Спільнота рудих: чим відрізняються рудоволосі люди і що їх об'єднує?

Шотландський фотограф Кіран Доддс сім років фотографував по всьому світу рудоволосих людей.

Сам 40-річний Кіран - теж рудий, як він каже - типовий шотландець. Але його проєкт - про рудих як глобальний феномен.

"Мова взагалі не про волосся, - зізнається він. - Мова про людську сутність і про те, що всі ми зліплені з одного тіста. І це дуже помітно, якщо подивитися на рудоволосих".

Шотландія - це саме те місце, де рудих людей дуже багато, тому Кірану не довелося довго шукати їх, щоб сфотографувати для свого проєкту.

Але він також побував в Лондоні на Всесвітньому дні рудих, де зустрів людей з усього світу.

Потім він поїхав до російського міста Перм - це ще одне місце, де багато рудоволосих. Це місто знаходиться на одній широті з північчю Шотландії.

Рудоволосі люди частіше зустрічаються у північних широтах, оскільки генна адаптація дозволяє їм отримувати вітамін D навіть в умовах, коли сонця дуже мало.

Однак Кіран відвідав і теплі місця, такі як Карибські острови, і знайшов там, у містечку під назвою "Пляж скарбів", багато місцевих рудих ямайців, яким дісталися гени від перших шотландських моряків, які прибули на ці землі, і місцевих поселенців.

В підсумку Кіран опублікував книгу-альбом під назвою "Руді".

Він обрав саме це слово, попри те, що іноді воно звучить як образливе.

"Мені здається, це якраз дуже правильний опис. Тому що цей колір волосся не червоний, як поштовий ящик або кров, а це суміш золотого, жовтого і червоного", - каже фотограф.

Сам автор розповідає, що під час фотографування, у якій би країні світу він не перебував, чув дуже схожі розповіді про те, що і йому доводилося переживати, коли він зростав рудоволосим хлопчиськом.

"Практично скрізь одне й те саме. Коли ти ще маленька дитина, твоє руде волосся вважають дивним і звідусіль надходять компліменти", - розповідає Кіран.

"А потім починається школа, де ти відразу виділяєшся і чуєш на свою адресу різноманітні образливі слова або навіть образи, - каже фотограф. - Але коли цей період закінчується, і ти не сильно травмований пережитим в школі, ти починаєш цінувати цю свою особливість як щось унікальне, як якусь особливу силу, і бачиш в цьому важливу складову свого "я".

Kіран каже, що єдиним місцем, де він зустрів зовсім інше ставлення до рудих, була Ямайка: там ніхто, з тих, з ким йому довелося на цю тему спілкуватися, не розповів, що чув якісь негативні коментарі на свою адресу.

"Я спробував зрозуміти, чому це так. Ймовірно, тому що це дуже багатонаціональна країна, там нормально, якщо ти інший, а руде волосся - це лише ще одна особливість зовнішності", - каже Кіран.

Кіран розповідає, що почав свій проєкт у 2013 році, напередодні референдуму про незалежність Шотландії, який змусив його замислитися про шотландську національну ідентичність.

За його словами, навіть у самій Шотландії, де, як вважається, проживає найбільше рудоволосих у світі, вони складають лише малу частину від загального населення.

І він хотів показати, що навіть така крихітна група людей, об'єднана спільною рисою, все ж не однорідна.

"Руде волосся - це те, як люди сприймають нас, шотландців, - каже він. - І я зрозумів, що хочу показати, що навіть всередині цієї невеликої вибірки є різноманітність - у зовнішності, в походженні і в тому, як людина дивиться на світ".

"Якщо ви живете тут, то розумієте, що шотландці - надзвичайно різноманітна спільнота людей".

Кіран відвідав Національну галерею Шотландії і виявив там, що художники епохи Відродження з захопленням ставилися і навіть оспівували рудоволосих.

"Я пішов до зали Ренесансу і звернув увагу, що там буквально на кожній картині присутній хтось з рудим волоссям, - розповідає фотограф. - Я подумав: як дивно, що європейські художники показували близькосхідних персонажів - зазвичай це Ісус і Діва Марія - рудими. Це мене зацікавило, враховуючи, що ці персонажі сприймаються як божественні".

Кіран каже, що ці божественні фігури з рудим волоссям допомогли йому побачити, що у звичайних рудоволосих теж є це особливе почуття гідності. Саме з цієї причини в книзі немає нікого з відомих рудоволосих людей.

"Я не бажав, щоб вони відвертали на себе увагу. Я хотів показати звичайних людей, які могли бути сусідами, але щоб при погляді на них людина побачила, що вони дивовижні".

Раніше вважалося, що за руде волосся відповідає один-єдиний ген MC1R, який передається від обох батьків. Однак нові дослідження припускають, що в передачі з покоління в покоління рудого волосся беруть участь вісім генів.

Вважається, що менш як 2% населення Землі мають руде волосся. У Шотландії частка рудоволосих становить приблизно 13% - тобто десь 700 тисяч людей.

У Шотландії стільки рудоволосих, що коли Кіран звернувся через соцмережі до користувачів, шукаючи бажаючих сфотографуватися для своєї майбутньої книги, йому надійшло дуже багато пропозицій.

Теж саме можна сказати і про Перм, де він також звернувся до мешканців через соцмережі.

"Мій місцевий асистент спочатку не думав, що буде великий відгук, але нас просто завалили пропозиціями," - зізнається Кіран.

Книга побачить світ 20 листопада, і Кіран каже: "Я сподіваюся, що люди її відкриють і порадіють людській красі. Ну і, можливо, побачать себе і зрозуміють, що вони самі прийшли звідкись із глибин віків. Ми - створіння кочові, і я хотів це теж показати ".

Усі фотографії Kieran Dodds/Panos Pictures