"Найдивніший куточок Європи". Харків вразив британського журналіста

"Один із найдивніших куточків Європи - тепер найнормальніший". Так пише оглядач The Telegraph Деніел Гардакер про свою подорож до Харкова, де він провів "вихідні свободи" від карантинних обмежень Британії.

Туриста особливо вразив Будинок державної промисловості (Держпром). Конструктивізм Держпрому він порівнює з "інтернаціональним стилем" Людвіга Міс ван дер Рое і британським бруталізмом 60-х років. А вулиці, що розходяться променями від площі Свободи, створюють, за його словами, "блискучу гармонізацію ритму та промисловості".

Автор також торкається мовного питання.

"Сьогодні в Харкові, першій столиці радянської України, українська мова - на знаках, меню ресторанів і рекламі, але спілкуються майже виключно російською. Я не впевнений, що десь у світі існує щось подібне - і воно трошки незручно, коли знаєш на базовому рівні російську, але ні слова українською, окрім споріднених слів", - пише автор.

Залишків "русской весны" 2014-го журналіст у Харкові не побачив.

"Окрім історичного музею, що дуже охоче показує російські сухпаї, захоплені під час боїв поблизу, та небагатьох чоловіків, які носять одяг тактичного стилю, немає суттєвих ознак нещодавньої нестабільності", - пише Гардакер.

Колонки в Парку Шевченка грають джазові кавери на Wonderwall і Valerie. Водночас, якщо проїхати приблизно годину на авто, досі йде боротьба на лінії фронту, що за п'ять років майже не змістилася, додає автор.

Найдивнішим у місті журналіст вважає кафе та ресторани, що в Європі характеризують "провінційне місто". Це, зокрема, кафе із зображеннями паризького і нью-йоркського таксі на стіні та "егалітарні" лаунж-бари на даху, де носять джинси і повсякденний одяг.

Всі вони відкриті під час карантину, "і небеса не впали", пише турист, який не дуже радіє епідемічним обмеженням в Британії.

Та в плацкартному вагоні соціальне дистанціювання "неможливе в теорії і на практиці", зазначає автор.

"Голі ноги висовуються в коридор; передаються кава, чай і алкоголь; і люди, які тільки-но познайомилися, заводять зовсім недоречні розмови про гроші та політику. На деяких станціях бабусі продають домашню їжу та релігійну атрибутику", - описує свої враження британський турист.

На станції кожна третя людина тримає квіти. Дню жінок - "пережитку комуністичної епохи" - тут приділяють набагато більше уваги, ніж пам'яткам соцреалізму, додає Гардакер.

Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба Моніторингу ВВС

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!