває під загрозою. Відповідно, деякі кандидати у президенти звернулися до теми міжнародних гарантій непорушності кордонів України у своїх програмах.

Олександр Клименко, Василь Куйбіда, Олег Ляшко, Зорян Шкіряк та Олег Тягнибок бачать вихід з ситуації у вступі України до Північноатлантичного альянсу.

Полярна точка зору – закріплення нейтрального або ж безблокового статусу України, за який виступають Вадим Рабінович, Петро Симоненко та Василь Цушко. Останній, до речі, каже, що гарантії незалежності Україна повинна отримати напряму від Ради Безпеки ООН.

Дмитро Ярош та Олег Тягнибок обіцяють звернутися за гарантіями безпеки України до США та Великої Британії як підписантів Будапештського меморандуму. На думку Олега Ляшка, США, ЄС та НАТО повинні "реально виконати надані Будапештським меморандумом гарантії, зокрема оснастити українську армію найсучаснішою технікою та озброєнням".

Кандидати-націоналісти виступають за повернення Україні ядерного статусу.

"Звернутися до США та Великої Британії по сприяння та допомогу в ядерній програмі України", – пише у своїй програмі Олег Тягнибок.

Жоден кандидат не виступає за приєднання України до Організації Договору про колективну безпеку.

Два громадянства і Гаазький трибунал

Деякі кандидати в президенти намагалися вийти за межі традиційних для української політики дилем "Європа чи Росія" і "НАТО чи позаблоковість", додавши до своїх програм зовнішньополітичні "родзинки", які вирізняють їх на тлі конкурентів.

Приміром, про наміри запровадити інституту подвійного громадянства заявляють Володимир Саранов та Вадим Рабінович. Однак, якщо програма першого з них передбачає, що можливістю мати два паспорти зможе скористатися кожен українець, то пан Рабінович пропонує дозволити мати два громадянства представникам української діаспори за кордоном.

"Особливе ставлення має бути до таких країн, як Канада, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Ізраїль, Португалія, Італія та інших, де розташовані найчисельніші українські діаспори. З ними потрібно спеціально працювати, докладати зусиль у всіх сферах діяльності", – продовжує тему української діаспори пан Рабінович.

І тут же, очевидно, з огляду на свій стосунок до медіа-бізнесу, продовжує: аби не програвати інформаційних воєн, Україна повинна негайно створити "канали та інші ЗМІ", котрі б розповідали про події в країні іноземними мовами.

Олег Тягнибок та Дмитро Ярош кажуть про необхідність поглиблення співпраці з країнами Балтійсько-Чорноморського регіону (або ж Балто-Чорноморської геополітичної осі, як називає їх лідер "Свободи").

Керівник "Правого сектору" натомість став єдиним кандидатом, який заявив про необхідність поглиблення торгово-економічного співробітництва України з Китаєм та країнами арабського світу.

Юлія Тимошенко у своїй програмі каже про необхідність ратифікувати Римський статут, який дасть Україні право звертатися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

"Звернутися до Суду для зупинення військового захоплення України та притягнення до відповідальності тих, хто вчинив злочини проти людяності", – пояснює лідерка "Батьківщини" для чого, чи то пак для кого саме, це потрібно.