"Трудовий туризм": як відвідувачі допомагають "ремонтувати" Фарерські острови

Фарери - це вулканічні острови далеко на півночі Атлантики, відомі своєю первозданною красою. Тут постійно зростає наплив туристів, але цього року уряд вирішив тимчасово закрити окремі частини країни для відвідин.

Прилітаючи на Фарери, що на півдороги між Норвегією та Ісландією, ви першим чином дивуєтесь погоді.

Літак відчайдушно маневрує між потужними поривами вітру й нарешті приземляється у мальовничому аеропорті Ваґар. Варто вийти з будівлі аеропорту, як вітер майже буквально збиває вас з ніг.

Минулого місяця уряд архіпелагу оголосив, що закриє для відвідин 11 місцевостей, популярних серед туристів - але лише на два дні; на цей час добровольців запросили до участі у господарчих роботах.

Як проголосило рекламне відео, острови були "закриті для туристів, відкриті для волонтерів".

З-поміж тисяч поданих заявок відібрали сто людей віком від 18 до 75 років.

Волонтери з'їхалися з 25 країн світу, включно з далекою Австралією. Вони самі оплатили дорогу і два дні працювали безоплатно (проте їх забезпечили проживанням і харчуванням).

По прибутті їх поділили на команди, названі за кольорами, й розподілили по 18 островах, де волонтери працювали пліч-о-пліч з місцевим населенням.

"Коричневу команду" швидко відправляють до околиць найважливішого історичного поселення архіпелагу - селища Чирчибювур, що розташоване на найбільшому острові Стреймой і має близько 50 постійних мешканців.

У цій команді - британці, норвежці, данці та ірландці; більшість із них гадки не має, чого очікувати.

Їм показують семикілометрову стежку, що змією повзе по туманних пагорбах; тут вони до вечора тягатимуть важкі валуни.

Наприкінці першого робочого дня волонтери виснажені й подряпані; ниють м'язи - навіть ті, про існування яких їхні власники досі не здогадувалися.

Втім, багато хто відчуває глибоке задоволення від того, що знаходиться на своєму місці, що подався сюди не даремно.

Волонтер з Данії Каспер Абент приїхав, щоби випробувати себе поза звичною офісною роботою.

"Це було нелегко - ми працювали, відкриті до стихій. Весь день носили важке каміння на сильному вітрі", - каже він.

На другий день "коричнева команда" продовжує маркувати кам'янистий трек.

"Зелена команда", у складі якої німці й американці, працює за протокою - на сусідньому острові Сандой.

Їхній пункт призначення - селище Скарванес, де живуть менш ніж десятеро людей.

Команді треба полагодити тури на старій стежці, відремонтувати ворота і збудувати кілька перелазів.

Інші команди працюють над низкою різноманітних завдань, наприклад, облаштовують оглядові майданчики у спосіб, що сприяє захисту природи і диких птахів.

Заради майбутнього островів?

Два дні важкої праці добігають кінця, і організатори проекту Visit Faroe Islands дякують волонтерам за "визначні результати", що набагато перевищили їхні очікування.

"Чудово було бачити стільки людей з усього світу, які об'єдналися з місцевими мешканцями і фермерами у спільній місії. Всі вони охоче засукали рукави", - каже директор проекту Ґудрід Гойгаард.

Вже оголосили, що у 2020 році подібний проект відбудеться знову.

Ідея "трудового туризму" не нова: схожі ініціативи останніми роками втілюються у багатьох точках світу.

То чи справді цей проект відкрив нові перспективи для відповідального туризму? Чи це лише замаскований рекламний трюк, аби привабити більше відвідувачів?

За словами острів'ян, завдання для волонтерів складалися за їхньої згоди й відповідно до їхніх потреб.

Подекуди до планів було внесено корективи, аби не нашкодити делікатній екосистемі.

"Це справді те, чого потребувало місцеве населення", - каже сандойський фермер Якоб Мартін Дебес.

"Отже, це не просто піар", - підсумовує він з переконаністю, що найбільшу вигоду від волонтерської праці отримують місцеві жителі.

"Фарери - не Ісландія"

Найбільше питання зараз у тому, як знайти баланс між розширенням туризму та збереженням екосистеми й традиційного способу життя.

Фарерам - автономній території Королівства Данії - здавалося б, не має загрожувати туристичний бум. Ці острови лишаються відносно невідомими навіть у Скандинавії.

"Просувати туризм на Фарерських островах непросто, адже вони такі далекі і безлюдні - цятки посеред безкрайнього океану", - каже шведський волонтер Гакан Йоганссон.

Дістатися сюди - неабиякий головний біль.

Зокрема, у Великій Британії, що має величезний туристичний ринок, прямі рейси на Фарери вилітають лише з одного міста - Единбурга. З континентальною Європою сполучення не краще.

Та зміни не за горами.

Ісландія, в якій деякі фарерці вбачають "старшого брата" в культурному та мовному аспектах, останнім часом стала надзвичайно модною серед туристів - і тепер приймає понад 2 млн гостів на рік.

За прогнозами, Фарери можуть піти її шляхом: у 2018 році туристична індустрія тут зросла на 10% і країну відвідали 110 тисяч туристів.

"Ми не хочемо ставати новою Ісландією. Ми мусимо зберегти місцеве життя таким, яким воно було завжди", - сказав один місцевий турагент.

"Нам не треба, щоб по наших островах розповзалися потворні готелі та апартаменти. Натомість треба захистити наших фермерів та їхніх овець".

Мальовнича столиця Фарерських островів місто Торсгавн має 20 тисяч мешканців і лише два готелі, хоча ще два наразі будуються.

Попри усі масштабні плани, прем'єр-міністр Фарерських островів Аксель Йоганнесен чітко усвідомлює "величезну відповідальність" за долю свого суспільства та довкілля.

"Ми гостинно запрошуємо на Фарерські острови відвідувачів з усього світу - та водночас мусимо берегти те, що маємо, щоби забезпечити нашим людям і природі надійне майбутнє", - заявив він.

У статті використано фотографії фарерського фотографа Сав'єра Міфсуда